Вони з’явилися на
галявині густого лісу. Подекуди дерева сягали десятків метрів. На їхніх гілках
птахи змайстрували собі сотні домівок. Їхній творчості могли позаздрити навіть
видатні архітектори. Більшість з них не зводила очей з новоприбулих, проте
знайшлась група, якій, очевидно, гості не прийшлись до душі, й вони злетівши з
гілок, поспішили полетіти геть. Роззирнувшись навкруги Ален прийшов до
несподіваного висновку. Траву на галявині хтось добре підстриг. Тепер вона
нагадувала акуратний газон перед будинком, ні лісову галявину. Однак виникало
цілком логічне запитання, де сам будинок, і врешті-решт, хто це зробив? Немов
зрозумівши його запитальний погляд, Еллі створила перед собою руну.
- Прошу за мною, –
звернулася вона до Алена і Рея.
Всі ці дії трохи
бентежили Алена, але він вирішив не сперечатись. Пройшовши крізь рунний круг,
вони, немов потрапили в іншу реальність. Попереду виріс чималий дерев’яний
будинок з двома поверхами. До нього вела невелика стежка вимощена з каменю. По
обидві її сторони красувалися найрізноманітніші квіти. Ален нарахував близько
двадцять видів. Трохи далі доповнювали архітектурний ансамбль два фонтани з
чистою, як сльоза водою.
Еллі постукала в
двері. Відповіді не було. Почекавши хвилину, вона взялась за ручку і відчинила
їх. Пройшовши всередину, запропонувала їм присісти, а сама відправилася шукати
хазяйку. Кімната, по всій видимості, була вітальнею. З меблів лише диван, три
м’які крісла й невеликий дерев’яний
стіл. Очікуючи повернення Еллі Ален захопився вивченням картин на стіні. На них
були зображені битви. По масштабах і дійових особах він сміливо припустив, що
художник зобразив Велику Війну. Дивитися на подібне за допомогою Волі, було ще
тим заняттям. Іноді навіть здавалось, що він не втрачав зору.
Від подальшого
споглядання відволікли кроки. Осіб було дві. Схоже, Еллі все-таки знайшла свою
подругу. Ален і не підозрював, який сюрприз його очікував. Зайшовши в кімнату,
Еллі спочатку представила Рея, а потім Алена. Після імені останнього її подруга
впала в легкий ступор.
- Ти?! – вигукнула
вона.
- І я радий тебе
бачити, – скупо посміхнувся Ален.
- З’явився нарешті, –
здивування поступово переростало в гнів. – Ти хоч знаєш, що ми пережили? Ми
думали ти загинув.
- То ви знайомі? –
розгубилась Еллі.
- Ще й як, – в’їдливо
мовила дівчина. – Навіть під цим маскуванням я впізнаю цього егоїста.
- Маскуванні? –
перепитала здивована Еллі.
- А ти хіба не
помітила? Хоча, чому я дивуюся, не з його то здібностями, – зіронізувала Теа.
- Може мені хтось
пояснить, що тут відбувається?! – оговтавшись з
несподіваного повороту подій, вигукнув Рей.
- Давайте видихнемо і
почнемо все з початку, – мовив Ален. – Теа, в тебе немає чогось перекусити, а
то всі ці події пробудили в мені чималий апетит?
- Тобто… як
перекусити? – тепер вже розгубилась Теа.
- Потім, – обдарував
він її холодним поглядом.
- Зараз щось знайду,
– невпевнено мовила вона, а потім вже суворіше додала, – не сподівайся, що
уникнеш пояснень.
- Я допоможу, – Еллі
швидко оцінила ситуацію, залишитися зараз з Аленом означало стати учасницею
незручного становища, таку роль вона поклала на плечі Рея.
Коли дівчата
вийшли, запанувала мовчанка. Алену було байдуже на все, крім його головної
цілі, а Рей не знав з чого почати розмову. Нарешті Алену набридли косі погляди
Рея, і він заговорив першим.
