- Давайте краще
подумаємо, що робити далі, – мовив Магнус. – Вічно тут відсиджуватись не зможемо.
- Може розповісте,
для початку, що це за місце, й чому ви тут? Казки про
ув’язнення залиште для інших. Той хлопець дав ясно зрозуміти, що ви тут важлива
шишка, та й ваші слова, – звернувся до нього Ален.
- Розповім після
нашої подорожі, – ухилився Магнус від відповіді.
- Подорожі? –
перепитав Ален.
- Єдиний шанс звідси
вибратись – це пробудити твою силу, а зробити це можна тільки, коли ти сам
цього захочеш.
- Тобто сам, не я
заблокував її? – розгубився Ален.
- Ти все пам’ятаєш з
Діту?
- Ну… не зовсім.
Через це я й тут.
- Не знаю, як в
твоєму випадку, але під час стандартного проходження випробувань на
командирське звання, кандидати в фіналі спілкуються з джерелом. Воно оцінюють
їх, а потім – оголошують рішення. Ти, хоч і сам являєшся джерелом, проте, твоя
сила, швидше за все залежить від зв’язку з декількома елементами: джерела,
Гелактіон, істоти, що населяють ці виміри, і твої емоції. Щодо емоцій й
Гелактіону – ти справився, а от джерела й істоти –вже зовсім інша справа. Зі
свого чималого досвіду можу сміливо припустити, що під час відновлення ти сам
побажав відстрочки, щоб розібратись в собі й вони погодились з твоїм бажанням,
запечатавши спогади, про відновлення, глибоко в твоїй підсвідомості.
- Припустимо, а що
робити з останнім фактором?
- Подорож внутрішнім
рівнем.
- Звідси? –
розгубився Ален.
- В тебе є кращі
варіанти?
- Я не впевнений, що
зможу утримувати цю техніку й подорожувати там.
- Не забувай про
надійного помічника, що завжди з тобою, було б непогано, якби й Рін була тут,
та в силу обставин обійдемось своїми силами.
При згадуванні
імені Рін, Ален відвів погляд в сторону.
- Якщо ви закінчили
складання геніальних планів, то може поясните простим смертним, що ви, чорт
забирай, мали на увазі під «подорожжю внутрішнім рівнем»? Я, хоч не зі Знаті,
проте перебуваючи серед них, доволі наслухалась про це. Основна кількість Знаті
освоїла Малкут, однак знайшлося декілька геніїв, що дійшли до Іеціри. Вище, ще
ніхто не піднімався.
- Все правильно, цими
геніями являємось ми з Натаніелем і Драгоном, – відповів Магнус.
- Про них я чула,
обидва командири, але при чому тут «цей»? – вказала вона на Алена.
- А тебе не
бентежить, що в нього є ангела-хранитель і він може керувати темною енергією?
- Я думала – це
якийсь фокус, – зніяковіла Алексіс.
- І вільне володіння
Волею Творця теж назвеш «фокусом»? – скупо посміхнувся Магнус.
- Він нічого мені не
говорив, звідки я могла знати, я не маю ваших здібностей, – зробила контрвипад
Алексіс.
- Це колишній
командир сьомого, – пояснив Магнус.
- А це вже цікаво.
Тепер все починає ставати на свої місця. Та все ж, хочете сказати, що він може
піднятися вище вас?
- Він вже перебуває
вище мене, просто, ще не усвідомив цього.
Магнус скоса
поглянув на Алена, чи розповідати їй.
- Якщо все пройде, як
треба, це вже не буде таємницею, та й в неї з’явиться зайвий привід прикінчити
мене, – посміхнувся Ален.
- Я слухаю, – мовила
Алексіс, сівши на одну з брил.
- Він власник
найсильнішої Волі, Вищої Волі, єдина істота, яка може зупинити того, хто
ув’язнений на Террі Інкогнітій…
- Почекайте,
почекайте, мій слух мене не підвів, він власник Вищої Волі? Той, хто несе
Судний день?
- Не зовсім, скажемо
так, як його частина… – уточнив Ален.
- Беру свої слова назад,
до цього дня варто було дожити!
- Якщо з цим
покінчили – давайте перейдемо до важливіших справ, навіть тут я відчуваю, як
їхня сила зростає, і чим далі, тим більше вони чинять тиск на цей вимір, –
мовив Ален. – Що мені робити? – звернувся він до Магнуса.
- Почнемо з Іскри.
Встановимо зв’язок, як ви вже робили це з Натаніелем, а потім вирушимо в
дорогу.
- А з нею, що робити?
- Нехай Серафіель
побуде трохи нянькою, йому не звикати.
- Я все чув, – мовив
Серафіель, випередивши Алена. – Удачі вам там, сподіваюсь, ти нарешті пробудиш
її.
- Дякую… за все…
- Ми пройшли через
стільки, а ви не довіряєте мені? Я образилась, – Алексіс демонстративно
насупила губи.
- Ну, вибач, після
стількох спроб вбити, – посміхнувся Ален.
- Краще здійснити це,
коли будеш у формі, а то, немов…
- Краще не продовжуй,
– і обоє посміхнулись.
- Удачі вам там! – мовила вона на кінець.