Скориставшись посохом Мойсея, Сафір перемістився спочатку в Долину Королів,
а потім на околицю Ієрихону. Як і говорив Люцифер, в призначеному місці на
нього вже чекала особа, що мала ввести в курс останніх подій і скорегувати план
подальших дій.
-
То це ти
інформатор Люцифера? – звернувся Сафір до дівчини.
-
Вітаю, так.
Мене звати Адрі. Як і ти, я апостол.
-
Я думав
Даріус єдиний гість з тої сторони? – здивувався Сафір.
-
До
недавнього часу я також так думала, – посміхнулась Адрі. – Перейдімо до справ,
а то часу обмаль.
-
Вони вже
прибули? – натякнув Сафір на Перших.
-
Два з них
зараз працюють з архівами ордену.
-
А навіщо їм
Хроніки?
-
Вони
сподіваються знайти Хроніки Буття, ключ, який дасть доступ до знань про Вищу
Волю.
-
Яким чином
записи життя людей допоможуть у цьому? – скептично поглянув на неї Сафір.
-
Хроніки – це
не тільки записи життя, в спеціальних архівах містяться Хроніки з описами
технік, планами створення нових Ковчегів… коротше – це, як енциклопедії з усіх
можливих питань. Переглядаючи Хроніки людей вони хочуть знайти розкидані
підказки п’ятого.
-
Значить –
слід розділитись, а то всюди не встигнемо.
-
Я в архів,
хочу поквитатись з цими щурами, а ти займись демонами й містом.
**************************
Глибоко вдихнувши, Сафір скористався спогадами Самуеля і почав криваве
свято. Покров Херувимів жалів тільки вибірково, роль вцілілих полягала у
нагнітанні страху й поширенні слухів після закінчення його місії. За лічені
хвилини зі столиці Едему залишились одні руїни. З кожним новим вбивством,
хлопець відчував чимраз більшу ейфорію, згадались часи на Землі. Бажання крові
заволодівало ним, перетворюючи на справжнього демона. Не останню роль в цьому
зіграла і сила Ліори. Після переривання очищення, її темна сторона взяла верх і
зараз, мов океан, нахлинула на них обох. Сила п’янила, він відчував себе
володарем цього світу. Тим, хто судив і приводив вирок у виконання. Його запал
вдалося ненадовго остудити Алену, що прибув в Едем. Сафір вирішив підготувати
йому гідну зустріч. Для цього скористався силою шостого. Навколо міста був
створений купол, всередині якого час перестав бути стабільним. Сафір
маніпулював ним, як хотів, повертаючи до життя як окремі частини міста, так і
людей. Демонів, що проникли разом з Першими, він не чіпав, надавши можливість
п’ятому самому розібратись з ними.
Напередодні їхньої зустрічі серце Сафіра видавало шалений ритм. Думки ледве
встигали за підсвідомістю, що сприймала подібне, як зустріч ледь не з самими
Творцями. Адрі не було й Сафір вирішив діяти самостійно. Самуель, тимчасово
повернувся в тіло Зевса й став супротивником Алена, а Сафір став спостерігати
за всім зі сторони. Спочатку ніщо не віщувало проблем. Бій відбувався в
розміреному темпі, однак, з кожною секундною, ззовні відчувалось масштабне
накопичення енергії. Немов хтось чи щось, намагалось пробити його купол.
Врешті-решт Сафір не стримався і зв’язався за допомогою Іскри з Адрі.
-
Не знаю, чи
вчасно, проте ззовні виникла невелика проблема.
-
Ці ідіоти не
знайшли кращого способу зруйнувати твою техніку, як прикликати одного з
вершників. Відволічи якось Алена, щоб він не зрозумів, раніше потрібного, що
відбувається в цитаделі, а я постараюсь скасувати прикликання. Якщо не вдасться
– доведеться імпровізувати.
-
І чому мені
здається, що останні слова стануть основою наших подальших дій? – пожартував
Сафір.
На цьому зв'язок обірвався. Сафір швидко розповів Самуелю план подальших
дій. Самуель спочатку вилаяв план, а потім і Сафіра з Адрі, за їх
легковажність, та робити нічого й він постарався максимально правдоподібно
продовжити виставу. В хід пішла гробниця фараона. Цього вистачило ненадовго,
сила Алена зростала з кожною секундою. Тоді Самуель вдався до одного з останніх
козирів, створивши метеорити з темного ефіру.
