Після тієї битви
Ален разом з повстанцями перемістився в їхній табір. Вірніше – це було навіть
не табором, а скоріше проміжним пунктом до нього. Захарія, зі зрозумілих
причин, не хотів показувати Алену, де він знаходився, та й інші члени тієї
битви, не почували особливого захвату від його присутності. Весь цей час Рін
перебувала непритомна поруч з Аленом. Було помітно, що Ангели ледь
стримувались, щоб не вчинити самосуд.
- Ален, ти погодишся
на невеликі заходи щодо юної принцеси? Даю тобі слова, що тут її ніхто не
зачепить. Нам потрібно багато обговорити… – і Захарія загадково посміхнувся.
Ален одразу
зрозумів до чого той хилив. Захарія знав куди більше, ніж інші. Це й не дивно,
з того, що він чув про нього, й вже встиг побачити виходило, що його сила була
не вельми простою.
- Сподіваюсь, твоє
слово не пустий звук?
- Можеш в цьому не
сумніватись, – і Захарія кивнув Михаїлу і Люциферу. – Головою за неї
відповідаєте.
Ті, не промовивши й
слова, взяли Рін й понесли, в супроводі ще декількох ангелів, до одного з
пошарпаних наметів.
- Я знаю чудове місце
для подібних розмов, – Ален кивнув, що не проти.
Вони перемістились
на вершину грибоподібного дерева. Його гілки переплітались настільки щільно, що
можна було без проблем ходити по вершині. З нього відкривалися прекрасні
краєвиди навколишньої території. Табір знаходився в густому непрохідному лісі,
населеному найрізноманітнішими істотами, навіть Темні боялися заходити в
подібні місця. Чудове прикриття для повстанців. Вони стояли й задумливо
дивилися на цю красу. Першим почав Захарія.
- Що тебе цікавить?
Перше запитання і
одразу контрольний постріл в голову.
- Тобто? Я думав, ти
почнеш погрожувати, в надії вивідати інформацію, – розгубився Ален.
- Назви ім’я
правителя імперії Ріосар?
- Ну… – ще більше
розгубився Ален.
- Незалежно від
походження, кожна особа цього світу, тільки народившись знає ім’я цього
монстра. Може нам пройтись по інших регіусах? Ти нічого не знаєш про цей світ,
бо не належиш до нього, тому скажу ще раз… – Ален перебив його.
- Звідки така
впевненість? – вдався Ален до блефу.
- Що ти не звідси?
Ніхто не може використовувати силу чотирьох реліквій Перших, при цьому не
пробудивши своєї. Далі – ти не маєш крил, не являєшся ельфом, гном чи, аж дико
вимовляти – велетнем. Про інші істоти навіть не згадаю. Повна дезорієнтація на
місцевості, інакше б не поводився так безпечно в цьому лісі. Уявлення не маєш
хто такі Темні, на відміну від ангелів. Схоже там, звідки ти прибув, ти або
знав Михаїла з Люцифером, або це проста випадковість, що ти не захотів з ними
битися, маючи таку перевагу в силі. Вони хоч відкрито цього не й показували,
проте були налякані до півсмерті.
- Ти не назвав найголовнішого.
- Справді… – Захарія
на мить замовк. – Він з нетерпінням чекає на вашу зустріч… – і Захарія привітно
посміхнувся. – Приємно знати, що все недаремно, зріє сила здатна їх
зупинити.
- Я б не був таким
впевненим, все пішло не за планом, я не мав опинитися тут в такій формі, –
поспішив заперечити Ален.
- Або ж все
відбувається якраз так, як і потрібно… Перш ніж продовжити цю розмову, хочу
отримати чесну відповідь.
- Все в міру
можливостей.
- Вона небайдужа
тобі? Від твоєї відповіді зараз залежить її життя. Це не погроза, ти сам
прекрасно бачив ті погляди. Якщо я не матиму чіткої відповіді, то не зможу
нічого зробити. Я не єдиний, хто володіє такою силою, і вони з радістю
прикінчать її.
Ален опустив
голову, прокручуючи в голові слова Захарії. Це запитання заставило його нарешті
поглянути на ситуацію, що склалася, під іншим кутом. Чим більше він думав, тим
більше вагався, і Ален вдався до єдиної правильної, на той момент, та що там,
взагалі єдиної відповіді, яку слід було озвучити вже давно.
- Так, і я зроблю все
щоб її захистити, – в той момент важко було описати весь вир думок й почуттів,
що прорвав штучно створений бар’єр в його серці.
- Достойна відповідь,
і я приймаю її. А тепер перейдімо до суті розмови. Ти прибув, щоб навчатися, і
я допоможу тобі, та про твою справжню силу, як і про походження, ніхто немає
знати.
- Важкувато все
приховати, після тієї битви... – почухав Ален потилицю.
- Єдині свідки
мовчатимуть, – натякнув Захарія на Люцифера і Михаїла. – Про це я потурбуюсь, а
більше ніхто не знає. Принцеса Рін бачила тільки збиття дракона, та й те можна
списати на марення після печаті.
- А як щодо тих
солдатів?
- Я потурбувався про
це, та пісня зробила свою справу…
- Все одно безглуздо
виходить: там я приховував свою силу, коли повністю відкрив, то потрапив сюди,
де знову доводиться переховуватись. Можеш сприймати це як дурість, але
набридло.
- Він передбачив
подібне і дозволив тобі самому вирішити, хоч я й був проти.
- Я можу якось
раціонально все пояснити?
- А сам як думаєш? Як
ти вже встиг помітити на прикладі Михаїла і Люцифера, в ангелів немає зв’язку з
джерелами, ми не можемо поєднувати два типи. Вся наша сила – це Іскра.
- Їхня, але не твоя,
і що представляє ваша Іскра?
