Після розмови з Захарієм проти флоту Люцифера почалась справжня диверсійна
війна. Проаналізувавши отриману інформацію Світлі дійшли правильних висновків,
щодо ролі найманців, тому старалися знищити їх якнайбільше, попутно розшукуючи
реліквії і станцію відродження. Люцифер не спішив робити кроки у відповідь,
давши Світлим більше надії. Як відомо, коли є надія, люди йтимуть вперед
незважаючи на втому й втрати. Світлі не особливо відрізнялись в цьому від
людей, а додати до цього, ще й небажання знову потрапити в рабство, то їхнє
завзяття множилось на десять. Саме цього й добивався Люцифер, подарувати
можливість, а потім вихопити її з рук. У Світлих були величезні ресурси, проте
вони не йшли в жодне порівняння з Люциферовими. У виснаженні полягала друга
стадія плану. Ослабити міст Творення, навколо їх систем, і завдати удару.
Ситуація швидко наблизилась до апогею, коли диверсії почали переростати в
повномасштабні бої. Поки Світлі збирали коаліцію, Люцифер формував резерви з
фермерів. На планетах і орбітах, були встановлені найновіші системи захисту, на
проєктування інших не було часу.
Третій день став вирішальним, саме стільки часу потрібно було Першим на
закінчення станції відродження. Фігури нарешті зайняли свої місця і гра
розпочалась. Перша контратака Люцифера пройшлась по колонії Діо. Промисловому
центрі галактики. Флот і розвинена економіка не допомогли тим вистояти. По
новоствореному альянсі одразу було завдано відчутного удару. Тисячі біженців ринули
в інші колонії, зменшуючи й без того малі продовольчі запаси. Голодний солдат
не найкращий боєць, тому моральний дух колоній був не на висоті. Частішали
випадки дезертирства. Самопроголошений імператор пропонував не найгірші умови,
а в світлі нової загрози – це були не такі вже й погані перспективи. Так, до
Люцифера приєдналась Тесера. Не найкращі світи в галактиці, слід зазначити.
Система пережила ядерну війну, а вцілілі піддались найжорсткішим мутаціям. Вони
нагадували живих мерців, що подорожували в спеціальних скафандрах, які
одночасно підтримували в них життя і захищали оточуючих від радіації, що
випромінювали їх тіла. Сталкери з Тесери стали справжнім нічним кошмаром для
інших систем, після приєднання до Люцифера. Їхня жага втамувати біль, перетворилась
на жагу крові. В пориві шаленства вони скидали свої костюми й походжаючи
вулицями міст обдаровували жителів смертельними дозами гама опромінення.
Справжнім раєм, для Люцифера, стала система Тріа. Її жителі були ярими
релігійними фанатиками. Дай тільки привід і вони підносили до рівня божества
ледь не столове приладдя. Останнє, звичайно ж жарт, проте перетвориться з
диявола на месію, йому вдалось дуже швидко. Релігія, як відомо, здатна творити
й штовхати на ті ще вчинки. Альянс розвалювався буквально на очах.
Під час планування наступної операції Люцифер помітив несподівані збої в
роботі програм керування корабля.
-
Даніела, це
твої жарти? – звернувся він до неї на телепатичному рівні.
-
Робити мені
нічого, – фиркнула та.
-
Тоді у нас
проблеми.
-
Нагадує
зовнішнє втручання, – припустила Даніела.
-
Хочеш
сказати, що нас зламали? – запитав Люцифер з недовірою.
-
Зараз
побачимо, гості вирішили показатись.
Як на підтвердження її слів перед Люцифером з’явилась голограма з
зображенням манекена чоловіка.
-
Вітаю, Люцифер,
– звернулась голограма до того, немов вони були добрими знайомими.
В Люцифера мимоволі промайнула думка, чи це було не витівка Світлих, проте
подальші слова незнайомця розвіяли ці сумніви.
-
Не трать час
на здогадки, я єдиний розум, той, хто керує Ексі, представився той.
-
Цікаво, що
знадобилось Ексі, що вони так ризикують, ти ж прекрасно розумієш, що у мене є
можливості протидіяти тобі?
-
Безперечно,
– навіть якось урочисто виголосив той. – Проте я хотів побачити тебе вживу.
Твоя поведінка відрізняється від стандартних алгоритмів поведінки представників
твого виду.
-
Що ж радий,
що зумів здивувати, проте, що далі?