-
Пора
імпровізувати, – повідомила Адрі на телепатичному рівні.
-
І чого я не
здивований, – зітхнув Сафір.
-
Я зараз
з’явлюся біля тебе, вдай, що захопив мене в полон, решту залиш мені. Ледь не
забула: за моє звільнення вимагай, щоб Ален наказав вершнику посилити дисбаланс
у стіні.
-
Хитро, –
похвалив її Сафір.
-
Будемо
використовувати ситуацію по максимум.
-
А з Першими
що?
-
Відправила
до Творців, про інше розповім після закінчення.
**************************
Після Ієрихону шпигунські пристрасті розгорнулись на повну. Перші, які
потерпіли найбільшу поразку, з моменту прибуття в Ковчег, жадали реваншу. А
Сафір, він же Бакарі, бажав втертись до них в довіру. Їхні інтереси збіглися,
коли по його голову прибули дві альфи. Сафіру легко вдалося переконати тих, що
його голова цінніша на плечах. Зустріч з ляльководами не заставила себе довго
чекати. На ній Сафір подав їм свою версію подій в Ієрихоні, як він – ціною
своєї зброї, тобто Зевса, намагався зупинити Адрі, спогади якої відновились і
вона побажала захистити п’ятого, попутно помістивши Хроніки в людей. Версія
виглядала правдоподібною, оскільки це збігалось зі спогадами Першого, що
перебував в тілі Ноя. Далі Сафір показав фрагменти, де ранив Алена і спричинив
дисбаланс стіни, шляхом погроз Війні й Адрі. Щоб врятувати одного зі своїх,
Війна одразу погодився на умови Бакарі, а після – забрав Алена у вимір
вершників.
Сафір пояснив, що це був єдиний шанс врятувати їхню справу. Вони ж саме для
цього прикликали Війну, щоб пробити бар’єр Адрі. У відповідь на питання, де
зараз Адрі, Сафір відповів, що вона, швидше за все, перемістилась в Нульовий
Вимір. Можливо п’ятий залишив там якісь інструкції для неї. Перші не поставили
під сумнів слова Бакарі, оскільки знали про його фанатичну відданість їхній
справі. Та й це було логічно, на апостолів не просто так покладались надії,
вони володіли силою за гранню звичного розуміння.
В Нульовий вимір одразу направились три альфи з двома тисячами демонів і
Бакарі. Останній переконав Перших, що добре знає Адрі й зможе передбачити її
кроки. Ті не сперечалась, а визнали даний крок доцільним, однак попередили, щоб
він тримався позаду й не заважав. Це рішення стало ще однією помилкою Перших,
адже за один хід, вони втратили одразу три важливі фігури. Сафір миттєво
знешкодив оболонки Альф, а їх самих запечатав на Авалоні.
Однак, цього разу, подібне знищення не пройшло безслідно для нього. Він
відчув, як невідома хвороба вразила його тіло. Вона поки не прогресувала, та
хлопець зрозумів, що зловживати часовою магією не слід. Він не став розповідати
Адрі, і попросив мовчати Ліору з Самуелем. Ті нехотя погодились.
-
І що
робитимемо з цими трьома? – звернувся Сафір до Адрі по закінчені запечатування.
-
Для початку
– слід підчистити інформацію про наше перебування тут і взагалі про Перших.
Ален залишив цю інформацію суто для нас, а оскільки він скоро прибуде сюди, то
всього цього немає тут бути, це було чи не найголовнішим його наказом, хоча
Архітектор і сама знає про це, – кивнула Адрі Архітектору, що незворушно стояла
в залі піраміди й очікувала на подальші накази.
-
Так, п’ятий
залишив чіткі інструкції, щодо цього, – відповіла Архітектор. – Вам слід
розв’язати питання з альфами. Авалон не розрахований на їхнє утримання, це не
Чистилище.
-
От
порадувала, – процідила крізь зуби Адрі. – Не в Чистилище ж нам їх доправляти.
-
А якщо
створити бомбу з таймером? – Сафіру раптом спала на думку одна ідея.
-
Детальніше,
– зацікавилась Адрі.