- Почну з першого. Я,
як і ти й ще декілька командирів інших повстанців, перебуваємо на трохи іншому
рівні. Ми – нащадки геному Перших.
- Це ще хто такі?
- Істоти з яких ми
усі беремо початок. Ми мало про них знаємо, але скажемо так, якщо оцінювати все
з точки зору еволюції, то сходинки можна розташувати наступним чином: Творці і
вищі Темні, Перші, джерела, істоти нашого світу.
- Хочеш сказати, що
вони стоять вище джерел, як таке взагалі можливо?
- Не знаю, всі наші
спроби щось дізнатись провалювались.
- Ти сказав Творці?
- Про це дізнаєшся під
час зустрічі з ним… Я отримав чітку вказівку: не загружати твою голову
подібним.
- Я вже навіть не
знаю яке місце посідаємо ми в цій системі, ті знання, що я отримав пробудивши
її, і на рівні не стоять з почутим…
- Швидше за все – це
одна з причин твого перебування тут. – Згадую через що пройшли ми, поєднуючи
дві сторони… – і Захарія задумливо поглянув в небо.
- Я чув від Рін, що
частині ангелів вдалося поєднати їх, але думав, що вас буде більше.
- Було, їх всіх або
знищили Темні, або ж сама темна енергія. Залишилось тільки семеро, – з
ностальгією в голосі мовив Захарія.
Ален посміхнувся
після почутої цифри, Захарія запитально на нього поглянув.
- Вибач, просто у нас
стільки ж командирів легіонів з силою.
- Хоч в чомусь
подібні, – скупо посміхнувся Захарія. – Щодо Іскри дізнаєшся потім, це
стосується все того ж наказу. Тепер до маскування. Я чомусь відчував, що твоя
реакція буде подібною, що ж… іншого виходу не бачу: ми повідомимо, що в тобі
проявився геном Перших, але ціною стали крила.
- Це спрацює?
- Буде багато
запитань, проте ніхто не знає як, і коли, він пробуджується, тому відповідь –
так. Реліквії… – Захарія потер чоло. Єдине рішення – це запечатати в тобі і,
щоб ти використовував лише одну; зміна – в дуже складній ситуації, я б навіть
сказав – під загрозою смерті. Ти – це
Ацилут, значить рунне письмо для тебе не новинка.
- Письмо?
- Ми звикли так його
називати. Ми записуємо за допомогою нього різні процеси. Це первозданна сила,
яку ми успадкували від Перших. За легендою перші рунні письмена могли перебудовувати
сам Всесвіт.
- Руни творення?
- То ви теж про них
знаєте?
- Як і у вас, у нас
це не більше, ніж легенди. – До речі про…
- Ти не знаєш як
повернутись? – Захарія одразу здогадався до чого хилив Ален.
- В точку, –
посміхнувся Ален. – Я мав пройти цикл в образі якогось представника вашого
світу, і потім повернутися, та як ти вже помітив – все вийшло з-під контролю.
- Довір це нам. Раз
все так співпало, то… – Захарія завагався.
- Кажи, якщо я можу
чимось допомогти, то з радістю це зроблю.
- Не хочеться піддавати
тебе такій небезпеці, та схоже – вибору немає. Одного з моїх командирів схопили
Темні, мені б дуже не хотілося, щоб страта відбулась.
- Як його ім’я?
- Серафіель.
Ален поглянув на
Захарія квадратними очима.
- А день тільки
почався… – зітхнув Ален.
- Ти його знаєш? –
зацікавлено запитав Захарія.
- Це не те слова, яке
б правильно охарактеризувало наші відносини, скажемо так, він довгий час був
моїм наставником.
- Тоді в тебе буде
подвійна мотивація, – посміхнувся Захарія. – Рядових солдатів я не можу
послати, а старших офіцерів знає кожен Темний, та й перший регіус…
- Перед відправлення
ми розмовляли на цю тему з Серафіелем, та він нічого конкретного не сказав.
- І не даремно.
Швидше за все він сподівався, що ти не зустрінешся з ним.
- Що такого
особливого в цих регіусах?
- Регіус – це титул в
Темних. Ознака найбільшої сили. Всього є чотирнадцять регіусів. Номер, як ти
вже здогадався, свідчить про показник сили. Чотирнадцятий – найслабший, та він
з легкість переб’є половину мого легіону, перш ніж його зупинять. Перший являється
справжнім монстром в плані сили. Він, і його нащадки, володіють геномом Перших.
Вони досягли такого контролю темної енергії, що на відміну від інших регіусів,
і їхніх нащадків, яким потрібен час, вони здатні перетворювати Світлих на
Темних, по «одному велінню». Михаїлу й Люциферу в певній мірі пощастило, що Рін
тоді не могла використовувати усю свою силу. Не перебільшу, якщо скажу, що вони
стоять трохи нижче Перших. Вони й самі вважають себе їхніми прямими нащадками.
- Тільки в нього є
цей геном?
- В кожного регіуса
він присутній в певній мірі, та тільки Ріосар володіє найсильнішими
представниками. Їм же підконтрольна й найсильніша військова машина під назвою –
Армада. Не одне королівство пало під її натиском, перш ніж Ріосар досягли
теперішньої могутності. Формально, зараз усі регіуси уклали мир, зосередившись
на нас, та це хиткий міст. І одразу відповім на наступне запитання: щоб
похитнути цей міст в нас недостатньо сил. Кожен повстанський легіон переслідує
свою мету, – вперше за весь час Ален відчув в голосі Захарії нотки жалю. – Не
переймайся цим, зараз твоє завдання Серафіель, – поспішив Захарія перевести
тему на інше.
- Як я наближусь до
Серафіеля, його ж напевно охороняють?
- Є в мене одна ідея…