-
А далі ми
зіграємо в одну гру, результатом якої стане прийняття нами тієї чи іншої
сторони у цій війні, – і не дочекавшись відповіді Люцифера, він продовжив. –
Ваш корабель ідеально підходить для мого наміру, я вже закінчив усі
налаштування, тому можемо починати. Схоже, ваші покровителі, також підтримують
мою ідею, інакше б вже давно зупинили.
-
Даніела… –
тільки й встиг мовити подумки Люцифер, як краєвиди навколо змінились. Судячи з
них він знаходився на космічній станції в глибинах Сингулярності. Освітлення
всередині було тьмяним та, попри це, обличчя осіб, що в той час розмовляли,
було добре видно. Даніела і Перші... Люцифер не одразу усвідомив нереальність
цього світу, відчуття страху перед тими, хто стільки часу розпоряджався його
життям, взяло верх швидше, ніж здоровий глузд.
Тим часом розмова досягла апогею. Перші озвучили свою пропозицію і Даніела
погодилась.
-
То такої ти
про мене думки, – почувся голос в нього за спиною. – Для цього ти все це
затіяв? – обурення переростало в злість.
-
Так, саме
для цього! Боюся, що розбещене дівчисько все зіпсує, саме тому довірив їй своє
життя! Став необхідним злом для цього світу. Як же мене дістали ці постійні
доведення правоти, чия справедливість правильна, а чию потрібно виправити,
підігнати під теперішні мірки, – Люцифер би продовжив свій монолог, та Даніела
зупинила його, швидко подолавши відстань між ними й поцілувавши. Такого
повороту той явно не очікував. Відчував себе не чоловіком, що прожив не одну
тисячу років, а підлітком, який віддав свій перший поцілунок.
-
Інакше тебе
не заткнути, – мовила вона після.
-
То це твоїх
рук справа? – з легким викликом в голосі, запитав Люцифер.
-
Назвемо це
навчальною тривогою, тим, що могло б бути, – хитро посміхнулась вона. – І
взагалі – це не дівчина має робити перші кроки, – перейшла вона від оборони до
наступу.
-
Починається,
жодної подяки: ти, заради неї, тут галактику знищуєш, а їй все мало, – мовив
він жартома. – Може, я хотів зробити це якось по-особливому.
-
Романтик…
Фух, ледь стрималась, щоб не виголосити іншу думку…
-
Режим сте…
-
Відправлю у
відкритий космос, – ненав’язливо повідомила та.
-
Можеш
повернути нормальне сприйняття, чи в тебе інші план? – окинув він поглядом її
струнку талію.
-
А як же
перше побачення? – зітхнула та.
-
А ти тільки
тоді… – по голові Люцифера прийшовся відчутний запотиличник.
-
Дурень, –
зніяковіла Даніела.
-
Добре,
більше не буду, хоча… – і він схопив її за талію. Та продовженню не судилось
відбутись, оскільки картина за вікнами командного містка кинула в холодний
Люцифера. Більша частина флоту, що перебувала в системі Тріа, була знищена,
повсюди літали уламки кораблів й тіла людей, що встигли надягнути екзокостюми.
Смерть останніх являлась питанням часу.
-
Раджу
направитись до нейронного інтерфейсу й вивести корабель з зони ураження, –
порадила Даніела холодним, як метал, голосом. – Всі відповіді в Адрі.
Люцифер спантеличено на неї дивився, не розуміючи, в чому справа. Відповідь
не забарилась. Помахавши на прощання рукою, Даніела перемістилась на корабель
типу Ковчег, під керівництвом Перших.
**************************
Залишки флоту Люцифера перебували в системі Ена, туди він й направився.
Після вислуховування доповідей командирів, він побажав залишитись наодинці.
Його переповнювали злість і безсилля. В одну мить проморгати щастя і майбутнє,
потрібно вміти. «Так розслабитись. Це ж було очевидно. Та розмова не була
витвором фантазії…» Люцифер спробував пригадати деталі, та в голові витала
картина прощання, і пролітаючи уламки кораблів. «І чого я такий тугодум, – лаяв
він себе подумки. – Зробити останній
штурм? Ні, вони з легкістю розіб’ють нас. Захарія? Варіант, проте – не вихід,
вони не стануть воювати за ту, яка їх потім знищить. Збільшити флот за рахунок
нових кораблів? Стоп, їм же потрібні тіла, без них весь план провалиться. Зі
всіх колоній тільки Пенде ще не брала активної участі у війні».
