Довго шукати не
довелося. Вони й не приховували своєї присутності. Усі троє були на центральній
площі, яка тепер нагадувала покинутий пустир. Перевернуті торгові лавки,
розкидані святкові прикраси, полум’яні язики, що поглинали чергову будівлю.
Шматки скла хрускотіли під ногами. Люди, що встигли заховатися в найближчі
будинки, боязко виглядали на вулицю, не розуміючи, що відбувається. В небі
скупчилось близько десяти дирижаблів, вони безперервно освітлювали місце, де
стояли херувими і, по всій видимості, готувалися підтримати атаку наземних сил,
що сформували коло, в надії стримати ворога. Гостям було байдуже на метушню
навколо, в них була одна ціль.
З кожною хвилиною
до блокади прибували нові сили, в основному ельфи й гноми, але траплялися і
велетні з відьмаками. Після атаки консульства херувими застигли на місці. Ален
одразу відчув в чому справа, вони займалися пошуками Еллі. Радіус охоплення був
воістину шокуючим. Вони проникали в найпотаємніші куточки Ієроніну. Питання
часу, коли досягли б успіху.
Скориставшись
бездіяльністю херувимів ельфи, і їхні союзники, пішли в атаку. Спочатку
спалахнули руни ігні, та зрозумівши, що проти них це марна справа, швидко
переключилися на аква – намагаючись заморозити, а потім і терра – прагнучи
позбавити їх опори під ногами. На зміну простим рунам прийшли вищі. Комбінації
формул змінювалися за долі секунди. Та ось, херувими розплющили очі і в їхніх
рука з’явилися вогняні мечі. Присутні не встигли і оком змигнути, як десятки
обгорілих тіл опустилися на землю. Від декого навіть решток не залишилось.
Перелякані вцілілі намагалися втекти, перечіпалися через чималі брили, падали,
але не покидали спроб вижити. Ними заволодівав тваринний страх й інстинкт
самозбереження. Сила херувимів була по істині жахливою.
Херувими вже хотіли
було переміститись до своєї цілі, як Ален зупинив їх стрілою Аполлона. Роздався
сферичний вибух, вцілілі будинки танули як сніжинки на сонці, проте трійці це
не завдало особливої шкоди, вони швидко розвіяли ударну хвилю крилами.
- Невже ще не всі
втекли? – хвалькувато мовив один з них.
- Схоже, все-таки
вдасться трохи розважитися, – підтримав його інший.
- І наскільки низько
ви готові впасти? Напасти на беззахисних, – глузливо мовив Ален. – Хто мав
захищати – став причиною руйнувань.
- Покажися, а то чути
повчання, та не видно вчителя.
Ален зняв
маскування. Цього прийому він навчився за час тренувань з Іскрою. Він повністю
приховував силу, і себе самого. Збоку це виглядало як невидимість, проте
насправді, він покривав тіло частинками природної енергії води, а вони, в свою
чергу, ставали дзеркалом – віддзеркалюючи навколишній світ і приховуючи творця
техніки. Ален назвав це затемненням.
- Неочікуваний поворот,
таку силу навіть з бар’єрами важко
приховати, – мовив один з херувимів.
- Колишній командир
сьомого легіону. Mortis album, так, здається, тебе прозвали демони?
- А я популярний, –
кепкував з них Ален. – Що вам тут потрібно?
- Яка зухвалість. Не
думай раз поєднав світло і темряву, то став рівним нам, – вперше заговорив
третій херувим.
- Спокійно, брате,
раз йому вистачило мужності з’явитися перед нами трьома, то дамо йому час
насолодитися тріумфом.
- Швидше – це ви
стали надто самовпевненими, – біля Алена з’явився Серафіель.
- Серафіель, раді
тебе бачити, ще не передумав, наша пропозиція в силі. Ахах, він вам не сказав,
– бачачи легке здивування Алена, мовив один з херувимів.
- Якось байдуже, –
посміхнувся Ален. – Я не переймаюсь такими дрібницями, раз не сказав, значить
була причина.
- Як і в неї?
- В неї? – перепитав
здивований Ален.