- Якщо бажаєш щось
запитати – вперед, а то дірку в мені протреш.
- Ну… – завагався
Рей. – Навіть не знаю з чого розпочати.
- Почни з того, що
найбільше цікавить.
- Звідки ти знаєш
Теа?
- Ми познайомилися
випадково, коли вона розшукувала свою сестру.
- Якщо я правильно
зрозумів, то ти з Едему. Теа не могла виходити за стіну, тоді чому тобі
потрібна їжа?
- Наслідки подій в
Ієрихоні… – ухилився Ален від прямої відповіді.
- Ми чули, що там
відбулась грандіозна битва, однак деталей ніхто не знає. Виходить – ти був в
місті, коли все відбулось? значить володієш силою, але це ставить мене в ще
більший тупик.
- Може годі хлопцю
голову морочити, – владно мовила Теа, повернувшись з підносом в руках, Еллі
боязко спостерігала за черговою їхньою суперечкою з-за спини подруги.
- Тоді їхні життя не
варті будуть і гроша, – холодно мовив Ален.
- Вони і так вже не
наші, ми поставили все щоб зупинити події на нашій батьківщині, – тихо мовила
Еллі.
- Повір – це ніщо, в
порівнянні з тим, що вас очікуватиме, – мовив Ален.
- За нас не турбуйся,
ми здатні за себе постояти, – огризнувся Рей.
- Я вже в цьому
переконався, – підколов його Ален.
- Вони не такі
слабкі, як тобі здається, – заступилася Теа за своїх друзів.
- Якщо ти так
впевнена в цьому, то добре, але потім не нарікайте. – Ален зосередився,
скасовуючи магію Рін. – Дозвольте представитись: колишній командир сьомого
легіону, а зараз мандрівник і шукач свого шляху в цьому житті.
- Я очікував чого
завгодно, але таке! – захоплено скрикнув Рей. Тепер в його погляді не було
зверхності, лише захоплення.
- Ваші очі… – Рей і
Теа різко повернули голови до Еллі. – Якби я не була цілителькою, то можливо б
і не помітила, але…
- А що з ними? –
занепокоїлась Теа.
- Я точно не можу
сказати… це нагадує сліпоту, тільки вона якась не така.
- Наслідки зустрічі з
вершником, – скупо посміхнувся Ален.
- І ти так спокійно
про це говориш? – обурилась Теа.
- Але як ви можете
бачити? – здивувалася Еллі.
- Воля Творця, –
відповів Ален.
- Тепер зрозуміло
навіщо вам Магнус Октавіус.
- Тобі може й зрозуміло,
проте моя голова зараз вибухне від припущень, чому ти отримав такі травми? – не
заспокоювалась Теа.
- Не зрозумійте
неправильно, я, звичайно, захоплююсь силою Алена, та чому раптом подібне
запитання? – звернувся Рей до Теа.
- А ти у Алена
запитай, від цієї відповіді залежить ваше майбутнє, – і Теа обдарувала Алена
різким поглядом.
- Значить Дейчі тобі
все розповів, до речі, як він?
- Все добре, б’ється
на передовій з друзями, яких ти покинув, – зіронізувала Теа. – Ти також мав
бути там, – дорікнула йому Теа.
- Навіщо? Знищити все
я зараз не здатен…
- Давайте збавимо
трохи обороти. Про яке майбутнє ти говорила? – мовила збентежена Еллі,
звертаючись до Теа.
- Ти зовсім не цінуєш
їхніх життів? – проігнорував Ален запитання Еллі.
- Він власник Вищої
Волі, той, хто несе кінець одному, й початок іншому, – на одному диханні видала
Теа. – Тому-то я й здивувалася почувши про вершника
Еллі і Рей
переглянулися.
- Прикольний жарт,
але мені, щось не дуже смішно. Подружко, ти на сонці перегрілась? – зобразила
Еллі скупу посмішку.
- Назви мені хоч одну
людину, яка би вистояла проти вершника, і двох командирів легіонів? – в злегка
сердитому тоні запитала Теа, їй не сподобалось, що подруга піддала сумніву її
слова.
