Лісом повільно
прогулювалося двоє – хлопець і дівчина. Остання, по всій видимості, служила
провідницею, оскільки її супутник час від часу спотикався, після чого
розгублено відшукував потрібні орієнтири, щоб продовжити дорогу.
- Не напружуйся так,
інакше зведеш весь прогрес нанівець, – тепло мовила вона.
- Маячня все це! –
відрізав хлопець.
- Не починай, – вже
сердитіше мовила дівчина.
- Ми тут вже шостий
місяць, а все, що я роблю – це навчаюся ходити, – злий на власне безсилля,
мовив хлопець.
- Навчися приймати
наслідки своїх дій.
- Швидше подяку за
те, що намагався щось врятувати, – з сарказмом мовив він.
- Не все піддається
контролю, іноді слід підкоритися чомусь вищому.
- І ти це говориш
власнику Вищої Волі? – зіронізував він. – Хоча ні, вибач, колишньому власнику…
- Якби хтось думав не
тільки про знищення людства – цього б не сталося, – дорікнула вона йому. – Ти
так зациклився на думці про вбивства, що не приймаєш інші варіанти.
- Добре, що зараз
людство рухається до твоїх «інших варіантів». Хоча ні, як же ми забули про
війну, така дрібниця. І хто ж її розв’язав? Люди, яким завжди чогось мало.
- Закінчив?
- Ще в Ієрихоні.
- Плакса і нитик, ось
ти хто. Одна поразка і ти вже розкис, готовий покинути все.
- А є що покидати?
Назви хоч одну річ за яку слід боротися.
- Хоча б заради тих,
хто ще продовжує в тебе вірити.
- Вірити, – зітхнув
Ален. – В того, хто сам зневірився. Тоді в мене була мета, впевненість, що я
роблю правильно, а зараз… одна порожнеча… – в його голосі почулося безсилля.
- Знайди нову причину
жити і боротися.
- Для усіх – я
зниклий безвісти або й того – мертвий. Може – це знак? Зі мною помре і цей
самий Судний день.
- Тоді тисячі людей
помруть просто так, не заради кращого майбутнього, а від твоєї байдужості.
- Можливо, там їм
буде краще, – і він задумливо поглянув крізь крони дерев на небо. – Якщо не
буде кому розв’язувати війни, то і самі війни припиняться…
- Якщо ви закінчили
чергову дискусію, то повідомляю, що обід холоне, – почувся голос Серафіеля в
їхніх головах. – Наступного разу черга Рін готувати.
- Ти ж знаєш, що в
мене це не дуже виходить, – спробувала викрутитись Рін.
- Погоджуюся,
отруєння мені ні до чого, – пожартував Ален, за що отримав легкого стусана від
Рін.
Оминаючи чергові зарості, вони нарешті добралися до
невеликого дерев’яного будинку зусібіч оточеного деревами. З його комина вився
сивими клубками дим, а в повітрі витали неперевершені запахи страв. Двері
відчинилися і на порозі показався Серафіель.
- Далі самі дасте
собі раду, а я відлучусь дізнатися останні новини.
- Дезертир, –
посміхнулась Рін.
- Хто б говорив, сама
від кухні втекла, як прокажена.
- Це інше, –
спробувала виправдатися Рін. – Зате я чудова нянька, –контратакувала вона, на
що Ален одразу відповів жартом.
- Я б краще сказав… –
та не встиг він закінчити речення, як тут же отримав запотиличника.
- Я приймаю це за
згоду, як повернуся – продовжимо тренування, – промовивши останні слова
Серафіель зник.
- Не стій стовпом, а
то справді охолоне.
- А де співчуття? В
мене іноді складається враження, що ми твої раби.
- І це говорить той,
хто заставив Серафіеля готувати, а мене – ходити на полювання.
- Це було необхідним
рішенням після тієї поже…
- Мовчи, а то чесне
слово – закину в найдальші куточки цього виміру, – почервоніла Рін.
*****************
Пообідавши, Ален
відправився тренуватися до водоспаду, що знаходився недалеко від їхнього
будинку. Дорога зайняла трохи більше часу, ніж зазвичай. Сьогодні вирішив не
поспішати. Серафіель не було, а Рін була зайнята в домі, тому він отримав
можливість насолодитися частковою самотністю. Події в Ієрихоні продовжували
бути тим відголоском, який ні на хвилину не стихав. Навіть уві сні він бачив
страшні картини того дня. Найболючішою була все-таки фінальна… З моменту, як
Рін перемістила їх в цей вимір, вони ні разу не говорили на цю тему. Ален
просто не хотів, а Рін з Серафіелем хотіли, проте не знали, як це делікатніше
зробити. В результаті усі зійшлися на думці, що ще не час. З втратою зору він
втратив і Вищу Волю, хоча, за словами Рін, вершник, швидше за все, наклав якусь
печать, що тимчасово її заблокувала. Можливості, і бажання перевірити цю
теорію, в Алена поки що не було. Він вирішив зайнятися тренуваннями тих сил, що
ще залишилися. Як би іронічно це не звучало, та окрім стихій, Воля Творця також
залишилася, хоча тепер її функції обмежувалися простим відтворенням
навколишнього світу. Вона замінила йому очі. Враження були незвичними, та
згодом звик, і розвинув наскільки це було можливо, підсиливши біорадаром.