- Адріана, – уточнив
херувим. – В тебе настільки коротка пам'ять? Вони з Бакарі чудово проводять
час.
- Заздрите, невже ви
всі так втратили голови від цього Бакарі? – херувим роздратовано стиснув зуби.
– Про ваші інтимні справи поговоримо потім, розкажіть краще навіщо прибули?
- За однією дуже
цікавою персоною. Втім, судячи по твоїх
блокуваннях наших пошуків, ти й так знаєш відповідь.
- Я не про це. Що
заставило вас порушити клятву?
- Клятву? –
здивувалась трійця.
- Перед Творцем:
захищати і допомагати людям, до прибуття власника Вищої Волі.
- Звідки ти взяв такі
дурниці? – було помітно, що вони намагалися блефувати усіма можливими
способами, та це погано виходило.
- Звідти – звідки і
ця клятва.
- Та ким ти себе
уявив?! – роздратовано мовив херувим.
- Ви й самі прекрасно
знаєте, я прочитав це по ваших спогадах.
- Твоє щастя, що про
це знає мало істот.
- Ваше щастя, що я не
володію зараз повною силою, інакше замість цих обгорілих тіл – були б ваші. В
цих осіб більше мужності, ніж у вас. Злякались Воріт Істини? Ви, Знать, демони
– купка безхребетних, які самі не розуміють, що шукають.
- А ти знаєш? – тепер
вони вже не говорили так зверхньо.
- Поступово формую
картину майбутнього, тільки чим більше дивлюся на цей світ, тим більшає в мені
бажання його знищити. Ви вже не бачите світла. Знищувати, вбивати, нести
вигадану справедливість… ви такі ж, як ми. Заплуталися у власних бажаннях.
Скільки ще епох має бути стерто, щоб ви зрозуміли, що зійшли з правильного
шляху?
- І що далі?!
Відкриєш Ворота Істини, поведеш армію проти них?
- Армію кого? Ще
максимум рік, і не буде кого вести ви як загнані звірі: готові вбити усіх, щоб
вижити, та що буде в кінці, коли залишитесь самі?
- Ми завжди були
самі, – відрізав херувим.
- То чому ми тут, раз
ви такі могутні? Чому Творець відгородив нас такою силою від них…
- Це був експеримент
який не вдався...
- Це ви так вирішили?
- Ні – ви, –
посміхнувся херувим. – Роззирнися навкруги. Ми лише намагаємося виправити вашу
дурість. Це ви себе «з’їдаєте», а не ми. Ти думаєш, що це перша подібна війна?
Ми вже збились з рахунку скільки разів ваша раса знищувала себе. Ти ще,
очевидно, не зустрічався з ними, тому не знаєш всього.
- І що з того? Ви
знаєте про минулі помилки і все одно наступаєте на ті ж граблі. Я ж намагаюсь
діяти на основі своїх переконань.
- Час розсудить, хто
був правий, а зараз давай перейдемо до того – заради чого ми тут.
Не дочекавшись
відповіді один з херувимів стиснувши міцніше свого меча, кинувся на Алена. Його
рухи були ювелірно точним, жодного невірного чи зайвого. Всі направлені в одну
ціль. Випад, ще один. Ален не поступався йому в майстерності, однак – це й не
дивно з таким-то вчителем як Серафіель.
Спочатку Ален
вирішив використовувати меч серафимів, а меч Рін приберегти як козир. Інші
херувими стали мовчки спостерігати, очевидно вважаючи, що його одного цілком
вистачить або ж просто дотримувались правил одиночних дуелей. Такий хід був на
руку Алену, та все ж він не забував про їхню мету, вони могли в будь-який
момент переміститися до Елі, та й Валеріан невідомо що замислив. Одна думка –
не краща іншої. «Так не піде, – подумки мовив Ален. – Потрібно щось змінювати,
навіть зараз я не можу битися в повну силу, ризикуючи знищення міста й життями
тисяч істот». Створивши між собою і херувимом необхідну дистанцію, Ален
використав одну з нових технік.