- Так, але… –
завагалася Еллі. – Чому тоді все…
- Все так? – перебив
її Ален. – Наслідки мого неприйняття. Тому я і розшукую Магнуса, щоб почати
розпутувати цей клубок з незнання і помилок. Він, як власник сильної Волі
Творця, може багато розповісти і навчити.
- А я думав, що мене
вже нічим не здивувати, – посміхнувся Рей. – Виходить, ми станемо
співучасниками такої події.
- Тут немає чому
радіти, – холодно мовив Ален. – Зараз я, а тепер вже й ви, цілі для сил, які ви
й уявити не можете, і я не маю на увазі демонів, ангелів чи Відступників. Насувається
сила з якою вищезгадані істоти й на рівні не стояли. У порівнянні з ними ваші
«дріб’язкові» війни не більше, чим дитяча гра.
- І коли ти став
таким «безпечним»? – мовила Теа, проте цього разу в її голосі забриніли нотки
страху.
- Коли сповна відчув
дію Вищої Волі. Це не та сила з якою можна гратися.
- Якщо все так, як ти
говориш, то я не можу вловити суті… – запитально поглянув Рей на Ален.
- Здається я починаю
розуміти до чого ти хилиш... Ален, ти нічого не хочеш нам розповісти? –
звернулась Теа до Алена.
- Скажемо так, ваші
уявлення щодо мене, і моєї сили, трохи хибні, про більше поки що не можу
розповісти, оскільки не володію повною картиною. І так – ваша здогадка частково
правильна…
- Значить – це не
буде проти твоїх правил? – ненав’язливо запитала Теа.
- Можливо… У всякому
випадку, в моїх планах немає пункту, щодо війни в Едемі.
- Отже, це можна
сприймати за згоду допомогти нам? – з надією в голосі запитала Еллі.
- Я думав, ми вже
домовились про все? – обдарував він їх теплою усмішкою. – А зараз вибачте, я й
справді зголоднів, – і він потягнувся до страв, що приготували дівчата.
- Тоді не
заважатимемо. Тут просто чудова природа
для прогулянок, – мовила Еллі.
Рей одразу зрозумів
натяк Еллі, і швидко підвівшись, попрямував за нею надвір.
- Можеш запитувати, –
мовила Теа.
- Весь час забуваю
про твої здібності, – посміхнувся Ален. – Розкажи про цю парочку, і ситуацію в
загальному.
- Ти вивчав
Нейтральні Землі в академії?
- Загальні деталі, на
більше не було часу. Дещо чув від Дейчі.
- Тоді це зекономить
трохи часу. Почнемо з того, що після розбіжностей в поглядах на подальшу долю
Едему, частина людей, разом з ельфами й іншими незвичайними істотами, вирішили
обрати свою дорогу. Вони вирушили у довгу подорож, в пошуках нових континентів,
на той час не усі ще землі Едему були досліджені. Так от, закінченням подорожі
стало відкриття північного континенту, який пізніше назвали Нейтральними
Землями. З самого початку освоєння на ньому діяли зовсім інші закони, ніж в
Едемі. Щоб підтримувати порядок і розвиватися далі, на ньому почали формуватися
клани. Клани Ельфів й відьмаків з відьмами – очолили Нейтральні Землі. Інші
клани, хоч і були могутніми, проте не змогли зрівнятися з ними у силі й
впливові.
- Вибач, що
перебиваю, але можна детальніше щодо сили.
- Без проблем, я
якраз хотіла зупинитися на цьому. Кинувши виклик, хоч і молодим, але вже
напрочуд сильним королівствам, жителі Нейтральних Земель розуміли, що справа
часу, коли королівства побажають нав’язати їм свою ідеологію. Щоб цього не
сталося, вони вирішили «контратакувати». Неперевершені будівельники гноми, що
звели сотні неприступних фортець. Славетні своєю фізичною силою і розмірами
велетні, ельфи зі свою рунною магією, відьмаки озброєні реліквіями – стали
неприступною стіною, проти впливу королівств. З їхньою силою рахувалися навіть
хранителі.