Роздуми Люцифера перервало повідомлення про наближення Ковчега. Вилаявшись
про себе, а потім ще раз уточнивши у підопічних, чи ті спросоння нічого не
наплутали, він віддав наказ приготуватись до бою.
-
Не спіши
розстрілювати, – почувся жартівливий голос Адрі в передавачі.
Люцифер полегшено видихнув.
-
Відставити
вогонь, – скомандував він своїм. – Вас тільки троє? – запитав Люцифер
розчаровано, коли Адрі, Велеслав і Данило перемістились на командний місток.
-
А ти, як
бачу, сам? – обдарувала Адрі його допитливим поглядом.
-
Хотів би я
відповісти, проте не знаю що...
-
Вона
вагається, як і її батько, – підтримала його Адрі.
-
І що накажеш
робити?! – вигукнув роздратовано Люцифер. – Я знаю, що їй нелегко, проте
відсторонення не вихід.
-
Полегшало?
-
Трохи…
-
Тоді давай
думати над подальшим розвитком подій, – і вона створила чотири крісла.
-
Почніть ви,
а то в мене голова вже плавиться від роздумів, – запропонував Люцифер.
-
В порівнянні
з тобою, наші успіхи скромні, – пожартувала Адрі. – Апостоли відбили у Перших
Едем, Колос… – Адрі не встигла договорити, її перебив Люцифер.
-
І як же я не
здогадався раніше! – вигукнув Люцифер радісно.
-
Поділишся? –
здивовано поглянула на нього Адрі.
-
Можете
виграти для мене трохи часу? – звернувся він до апостолів.
-
В принципі,
це не проблема, – завагався Велеслав. – У нас тут, ті ж можливості, що й у
Даніели, проте хотілось би трохи конкретики.
-
Весь цей час
ви діяли стримано, намагаючись уникнути Сингулярних штормів, результатом став
успіх на Землі, однак, тут все по-іншому. Ми вже програли, оскільки навіть одне
захоплене тіло – це концентрація колосальної сили. З Хроніками їхня оборона
стане ідеальною, вони отримають необхідний час, щоб підтягнути резерви, про
короля з королевою, гадаю, не слід пояснювати…
-
Резонно,
однак, все ще не можу вловити хід твоїх думок, – мовив Данило.
-
А я, схоже,
починаю… Ти геть з глузду з’їхав? – звернулась до нього Адрі.
-
Може
поясните свій геніальний задум? – запитав роздратований Велеслав. – Не
забувайте про особливості нашої з Данилом сили.
-
Це не
допоможе, – поспішив уточнити Люцифер. – Тільки не в Етері. Тут все вирішує
міць флоту, а у них вона домінантна, один Ковчег без проблем розбив мій флот.
Створите сотню кораблів, вони створять дві. Це триватиме безкінечно. Потрібно
мислити ширше, відкинути звичну логіку.
-
А говорячи
зрозумілішою мовою – викликати Сингулярні шторми, – пояснила Адрі.
-
Припустимо,
але що вони нам дадуть? – запитав Велеслав.
-
Відкриють
проходи для Колосів. Свого ми не можемо сюди доправити, тому доведеться
викликати підмогу, – відповів Люцифер.
-
Це те саме,
що засунути голову в пащу звіра! – вигукнув Данило. – Вони каменя на камені не
залишать від цієї галактики!
-
А нам не те
саме потрібно? – запитав Люцифер.
-
Тільки, що
буде з поглинутими людьми, хоча… – Велеслав на мить задумався. – Якщо до
їхнього приходу зачистити системи, то залишаться тільки Перші.
-
В точку, –
підтримав його Люцифер. – Нам потрібно завдати випереджувального удару, і
розвинути успіх, поки вони не здогадались.
-
Тоді
почнемо, вцілілі з Тріа послужать чудовим початком. Вони стануть
проповідниками, що нестимуть слово Судного дня, – підсумував Велеслав.
Коли Велеслав і Данило їх покинули, Люцифер звернувся до Адрі.
-
Хто ти?
-
Вибач? –
здивовано поглянула на нього Адрі.
-
Як апостол,
чому ти не володієш рівною їм силою? Чому тебе відсунули на другий план? Невже
Ален був таким недалекоглядним, – натякнув Люцифер на Перших. – Та й Сафір,
його історія охоплює період до переміщення Алена.
-
Прокололась,
– посміхнулась Адрі. – Не думала, що хтось здогадається.
-
Після бою в
системі Тріа, я став ширше мислите, аналізуючи пропущені факти. Та й Даріус.