«Фантомна зона», –
скомандував Ален. Реальність, немов провалилась в безодню, а коли знову
повернулося нормальне сприйняття, то світ навколо кардинально відрізнявся. Це
був Ієронін, тільки тепер все виглядало сірим і одноманітним. Вони, немов
перейшли в іншу реальність з попередніми декораціями, хоча насправді, так і
було.
- Меншого годі чекати
від власника Вищої Волі, – посміхнувся херувим. – Не знаю чи це входило в твій
план, та схоже, що й вони тут. – Ален нічого не відповів, а створивши в повітрі
льодові стріли – направив їх в сторону
херувима. – Значить нам потрібно перемогти тебе, щоб вибратися. Кращої
умови годі уявити. Не доведеться стримуватись. Сьогодні людство остаточно
втратить шанс на існування.
- Забагато слів.
- Ти правий.
Тіло херувима
почало окутувати вогонь, з кожною секундою він горів все яскравіше і сильніше.
Від цієї сили – каміння плавилось на очах.
- Я покажу чому нас
поставили охороняти Ворота Едему й інші реліквії. Перша стадія вивільнення, –
лезо його меча перетворилося на чистий вогонь, залишилось тільки руків’я.
Тепер херувим
орудував ним як батогом, а коли бій переходив на ближні дистанції, то знову
повертав до розмірів меча. Смертельна зброя навіть для тих чия стихія вогонь. В
цій силі відчувалась первозданність, те, з чого все починалося. Якби
супротивником херувима був простий хранитель або майстер рун – бій закінчився б
ще на початку, та Алену вдавалося стримувати всю цю руйнівну міць.
- Темний ефір, – меч
серафимів огорнуло чорне полум’я. Його сили вистачило, щоб запал херувима
ненадовго стих.
- Небесна кара, –
виголосив херувим.
На сірому небі
почали роздаватися спалахи блискавок, що переростали в різкий гуркіт. Одна за
одною почали з’являтися вогняні кулі. Вони зі свистом долали відстань до землі,
а при зіткненні утворювали полум’яну хвиля, що змітала все на своєму шляху. Та
на цьому проблеми Алена тільки розпочиналися. Іншим херувимам, очевидно
набридло спостерігати, і вони також приєдналися до битви. При першій же атаці,
Ален відправився в політ рознісши по дорозі декілька стін будинків. Сила була
достатньою, щоб він сплюнув трохи крові підвівшись. Відпочивати ніхто й не
думав давати, бій одразу продовжився. Техніки й стихії змінювалися одна за
одною. Розуміючи всю важкість становища, Ален змінив зброю. Це справило
потрібний ефект. Темний ефір отримав необхідне підсилення і тепер в ближньому
бою вся ефективність стихій зводилась до нуля, при тому, що супротивники
атакували одночасно.
Херувими швидко
знайшли розв’язання проблеми, потрійна атака біоаурою пробила захист Алена.
Вони відрізнялася від людської, та в цьому й полягала вся проблема.
Протаранивши чергову вежу, Ален на повній швидкості врізався в одне з
консульств. Ще б секунда і його накрило склепіння. З рани, на плечі, потекла
кров. Використавши зцілення, йому вдалося її зупинити. Та раптом в очах
потемніло і він обперся на напівзруйновану стіну, щоб не впасти.
- Невеликий сюрприз.
Бакарі ще та пліткарка... – засміявся один з херувимів.
- Що за? – подумки
мовив Ален.
- Вони зруйнували
твій біорадар, що в результаті призвело до дезорієнтації і порушенні контролю
Волі Творця, – заговорив Серафіель. – Це особливість нашої біоаури.
- Зрозуміло, а ми не
такі вже й різні… – мовив вголос Ален. – Я очікував чогось подібного. Покров.
- Цікавий хід, та не
думай, що це тобі допоможе, – заговорив херувим.
Несподівано поблизу
поля бою сформувався рунний круг і з’явилося троє осіб.
- А ви що тут
забули?! – скрикнув Ален сердито.
- Затягнув в цей
вимір, а тепер ще й докоряє, – буркнула Теа.
- Тут ви в більшій
безпеці, – спробував виправдатись Ален.