- Значить у Рея я
бачив реліквію?
- Так. Він, як і
Натаніель, геній у свій стихії.
- І в чому полягає
його сила, якщо не секрет?
- Ні, не секрет, він
би й сам розповів, якби ти запитав. Його реліквія – це перстень з зображенням
меча. Меч – символ того, що він здатен розрізати, розірвати – називай як хочеш,
будь-який контроль з джерелами.
- Тепер розумію чому
за ними послали велетня. Хранителі чи хтось подібний, був би легким суперником
для нього.
- Саме так. Кожна
реліквія по-своєму особлива. Будь-хто не може її контролювати.
- І хто ж створює
таку грізну зброю?
- Відьмаки навчилися
відтворювати тільки реліквії середнього рівня, такий же тип, як в Рея,
являється унікальним, власників шукають на спеціальних турнірах. Тільки
достойні можуть пройти переродження і на повну використовувати їхню силу.
- Переродження?
- Щось на подобу
того, що відбувається з людьми перед брамою, але у відьмаків це викликається
штучно. Сила реліквій, як отрута, проникає в тіло власника, і якщо ти не
пройшов переродження, то ця сила рівноцінна смертному вироку. Тільки це
стосується легендарних типів, з середніми все простіше.
- Виходить, що ці
легендарні реліквії дісталися їм у спадок?
- Можна й так
сказати, тільки ми не знаємо від кого.
- Цікаво… Схоже ця
пригода буде не така рутинна, як я думав. Починаю розуміти в чому полягає суть проблеми цих двох.
- Ти бачиш тільки
вершину, копнувши глибше – здивуєшся навіть ти.
- Ну, спробуй, –
зацікавився Ален.
- Як я вже говорила –
на вершині два клани. З часом ці клани розділилися на величезну кількість
впливових сімей. Всередині кланів почали спалахувати сутички, а іноді й цілі
битви з використанням армій. Та все ж головна боротьба точилася не між сім’ями,
а між цілими кланами. Апогеєм стали події в Ієрихоні. Вища Знать, королівські
сім’ї, клани… – усі побажали відірвати свій шматок пирога. Найбільшого в цьому
досягла Вища Знать. Кількість їхніх прихильників налічує мільйони, не менша і
військова могутність. Заручившись підтримкою Бакарі, вони стали непереможною
силою, ходять слухи, що навіть демони не хочуть воювати з ними, і ведуть таємні
переговори про розподіл Едему.
- Якось все нелогічно
Бакарі, здається, за демонів?
- Бакарі інструмент,
всім керують Відступники, а проти них він не більше, чим комаха. Вони мають
свій план, щодо долі жителів цієї сторони.
- Ці Відступники,
якщо чесно, починають мене сильно дратувати. Вони так просто розв’язують війни
й плетуть інтриги, що в мене складається враження, що я один не входжу до
їхнього кола. Вибач, продовжуй.
- Як ти вже знаєш
Знать терпіти не може ангелів, але така ідеологія не поширюється на інших. Вони
вважають ельфів, гномів, велетнів… рівними й достойними ввійти в новий світ.
Їхні вороги – це всі, хто підтримує старий порядок, в особі ордену і ангелів.
Однак навіть попри таке мислення, відьмаки займають особливе місце в їхньому
списку ворогів. Вони здатні повернути всі успіхи Знаті, проти них же.
- Реліквії?
- Саме так. Це зброя,
яку вони не розуміють, і яку бояться. Визнаю, не усі реліквії ефективні проти
Знаті, навіть Рей має свої обмеження. Знать не хоче мати в тилу такого грізного
ворога, тому вирішили хитрощами зіштовхнути лобами ельфів і відьмаків. Еллі і
Рей являються головними спадкоємцями в правлячих сім’ях, вони мають успадкувати
усю повноту владу. Хоча ні, не так, Еллі тільки недавно стала кандидаткою на
цей пост. До цього, його мав зайняти її брат – Дімітріс.