Він не міг просто так перетворитись на Колоса.
-
Прийми мою
похвалу, ти правильно побудував ланцюг подій, однак почав з середини, а не з
початку. Втрата спогадів позначилась і на тобі, – пожартувала вона. – У Колосів
є своя ієрархія, свої лідери й солдати. Якщо пробуджені здатні керувати формою
первинної реальності, то наша еліта – поглинати цю реальність. Колоси й люди,
як два боки однієї монети, одні створюють, а інші слугують стримувальним
фактором, якщо процес виходить з-під контролю. Я одна з амідріомі. Ми
аналізуємо, а потім передаємо зібрану інформацію нашій верхівці, а ті, у свою
чергу, приймають рішення, що робити з тою чи іншою ділянкою Всесвіту.
Зрада Азаріаса й перехід Алена через
горизонт, стурбували нашу верхівку, в Гелактіон було направлено одразу два
амідріомі. Перші, Темні й Нейторі знали про нас й нашу місію, а тому стали
прораховувати варіанти, як нас позбутись. Сковані правилами, ми не могли дати
ту відсіч, яку могли, а тому обрали шлях тіней. Першим попався Даріус. Темні
добре з ними попрацювали, змінивши пам'ять і генетичний код. Азаріас був саме
тим, хто все це втілив.
Щоб зупинити хаос, що насувався, Рін вдалась до вельми ризикованої гри з
переписування бібліотек Бріа. Наслідки не забарились. Ну, а далі почалася гра,
масштаби якої без перебільшень змінили долі людей.
-
Ти про наше
потрапляння сюди?
-
Так.
-
Стоп,
«почалась», чому не «відбулась»?
-
Бо вона
триває досі.
-
А з цього
місця детальніше.
-
Незримими
опікунами людей весь час були Нейторі. Вони вели їх впродовж усіх чотирьох
циклів переродження. Зрада Азаріаса поставила під загрозу усю їхню роботу. Щоб
Армада не піддала людей тотальному геноциду, Рін розробила план, який створив
парадокс, викривлення, покликане поєднати п’ятий цикл людей і часову лінію
Гелактіону.
-
Ти можеш
ясніше висловлюватись? – мовив Люцифер сердито, він ніяк не міг вловити суть її
слів.
-
Пояснюю для
особливо обдарованих, – насупила губи Адрі. – Історія Алена – це п’ятий цикл.
Він поділяється на дві часові лінії, які об’єднали в грубій манері, створивши
тим самим вищезгадане викривлення. Чому дві? Бо за початкового сценарію жодної
гри з Тенебріс і в думках не було. По закінченні циклу люди мали переселитись в
Гелактіон, де б, до появи шостого і сьомого вершників, їх вели апостоли.
Взагалі вся історія Алена мала розвиватись в Найріті, а не Едемі. Як же все
змінилось? Поекспериментувавши в Бріа, Рін створила аватара й наділила його
частиною своїх сил. В результаті у Азаріаса з’явилася дочка, а справжня Рін
направилась в Сингулярність до Алена. Для чого це все? Щоб якнайшвидше
пробудити його силу й завершити цикл, тобто створити першу колонію людей на тій
стороні.
-
Почекай, а
як же Даріус, ти?
-
Дослухай до
кінця. Перейшовши на ту сторону Ален зіштовхнувся з аватаром Рін. Цю частину ти
знаєш, тому пропущу її, щоб зекономити час. Справжня Рін, в той час, зайнялась
моїми пошуками. Виявилося, що я була важливою частиною її плану. Спочатку мені
це не сильно сподобалось, та ситуація диктувала свої правила, і я погодилась.
Після цього вона знищила аватар й історія повернулась до початкового плину, ну,
майже початкового. Тільки сильні світу цього, частково зрозуміли, що відбулося.
Результатом став зворотний геном. Нейторі ж, у свою чергу, розіграли карту
Захарії. Так запустився сценарій з порятунку Світлих. Перші вирішили не
втручатись, давши можливість Нейторі й Тенебріс розібратись. Вони планували
добити ослаблену сторону. Так от, Ален пройнятий бажанням врятувати усіх, став
рухатись до фінальної точки, тобто Oblivion, де його мала зустріти я, типу один
з апостолів Нейторі на тій стороні. Ці події також пропущу, оскільки зібрана
тобою інформація описує повну картину того часового проміжку. Смертельне
поранення Рін було фейком, щоб Тенебріс нічого не запідозрила. Зламана
особистість куди краще підходила на роль месника, чим люблячий батько.