-
Ми… я…
Коротше, нам потрібно вбити якомога більше людей? – Адрі схвально кивнула. –
Скористаємось Авалоном, для поміщення Альф у випадкові тіла. Це ж можна
зробити? – звернувся він до Архітектора?
-
Так, –
стримано відповіла та. – Хоч він і призначений для переродження другого
апостола, проте – це не одноразова технологія, і з її допомогою можна зробити
декілька перероджень, проте без ангела…
-
Саме у цьому
полягає мій задум, – перебив ту збуджений Сафір. – Якщо буде ангел – це приведе
до балансу, а цього не можна допускати. І найголовніше: детонація відбудеться,
коли вони спробують або здобудуть зв'язок з Гелактіоном.
-
Починаєш
вживатись в роль, – похвалила його Адрі.
-
Щоб краще
вибухнуло, претендентів оберемо з вельмож. До речі…
-
Хочеш
сплагіатити ідею Молоха з одержимими? – Адрі одразу зрозуміла хід його думок.
-
А чому б ні?
– засміявся Сафір. – Влаштуємо грандіозне переродження. – сила Ліори нарешті
взяла верх і Сафір відкинув усі терзання совісті.
-
Нам потрібен
Даріус, без нього все це ігри, – мовила Адрі.
-
Терра
Інкогніта?
-
Вона сама, –
ствердно кивнула Адрі.
-
А далі що,
він же не пам’ятає нічого?
-
Потрібно з’ясувати, як Перші потрапляють в наш
світ, а потім виробити контрзаходи. Даріус спрацює наживкою, – мовила Адрі.
-
Однак з ним,
все ж потрібно буде щось вирішувати, якби п’ятий хотів повернути йому пам'ять,
то зробив би це давно.
-
Надто примітивно
мислиш, після Ієрихону Едем вже й так у стані громадянської війни, а у Темних
сум’яття, надто багато головних демонів полягло. Їм потрібен лідер. Даріус
стане таким на початку, а потім ми приберемо все до своїх рук. Або так, або сам
будеш знищувати Альф. Перші не ті супротивники з якими можна розслабитись, вона
вже на п’ятого здійснювали замахи, – навела Адрі контраргументи.
-
А чого ми
паримось? – Адрі здивовано на нього поглянула. – У нашому розпорядженні ледь не
весь Ковчег, демони виконають будь-який наказ, варто Люциферу клацнути
пальцями. Навіщо тоді придумувати те, що давно вже винайшли до нас. Нацькуємо
альф на Перших. Хай демони землю риють, в їх пошуках, і тоді все таємне стане
явним. А, щоб ентузіазм демонів так швидко не згас натякнути, що серед людей є
союзники Перших. Я, тобто Бакарі, один з них. Гадаю, далі не слід пояснювати?
-
Хм… –
задумалась Адрі. – А це може спрацювати. Тільки, що робити з жителями Едему?
-
У нас є два
стабільних джерела, якщо енергію одного з них перенаправити, то все буде в
порядку.
-
І як ти це
собі уявляєш? – скептично мовила Ліора, що з’явилась біля них. – Хоча,
постривай… Це безумство.
Адрі розгублено переводила погляд з Ліори на Сафіра.
-
Може
поділитесь? – сердито запитала Адрі, якій не подобалось, що вона єдина не в
темі.
-
Сафір не
хоче паритись з хитромудрими комбінаціями, а одним махом знеструмити весь Едем.
-
А в цьому
щось є, – задумалась Адрі.
-
Ще одна, –
зіронізувала Ліора. – Без прямого доступу до Ковчега ви не врятуєте, а вб’єте
усіх.
-
Я другий
апостол, а значить є ще мінімум один – це по-перше. По-друге – у нас є Авалон,
який обов’язково відвідає п’ятий, а значить ми можемо дещо змінити інформацію
тут і він сам дійде подібного висновку…
-
Все, або
нічого! – виголосила Адрі.
-
Саме так, –
схвально кивнув Сафір. – Підведемо сценарій до фінальної точки.