- Мав?
- Він загинув від
руки Рея…
- Так, а це вже
цікаво, ти не збрехала, що я здивуюся. Наскільки я можу судити своїм новим
зором – ці двоє без тями закохані одне в одного.
- Вгадав. У цьому вся
справа, – зітхнула Теа. – Божевілля в
правлячій сім’ї дійшло до такої межі, що вони вирішили принести одну зі своїх
спадкоємниць в жертву. Подібна рунна магія являється суворою забороною у нас, а
кара за використання – смерть або довічне вигнання. Та їм байдуже на це.
Поглинені бажання домінування, вони самі того не підозрюючи, зіграли на руку
Знаті. Ритуал мав пройти в одному віддаленому вимірі, щоб уникнути розголосу, і
в разі поразки – мати змогу спробувати ще раз. Та цього не сталося. Рей кинув
відкритий виклик Дімітрісу. Хоч Дімітріс і був сильним, проте клепок йому явно
бракувало. Не скажу, що перемога далася Рею легко, та все ж, він здобув її.
Пораненого Дімітріса доставили в його маєток. Рана хоч і була непростою, проте
для ельфів це було дрібницею. І все би добре, якби не Знать. Ці... навіть не
знаю яке слово підібрати… – роздратовано мовила Теа. – За допомогою своїх
таємних агентів вбили Дімітріса. Все розіграли так, що це вина Рея, і він також
має померти. Клан Рея звичайно ж не погодився з таким вироком. А далі ти і сам
можеш здогадатися.
- І ніхто не згадав,
про заборонену магію, – зітхнув Ален.
- Ага.
- Головна сім’я клану
ельфів хоч і заслуговує на знищення, проте сам розумієш – війна зачепить усіх.
Спектакль поставили так, що це справа честі для обох кланів.
- А інші клани?
- Поступово займають
позиції тієї чи іншої сторони.
- Весело, –
зіронізував Ален.
- І не кажи. Все б
може і закінчилося невеликими сутичками, але підтримка Знаті і Відступників,
кардинально змінила розстановку сил.
- І який у цих них
план? Чи вони збираються вдвох всіх перемогти?
- Чесно сказати, я й
сама не знаю, вони прибули, щоб це обговорити. А тепер можна дещо запитати?
- Якщо ти про події в
Ієрихоні, то це потім, не хочу по десять разів повторювати одне й те саме.
Поговоримо після мого повернення. А зараз, якщо тобі не важко, можеш покликати
їх? Хочу вислухати план їхніх дій, і вже після зробити висновки.
- Без проблем.
- До речі, – мовив Ален,
коли вона вже була біля порога, – гарно готуєш.
- Дякую, –
посміхнулася Теа.
За декілька хвилин
Теа повернулася у супроводі Рея і Еллі. Пара поводились не так, як раніше. Їх
щось бентежило, проте не наважувалися сказати що.
- Теа, знаю, що ти
зробила для нас більше, чим можна було сподіватися, але зараз я прошу про ще
одну послугу. – Теа здивовано поглянула на Еллі. – Ти можеш залишити нас на
декілька хвилин? Прошу тебе – це дуже важливо, – благальним тоном мовила Еллі.
- Без проблем, –
кивнула Теа.
- Приготуй ще цієї
страви, а то мій апетит не на жарт розігрався.
- Добре, –
посміхнулась Теа, і забравши порожню посуду поспішила залишити їх наодинці.
- Про кращу подругу
годі мріяти… – опустивши голову мовила Еллі.
- Характер в неї ще
той, але чого справді не бракує, так це самопожертви заради друзів і близьких,
– задумливо мовив Ален, а потім вже жвавіше додав. – Так про що ви хочете
поговорити?
- Теа вже напевно
розповіла нашу історію? – почав першим Рей.
- Так, і скажу чесно:
деякі моменти мене зацікавили.