-
Той ще план,
– зіронізував Люцифер.
-
Він мені з
самого початку не подобався, та це їх вибір, – стиснула Адрі плечима. – Так от,
запропонувавши Тенебріс зіграти, Ален зробив ставку на порятунок або знищення
людей.
-
Тобто, в
разі виграшу, Армада б не здійснила черговий похід?
-
Черговий похід
сюди, – уточнила Адрі.
-
Який тоді
сенс першої колонії?
-
Сенс в
озброєнні людей. Або так, або війна на цій стороні.
-
А як же
Праотець і Сингулярність?
-
Тенебріс і
вищі Темні її невід’ємна частина, – натякнула Адрі, що ті змогли б зробити все
власними руками.
-
Подвійні
стандарти, – зіронізував Люцифер.
-
Саме так, –
ствердно кивнула Адрі.
-
Виходить –
Даніела козир Нейторі?
-
В десятку.
Тут ми й підійшли до парадоксу, про який я згадувала раніше. Кожен хід, в тій
грі, являвся, і являється, якоюсь подією на цій стороні.
-
Ковчег
навколо Землі, Серафіель, ти, поява Перших, – перерахував Люцифер.
-
Так. Цей
список можна продовжувати довго. Враховуючи особливості Сингулярності, то ходи
впливають на будь-який відрізок нової історії Алена.
-
Виходить
Ален не повертався більше в Сингулярність, раз гра триває?
-
Абсолютно
вірно. Коло повторилося, але вже без його участі.
-
Тобто за
участі створеного Хроніками Буття його образу?
-
Так, проте з
невеликим уточнення: створеного Хроніками Буття, які прибули разом з Даніелою.
Вона і має закінчити п’ятий цикл.
-
А Сингулярність це дозволить?
-
Вона його
дочка, та й шостий з сьомим вже народились, що автоматично нівелює її права, як
майбутнього, можливого вершника. Простіше кажучи – це прийнятна заміна.
-
А чому ти не
покинула Гелактіон після початку гри?
-
І пропустити
все це? – посміхнулась Адрі.
-
Та ще
історія, – зітхнув Люцифер.
-
Ти сам
захотів її почути, – стиснула вона плечима.
-
Проте вона
не повна, – скоса поглянув на неї Люцифер.
-
Впевнений,
що хочеш знати?
-
Це
стосується моєї раси, нашого походження, тому так, – твердо мовив він.
-
Після
поразки від Колосів і втрати тіл, Перші стали шукати способи їх перемогти.
Створити невразливі тіла. Одним з експериментів являлись ангели. Саме тому ви
можете приймати вигляд гігантів, і тому не можете з’єднуватись з джерелами, ви
їх попросту поглинаєте.
-
Дякую, саме
це я й хотів почути, – радісно видав Люцифер, чим привів Адрі в легке
збентеження. – Ти знаєш як обійти обмеження?
-
Навіщо тобі
це? – запитала Адрі сухо, а потім вже м’якше додала. – Хоча, про що це я. Твоя цікавість
від початку підводила до цього. Я можу допомогти, однак ціна буде високою.
-
Інакше –
було б нецікаво, – посміхнувся Люцифер.
-
Воля твоя, я
ж займуся виконанням іншої частини плану, пора мені повідомити своїх...
**************************
Після їхньої розмови в системах почався тотальний геноцид. Флоти Данила і
Велеслава з’являлись і зникали, як привиди, залишаючи після себе випалені землі
й мільйони трупів. Як і припускав Люцифер, Пенде стала ключовою в планах Перших
по поверненню собі тіл. Мешканців цієї системи змусили примусово покинути свої
домівки й поселитись на станції відродження, де Перші проводили над нами
експерименти.
Нашіптування тріанців дали результати й люди стали молитовно підносити руки
в небо, сподіваючись на допомогу. Така концентрація, на одному бажанні, плюс
доповідь Адрі, врешті-решт зробили свою справу. Системи накрив туман з якого
вийшли істоти, від могутнього крику яких океани планет виходили з берегів,
затоплюючи цілі континенти, а живність ховалась в найпотаємніші куточки надр, в
надії врятуватись. Та порятунку не було. Колоси з’їдали планети, мов стиглі
вишні. Важко описати емоції людей, що бачили, як гігантський рот за мить ковтав
їхній світ.