- Три херувими ти
називаєш безпекою? – зіронізувала Теа.
- Немає часу
пояснювати, заховайтеся десь.
- Ми не підкоряємось
наказам самогубці, – відрізала Теа.
- Ален, дозволь тобі
допомогти, – звернулась до нього Еллі.
- Як це чудово, не
доведеться витрачати час на переміщення. Жертва сама прийшла в руки мисливцю, –
задоволено виголосив один з херувимів.
- Ця «жертва» задасть
тобі доброї прочуханки! – відрізав Рей.
- Грає стає все
цікавішою. Розважте нас, – мовив інший херувим.
- Фантомний бар’єр.
Прорив, – Ален використав відведений йому час з максимальною користю.
- Розслабились,
визнаю, – розкривши крила для захисту, мовив один з херувимів.
- Ален, якби це
прикро не звучало, та дівчата праві, зараз ти не вистоїш проти трьох, – голос
Рін був холодний як метал. Вона прекрасно розуміла в якій ситуації вони
опинилися, і яким буде подальший розвиток. – Ти вже втратив «одні очі», якщо
вони проб’ють ще й покров, то…
- Знаю, – перебив її
Ален. – Але поставити їх трьох, проти херувимів, рівноцінно такому ж
самогубству.
- Не обов’язково, –
доєднався до їхньої розмови Серафіель. – Якщо розділити їх, то в Еллі, Теа і
Рея буде шанс, принаймні, вони виграють тобі трохи часу.
- Ціною життя, –
саркастично мовив Ален. – Залишиться ще два.
- Одного я візьму на
себе.
- Ти ж не зможеш
використати свою повну силу, та й… – натякнув Ален, що Серафіель також ангел.
- Про «та й» не
думай, ми усі вибрали свої дороги. Однак, щоб все вдалося, потрібен
відволікаючий маневр, та й Рея з дівчатами слід якось повідомити.
- Останнє зроблю
через Іскру, а за приводу першого… є в мене одна ідея.
Ален зосередився,
фантомний бар’єр ще тримався, це дало йому змогу відправити послання.
- Закінчили з
плануваннями? – насмішкувато мовив херувим. – Тепер наша черга, – вогняні мечі
розрізали бар’єр і вони вже хотіли було кинутися в атаку, та наступні кроки
Алена змусили їх передумати.
- П’ята форма –
покров темного ангела, четверта форма – призив серафима, прорив грані –
бомбардування. Херувими в ступорі спостерігали за всіма діями Алена. Вони
розраховували, що кількісна перевага зламає його, та й різниця в силі була
помітною, а тут все відбулося навпаки.
Замість променя на
землю тепер почали падати сфери заряджені темним ефіром, як і в кари небес
херувимів, темне полум’я набуло додаткової сили і тепер херувими не захищалися
крилами, а уникали прямого контакту.
- Печать п’яти
елементів, – виголосив Ален, під ногами усіх трьох сформувалися ментальні руни.
Не в змозі ухилитися, вони отримали декілька прямих влучень темного ефіру.
Формула на рунному крузі, одразу змінилася на контроль стихій, і два херувими
зникли. Рей, Еллі і Теа кивнувши Алену, також поспішили переміститись.
- Не буду заставляти
його довго чекати, – мовив Серафіель, і також перемістився.
- Думаєш в такий
спосіб нас зупинити? – в саркастичній манері мовив херувим.
- Побачимо, –
посміхнувся Ален, радий, що все йшло по плану.
- Безрозсудний крок,
Серафіель ще так, навіть в такій формі він сильніший за нас, але в тих трьох
немає й шансу.
- Тоді чому ви
прибули втрьох? – тонкий натяк Алена влучив в десятку, херувим одразу зрозумів
до чого той хилить.
- Змушений
вибачитись, не так висловився, тільки двоє загинуть, вона прикінчить їх, – і
він засміявся. – А потім і за тебе візьметься, в такому стані ти не зможеш
запечатати її силу. Іронія долі – темрява поглине темряву. Після зникнення
цього виміру ми, можливо, не будемо вбивати її одразу, дамо трохи розгулятись.