- Ви здивуєтесь ще
більше, коли почуєте правду, – мовила похнюплено Еллі.
- Правду? –
зацікавлено поглянув на них Ален.
- Ту банальщину ми
придумали для інших, насправді все було далеко по-іншому… – Рей на мить замовк,
збираючись з силами. – Я не встиг вчасно, і Дімітріс закінчив ритуал. Це
останнє, що він зробив в цьому житті, – стиснув Рей роздратовано праву руку в
кулак.
- Якщо все так, то в
чому полягав той ритуал, я не бачу жодних змін? – запитав Ален.
- Тому що я стримую
їх. Я зумів уповільнити процес за допомогою техніки переродження, яку проходять
в моєму клані, – пояснив Рей.
- І який кінцевий
результат цього ритуалу?
- Еллі стане чимось
на зразок енергії без фізичної оболонки.
- Як ангели після
відкликання? – уточнив Ален.
- Саме так, –
ствердно кивнув Рей.
- Підозрюю, що є
певне «але»? Навіщо проводити щось подібне? Вона буде зброєю?
- Ключем. Я не знаю
всіх деталей, останніми словами, хоча – це можна назвати швидше маренням
божевільного, було наступне: «Королі земні відкриють Ворота Істини для королів
небесних». Маячня, згоден…
- Якраз не маячня, –
Ален зосереджено дивився на Еллі й Рея. – Невже вони готові зайти настільки
далеко? – мовив він подумки.
- Тепер розумієш всю
суть загрози. Ми маємо завадити їм, – відповіла Рін.
- Все настільки
погано? По вашій реакції бачу, що Дімітріс був не настільки божевільним? –
невпевнено мовив Рей.
- Поки що відкладемо
думки з цього приводу… Ви все це розповіли неспроста, хочете, щоб я допоміг
обернути процес?
- Так, – тепер вже й
Рей опустив голову. – Якщо це комусь під силу, то тільки вам.
- Спробувати можна,
але діяти я зможу тільки після зустрічі з Магнусом. Не зрозумійте неправильно,
це не ультиматум чи моя забаганка, самі бачите мій стан. Коли я вирішу з ним,
то зможу допомогти вам.
- Виходить, ми
дотримаємо свого слова першими, – з помітною радістю на обличчі заговорила
Еллі. – Нам невимовно пощастило, що ми зустріли вас.
- Можливо, але зараз
небезпека для вас подвоїлась. Я так зрозумів, що більше ніхто не знає про це?
- Глави сімей ельфів
в курсі подій, – відповіла Еллі.
- Я б здивувався,
якби було по-іншому, – зіронізував Ален. – Ризиковану гру вони затіяли. Хоча,
тепер все стає на своє місце, – задумався Ален.
- «На місце»? –
здивувався Рей.
- Ага, викравши Еллі,
ти розв’язав руки Знаті в ще одному питанні. Ви самі не підозрюєте, якою силою
володієте.
- Силою, ви про що? –
розгубився Рей.
- Ваші реліквії не
звідси, їхні творці будуть раді, що ви навчилися ними користуватись. Знать
боїться, що в майбутньому ви займете їхнє місце, тому і прагне знищити твій
клан, – пояснив Ален.
- Останню хвилину ти
точно зі мною розмовляв? – скептично мовив Рей.
- Не звертай уваги…
скоро все зрозумієш, а поки займемось нашими гостями.
- Я все думав коли
помітиш, – посміхнувся Рей.
- У трьох з них надто
хаотична сила, однак в інших чотирьох – доволі сильна аура.
- Ти зможеш битися в
теперішньому стані? – запитав Рей.
- З такими
супротивниками ти й сам справишся.
- Мені б твою
впевненість, ти вже напевно знаєш про мої сильні і слабкі сторони.
- Знаю, але мені
також відомо, що реліквії не головна ваша зброя.
Рей посміхнувся.
- Почнімо шоу, –
виголосив Рей.
- Залюбки, мені самому хочеться випробувати свої сили, – і Ален підвівся зі свого крісла.