Другим ударом, після втрати Вищої Волі, стало змінення структури його тіла.
Тепер він нічим не відрізнявся від пересічного жителя Проклятих Земель. Однак,
саме цьому Ален підсвідомо радів.
Ніхто не знав, де
він знаходився, і чи живий взагалі. За словами Серафіеля орден, як і його друзі
з сестрою, попри війну, не полишали спроб щось дізнатися. Найбільше йому було
шкода сестру, яку втягнули в цей вир подій без її згоди.
Роздумуючи не
помітив, як дійшов на місце. Вмостившись зручно на березі, Ален припинив
використовувати Волю Творця і зосередився. Свідомість провалилася в темряву.
- Як на того, хто
відмовляється прийняти своє призначення, в тебе чимраз краще виходить, –
почувся голос Іскри.
- Сумнівні успіхи, та
хоч щось, – посміхнувся Ален.
- Ти так і не
розповів Рін з Серафіелем, про свою роботу?
- Нехай поки думають,
що я зайнятий відстороненням від усього світу. Вони також не все мені
розповідають, а це буде нашим невеликим секретом.
- За ці місяці ти значно
просунувся в контролі Волі Творця і володінні стихіями, але сам знаєш, що цього
недостатньо, щоб зупинити війну, та й врешті, що ти збираєшся робити потім?
- Дивно це чути від
самого себе.
- Не забувай про моє
нейтральне мислення, – уточнила Іскра.
- Знаю, але від цього
не краще, хотів би і я розділяти щось подібне, – зітхнув Ален.
- Тебе ніхто не
заставляє обирати сторони, вирішуй на власний розсуд.
- І це я знаю, та це
не вирішує проблем. Люди і демони продовжать боротися. Якби ж я пам’ятав
відновлення контролю в Діті, – задумливо мовив він останнє.
- Думаєш – це ключ?
- Ключ – не ключ, та
потрібно з чогось починати.
- Можливо, слід
відвідати Терру Ноль?
- Без Вищої Волі –
марна трата часу.
- Тоді скористайся запрошенням
Війни.
- Після Ієрихону
мені, як би це сказати…
- Страшно, –
доповнила його Іскра.
- Не те, щоб страшно,
але певні «сумніви» є – назвемо це так. Перша зустріч була не вельми блискучою.
- Все одно
доведеться.
- Краще зробити це за
наявності Вищої Волі.
- Або є ще щось, що
не дає тобі спокою... – ненав’язливо підштовхнула вона його до відвертішої
розмови.
- Коли ми перебували
на Землі я встиг сповна відчути її пробудження…
- І в цьому криється
її сила. Легенди не брехали, коли говорили, що ти сам зрозумієш, як правильно
вчинити.
- Тільки який толк
від того, що я можу відчувати те, що й інші?
- Знаючи причину –
можна боротися з наслідками.
- Це – немов
намагатися виконати бажання кожного. Все одно знайдеться той, хто побажає
більше, ніж в ближнього.
- Погоджуюсь, але
подивися на все не з точки зору людей, а Творця.
Ален замовк,
обдумуючи слова Іскри.
- Є Земля, де
відбувається переродження, а є Едем – зі своїм устроєм… Пропонуєш створити
новий світ?
- Не створити, а
об’єднати…
- Тепер починаю
розуміти. Піти загальноприйнятим шляхом – означає суперечити своєму баченню і
принципам. Означає підтримати війну, але це, також, підводить до дилеми тих же
смертей, яких не уникнути.
- Не ти це почав,
нехай війна стане розплатою за їхні діяння.
- Нагадує смерть на
Землі, і шлях в Едем…
- Починаєш думати, як
власник Вищої Волі, – похвалила його Іскра.
- Тільки будувати
щось в Едемі, після всього, виглядає не більше чим… хоча, почекай. А якщо
відкрити їм двері у власне майбутнє? Стіна не була захистом…
- Нарешті.
- Тисячі вимірів –
тисячі різних доріг. І як же я раніше до цього не додумався! – радісно скрикнув
Ален. – Нарешті я зрозумів, що потрібно робити.
- Тільки не поспішай
з цим, для повної картини тобі не вистачає декількох фрагментів, які стосуються
Проклятих Земель, ангелів і людей.
- Забута історія?
- Так. Тільки тоді ти
зможеш продумати все, і скласти правильний план.