Останнім оплотом живих стала станція відродження Перших. До неї ринулись
мільйони біженців, в надії на порятунок, не розуміючи, що тільки
відтерміновують неминуче, обирають інший вид смерті. Не залучених до
експериментів людей, Перші використали для оборони станції. Остання битва була
воістину грандіозною. Розпочало її зіткнення флотів Данила і Велеслава з флотом
Перших. Для апостолів це було грою, а от для людей по ту сторону – шансом на
виживання. Вони не жаліли життів, щоб їх нащадки побачили майбутнє. Битва
нагадувала скупчення роїв мух, настільки великою була концентрація кораблів.
Розбавили протистояння Колоси, що нарешті добрались до цієї ділянки Найріті.
Перші знали, як протистояти своїм давнім супротивникам, тому їхні кораблі вже
на початку зуміли вбити одного Колоса. Не останню роль в цьому зіграв збудований
на цій сторон Ковчег, ударна міць якого з першого пострілу здатна була знищити
планету, хоча й ціною було тривале перезаряджання. Однак, в цілому, це не
переломило хід бою. В Колосів була швидка регенерація, і щоб вбити хоч одного,
потрібно було зосередити ледь не
половину тогочасної вогневої сили Перших.
Сунгулярність наповнили тисячі спалахів, а крики Колосів підбадьорили
учасників битви. Перші не стали довго ризикувати своїм поверненням, і станція
відродження, разом з Ковчегом і несподіваними гостями на його борту,
відправились на Землю. За розрахунками Перших: вбивство Адама і Єви мало
стабілізувати ситуацію і відкликати Колосів. Перезапуск не зачепив би тих, хто
перебував всередині Ковчегу й станції відродження, тому їхній план був майже
ідеальним.
**************************
-
Що ти тут
забув?! – вигукнула Даніела роздратовано, коли Люцифер несподівано з’явився на
містку Ковчега.
-
Те ж саме
хочу запитати у тебе.
-
Лицемірства
тобі не бракує! – з презирством мовила Даніела. – Думаєш, не зможу розвіяти
жалюгідну техніку Захарії?
-
Та що з
тобою, жінко? Ні з того, ні з сього покинула під час атаки Перших, а тепер ще й
звинувачуєш в неіснуючих гріхах?
-
Я покинула?!
Я намагалась тебе захистити, чим ти слухав, коли я розповідала про розмову з
Першими.
-
Ні в тебе
точно не все в порядку з головою, Показала якийсь фрагмент, а потім помахала
рукою.
-
Який в
дідька фрагмент, між нами відбулась чітка розмова, де ми обоє вирішили, що так
буде краще. Я зумію переконати Перших не використовувати на тобі аватар, а
натомість – допоможу їх вибраній групі покинути горизонт подій.
-
Використати
аватар на мені? – Люцифер зайшовся сміхом. – Це на тобі, схоже, щось
використали. Ангели не піддаються впливу аватара. Наша ДНК попросту нейтралізує
його. Винятком являються об’єднання з хранителями, оскільки будова людей
дозволяє це.
Даніела стояла в ступорі й не могла зрозуміти, що відбувається. Вона
відчувала себе ошуканою, проте не розуміла, хто це зробив.
-
Не знаю, що
Перші тобі наплели, проте я не пам’ятаю жодного діалогу, ти використала якусь
техніку, щоб перевірити мої почуття, а потім зникла.
-
Техніку? –
здивувалась Даніела. – От же ж я дура, і чому було не перевірити раніше, – і
вона, прикликавши свої Хроніки, почала швидко їх гортати. – Тепер ясно, –
виголосила вона урочисто. – Праотець приготував нам невелике випробування.
Свободу вибору кожен розуміє по-своєму, – зіронізувала вона, а потім звернулась
до Люцифера. – Навіщо було наражати себе на небезпеку, чому б просто не
поговорити за допомогою Хронік, інші апостоли ж прибули на цю сторону?
-
Пам’ятаєш,
що я пообіцяв на корветі? – подолавши відстань, що розділяла їх, мовив Люцифер.
– Я стану необхідним злом… – останні слова вже були сказані пошепки. – Мій час
вийшов, був радий, хоч і коротким, проте митям з тобою…
Даніела не встигла відповісти, як тут же була переміщена Захарієм на борт Едему, а Люцифер, занурившись в глибини власного «я», перетворився на Колоса й опустив занесений над головами Перших Дамоклів меч. Вже у вікні ілюмінатора Даніела побачила, як спочатку вибухнув Ковчег, а потім і станція відродження.