Яка різниця: ми знищимо це місто чи вона – головне результат.
- Або ж на три
пернатих стане менше, – мовив Ален зловтішно.
- І що далі? Рано чи
пізно, ми все одно знайдемо тебе, проти усіх тобі не вистояти.
- Грізні слова, як на
того, хто стоїть скований.
- Це, – і херувим
демонстративно поглянув на печать, – дрібниці. Незакінчена форма, дешевий
плагіат, – і він встромив меч в рунний круг, зруйнувавши його. – Я покажу тобі
істинну нашу силу. З’явіться – реліквії херувимів, – в лівій руці херувима
почав формуватися трикутний щит з зображенням хреста на кутах якого палав
вогонь, а в правій – меч, тільки на відміну від попереднього, на лезі цього
були вищі рунні формули. Комбінації були напрочуд складні, в своєму стані Алену
вдалося прочитати тільки декілька з них.
- Щит серафимів, –
скомандував Ален. В повітрі з’явилися сфери, а позаду сформувався рунний круг
контролю стихій.
Ален вирішив
атакувати першим. Він не знав, що за сила в цих реліквій, та і йому потрібно
було утримувати дистанцію. Сфери формували найрізноманітнішу зброю з біо-аури,
проте нова зброя херувима без проблем блокувала кожну атаку. Причому ці блоки
він робив без покриття зброї біоаурою.
- Очищаючий вогонь
Ацилуту, даруй мені свою силу, – тіло й зброю херувима окутав червоний вогонь,
він нагадував блакитний ефір, та різницю Ален відчув швидко. Херувим, немов
випробовуючи свою силу, створив в повітрі три вогняні кулі й направив в Алена.
Їм тут же став на заваді щит серафимів, та вони пройшли крізь нього, ніби того
взагалі не було.
- Що за? – подумки
вигукнув Ален.
- Потрібно було
слухати на початку, – мовила Рін сердито. – Вони непросто так являються
стражами.
Від двох куль Алену
вдалося ухилитись, та остання все ж зачепила ліву руку. Майже миттєво він
перестав її відчувати.
- Давно не
практикувався, – глузливо мовив херувим. – Раніше – всі влучали.
- Супернова, фаза
захисту, Зірка Едему – активація, – проігнорував Ален слова херувима.
В небі з’явилося
близько десяти Зірок Едему. Візуальну вони нагадували свою попередницю з
церемонії призначання хранителів, проте функції відрізнялися кардинально. Вони
фокусували природну енергію, а потім прицільно вистрілювали нею. Сформовані з
біо-аури – були невразливі до простих атак. Ален одну за одною зарядив їх
темною енергією і почав обстріл місця, де перебував херувим. Спочатку той
розсіював їх мечем, та згодом натиск Алена приніс плоди, і супротивник змушений
був захищатися щитом.
- Непогано. Ти не
перестаєш мене дивувати. – Раптом, десь за два кілометри попереду, роздався
вибух, і сильний викид темної енергії променем злинув в небо. – А він
затримався. Мінус два, – засміявся херувим.
- Я б сказав краще –
мінус один, – по команді Алена в одній точці зірки сфокусували десять променів,
після чого вистрелили сфокусованою енергією в напрямку викиду темної енергії.
- Жалюгідна спро… Ти…
Не може бути…
- Пізно здогадався.
Дзеркальний щит, запечатування.
Херувим зайшовся
істеричним сміхом.
- Ти сам підписав
собі смертний вирок. Запечатав єдину свою зброю.
- Можливо, але
супротивників стало менше.
- Більше подібний
фокус не пройде. Використати її зв’язок з джерелом, щоб підсилити постріл –
було блискучим рішенням, та водночас для порятунку друзів від неї, тобі
довелося пожертвувати власною силою. Я то думав, що в цьому вимірі не так. Його
творець мав би мати тут необмежену владу, а ти пожертвував цим, заради
запечатування її сили. Мудрість, і дурість – одночасно. Як у вас кажуть: «Око
за око, зуб за зуб»? Моя черга, – і херувим миттєво перемістився.