**************************
Підготовка зайняла шість місяців. За цей час альфи влаштували справжнє
полювання на Перших. Під підозру попали усі люди, адже саме їх найчастіше
використовували для аватара. Сафіру, також довелось не солодко. Через контроль
Люцифера, демонам було простіше пояснити зникнення трьох Альф, чим Першим
довести, що це не його рук справа. В результаті: демони полювали на Перших, а
Перші на Сафіра, вбачаючи в ньому зрадника й основну перешкоду для здійснення
їхнього плану. Щоб зайвий раз не ризикувати планом, Сафір приймав образ Бакарі
тільки для переговорів зі Знаттю, яка ловила кожне його слово. План з бомбами
вдався і демони, відправлені на Авалон, були успішно поміщені в тіла обраних
представників королівських сімей Едему. Найкраще ця ідея втілилась на
Нейтральних Землях, представниця яких подружилась з Аленом. Після подій, в
Ієроніні, стала ясно, що п’ятий максимально наблизився до Даріуса й пора діяти.
Прийнявши вигляд Бакарі Сафір відправився на зустріч з Сінодрійським
угрупуванням, а Адрі, під виглядом офіціантки з таверни, у супроводі Алена, до
Даріуса. Вони обоє помітно нервували. На кін було поставлено надто багато, одна
помилка могла привести до мільйонів реальних смертей.
І ось, нарешті стежки долі переплелись, зібравши фрагменти головоломки
докупи. Поки Ален подорожував внутрішніми вимірами, Адрі зайнялась в’язницею
Даріуса. Зробивши необхідну процедуру, вона вже хотіла було, зі зрозумілих
причин, покинути те місце, та події далі, не дали цього зробити. Те, що там
було ув’язнене, вже мало нагадувало Даріуса, вірніше візуально – це був він,
зміни торкнулись його внутрішнього світу. Адрі більше не відчувала присутності
стигми. Сам він би не зміг позбутись її, а отже йому хтось допоміг. В нього
взагалі не відчувалось зв’язку з темною енергії. Він, немов перетворився на
просту людину. Хоча Даріус і проста людина були поняттями несумісними, а отже
вона поки не бачила причини змін.
На той час Даріус перебував у свого роді сні, тому Адрі не гаючи часу
зв’язалась з Сафіром, який саме направляв в те місце Сінодрі, що за збігом
обставин захопили одну з його іграшок – Еллі. Силою забирати не став, а вирішив
дочекатись, коли Ален сам врятує її. Повідомлення від Адрі спантеличило, та
робити нічого й він перемістився до неї. Після невеликої наради, Адрі й Сафір
вирішили, що до з’ясування причин стану Даріуса, його в’язницю слід знову
запечатати. Проте, щоб тривала підготовка не пішла коту під хвіст, роль Даріуса
приміряв на себе Сафір.
Зігравши свої ролі, вони знову повернулись до справжнього Даріуса. Думаючи,
що все під контролем, вони зіграли на руку тому, хто стояв за змінами Даріуса.
Сафір з Адрі стали свого роду каталізаторами, що після повернення – запустили
фінальну реакцію змін. Тепер вже непотрібні були ключі, щоб відкрити в’язницю.
Даріус став пожирати ту з середини. По тілах апостолів пробіг легенький
холодок, та відступати не стали. Слід було з’ясувати з чим мають справу.
Зустріч пройшла без міцних обіймів і сльозливих промов. Всього декілька хвилин
знадобилось істоті, що раніше називалась Даріусом, щоб святкувати розгромну
перемогу. Ціною життя Самуеля, їм вдалося відступити. Під загрозою тепер був не
тільки їхній план, а й весь Ковчег. Ще й основна надія, з години на годину,
мала переміститись в часі.
Недовго думаючи, Сафір вдався до єдиного правильного, на його думку, кроку.
Він занурив весь Едем в дію хроно матриці. Всі люди були вбиті, а демони
перемістились на Землю, і до появи п’ятого, перебували у свого роду
спеціальному вимірі. По факту, Сафір все ж добився здійснення їхнього плану.
Сам же, при цьому, залишився віч-на-віч з монстром, що жадав поглинути все на
своєму шляху.
За всю історію людства не було в’язниці масштабнішої за цю, не було ворога,
який би міг зрівнятись з одним з Колосів… Судний день поволі наближався до
свого апогею.
І відкрились правда очам їхнім, і почув слух шепіт брата їхнього, й сколихнулись серця від правди. І звершився суд другого апостола. І стала вироком печать друга, що викарбувалась в серцях людських, і печать ця – час. Бо тільки Час наш суддя. І прийняв він на плечі свої ношу непосильну, й став чекати братів і сестер своїх.