Холодна сталь
пронизила груди Алена, та він не відчув болю. Розум усвідомлював ситуацію,
проте відчуття говорили про протилежне. Він бачив меч в своїх грудях, бачив
холодний погляд херувима, відчував жар полум’я, що його оточувало, та болю не
було.
- Що зі мною? Рін? –
його голос лунав немов в порожнечі. – Рін! – ще раз покликав Ален, відповіддю
була тишина.
Херувим вийняв меча
і Ален повернув голову. Перша думка була: «Я, що сплю? Цього не може бути?» Рін
лежала позаду нього, а з її грудей текла блакитна кров. З останніх сил Ален
кинувся до неї й притиснув до грудей непритомне тіло. Кров продовжувала
пульсувати з її рани. Ален не знав що робити, інтуїтивно – огорнув її тіло
зеленою біоаурою. Поступово кров припинила свій шалений плин і він відчув, як
її серцебиття нормалізувалось.
- Що ти вибереш:
захиститись самому, чи лікувати її? Якщо розірвеш лікування – вона помре. Що
обереш, власнику Вищої Волі?
Ален мовчав, в його очах була порожнеча, він відчував як
холодне дихання смерті наздоганяло його. Єдині думки
були з Рін. За будь-яку ціну не розривати лікування. Протриматись до повернення
Серафіеля. Скоріше б він… – свідомість поволі покидала його, повіки ставали все
важчими.
- Такі поранення
непросто забирають сили, скоро почнеш черпати свою життєву енергію, – повчально
мовив херувим. – Щоб ти не вважав мене монстром, я дарую тобі швидку смерть. Ти
гідно бився, – і він замахнувся мечем, щоб нанести останній удар. Холодне лезо
повільно опускалось вниз, здавалось, що в той момент час зупинив свій плин.
Ален приготувався до кінця. Та кінця не настав. Червоний вогонь, що з’явився
нізвідки, відправив херувима в політ.
- В мене точно скоро
серце зупинитися, від твоїх витівок, – почувся хрипкий голос.
- Ти? – ледь вимовив
Ален, перед ним стояв Війна.
- Не втручайся, це не
ваша справа, – огризнувся херувим підвівшись.
- Напад на нього –
означає виклик нам чотирьом, чи ти не знав про це?
- Ви відійшли від
справ, – спробував виправдатись той.
- Відішли, до появи
нового власника Вищої Волі.
- А як же Ієрихон?
- Йому потрібно
вчитися. Вам не зрозуміти наших методів. Ви завжди прагнули сили, та ніколи не
знали, що робити з нею. Ви заздрили людям через те, що Творець обрав нас
зробити те, що вам не під силу.
- Якби не ви, ми б
продовжили боротьбу. А в результаті – тисячоліття розчарувань.
- Схоже, до вас
повернулась не уся пам'ять, раз дивлячись на них ти нічого не розумієш, –
поглянув Війна на Алена і Рін.
- Якби тут був
Захарія... – затнувся на півслові херувим.
- То ви б вже були
мертві. В такій ситуації ти ганьбиш його ім’я одним тільки згадуванням. Уявили
себе носіями правосуддя, ну що ж, я покажу тобі нашу силу.
Херувим хотів було
атакувати червоним вогнем, та не встиг. Всього одним ударом меча, Війна
розрубав його щит і меч навпіл.
- Очищаючий вогонь? Не сміши, – Війна простягнув ліву руку вперед. Херувим в ту ж секунду злетів в повітря, а вогонь, навколо його тіла, загорівся ще яскравіше. – Як тобі очищення? – вогонь поступово поглинав свого власника, який корчився в страшній агонії. – Нехай це буде уроком для вас, а за свої уроки ми дорого беремо. – Війна стиснув руку в кулак, і херувим разом з полум’ям, розчинився в повітрі. – Я зупинив кров, скоро їй стане краще, проте ваш зв'язок вже не відновити, – звернувся Війна до Алена. – Я покажу тобі де Магнус, щоб ти завершив свої пошуки й нарешті прийняв її. Коли закінчиш, ти знаєш де нас шукати… – сказавши це він зник так само раптово, як і з’явився.