- Просто запитати в
Рін не варіант, вона нічого не розповість, значить доведеться шукати відповіді
самому. Якщо піти методом виключень – подібною інформацією не володіє ні орден,
ні прості смертні, ангели також не допоможуть, з могутніх, і тих, хто все
бачив, залишаються джерела. Однак з незрозумілих причин я не можу з ними
поговорити.
- Не забувай про
мене, але в основному ти правий.
- Якби ти хотіла або
могла поділитися чимось подібним – вже б давно це зробила, а враховуючи наш
незвичайний зв'язок можна сміливо припустити, що ти навчаєшся разом зі мною, а
не навпаки.
- А вірніше, коли
прийде час – стану ключем до знань, що тебе цікавлять.
- Значить мені
потрібен хтось не обмежений правилами. Той, хто допоможе розібратися у всьому.
- Власник сильної
Волі Творця? – припустила Іскра.
- Саме так. З відомих
є два кандидати. Хлою одразу відкидаємо, адже її знання менші моїх, а от
Натаніель чудовий кандидат, до того ж був на Террі Ноль, але…
- Він скований
обов’язками і правилами, – доповнила його Іскра.
- Тоді вже на початку
ми в глухому куті, – зітхнув Ален.
- Думай не як людина,
що тільки прибула в Едем, – порадила Іскра.
- З відомих… – Ален
на секунду замовк. – Тепер зрозумів, – виголосив він радісно. – Потрібно копати
глибше. Швидше за все є й інші, це не Вища Воля, щоб бути рідкісним явищем. Але
знову ж таки, як дізнатися не виявивши себе?
- З цим я допоможу.
При достатньому контролі власники Волі Творця можуть спілкуватися між собою на
великих відстанях.
- Так, але ми в
іншому вимірі? – скептично мовив Ален.
- Слушне зауваження,
якби не той фактор, що ти являєшся власником не зовсім звичайної Волі. Одразу
відповім на наступне твоє зауваження: ти не втратив її, просто тимчасово не
можеш використовувати в повну силу.
- І що мені робити,
як встановити зв'язок?
- Я передам
повідомлення, а коли він буде готовий чи матиме змогу – відповість. Сам розумієш, що зненацька такі
речі не робляться, якщо він на полі бою чи…
- Я зрозумів.
Очікуватиму на звістку від тебе.
*****************
Закінчивши
спілкування з Іскрою, Ален знову повернувся в будинок, це співпало з появою
Серафіеля. Зручно всівшись в кріслі, Ален став слухати останні новини.
- Щось серйозне, а то
в тебе збентежений вигляд? – першою почала Рін.
- І у вас буде, коли
почуєте останні новини, – мовив Серафіель збуджено. – Війна вийшла на нову
стадію.
- Нову? – перепитав
Ален зацікавлено.
- Так. Почала діяти
третя сила.
- Що ще за третя сила?
– зацікавлення Алена передалось і Рін.
- Відступники, а
вірніше ті з них, що до цього перебували в тіні.
- Теж мені новина, –
фиркнула Рін.
- Можливо, але наші
родичі не та сила, яку можна просто ігнорувати, – зіронізував Серафіель.
- Це все пояснює, –
посміхаючись, мовив Ален.
- Ти про що? – ледь
не в один голос мовили Рін з Серафіелем.
- Самі подумайте,
чому Ієрихон так просто пав? Ні Ноя з Михаїлом…
- Я зрозумів хід
твоїх думок, але з цього виходить, що вони на їхній стороні, – перебив його Серафіель.
- Не завжди все так
однозначно. В таких організаціях безсумнівно існують різні течії. Хтось за
війну задля досягнення основної цілі, а хтось – обирає менш кровопролитні
методи. Вони готувалися до цього моменту давно. Зевс говорив, що ще молодий
Бакарі був їхнім членом, – пояснив Ален.
- А поява Вищої Волі
сплутала усі карти, – підсумувала Рін.
- Саме так. Зараз
вони імпровізують, стараються взяти під контроль ситуацію. Одного не можу
зрозуміти, яку ціль переслідують ангели? Тільки вам двом відомо про минуле.
- Не забувай про «ще
чотирьох», – заговорив Серафіель.
- Я вже думав над
цим. Це не випадкове число.
- Вершники? –
висловила здогадку Рін.
- Схоже на те. Тільки
вони достатньо могутні, щоб зберігати подібну інформацію. Якщо й припустити, що
Бакарі відкрив чи підтвердив здогадки Відступників, то не думаю, що вони хочуть
впустити сюди Армаду. Нелогічно все якось. Сили й так не бракує, навіщо тоді
все це? – роздумував Ален вголос. Рін з
Серафіелем переглянулися. – Якщо знаєте щось – говоріть, а не обмінюйтесь такими
поглядами, – мовив Ален сердито.
- Армада лише
початок, далі прийдуть ті, хто стоятиме на рівні з тобою по силі, – мовила Рін.
– Подібне вже відбувалось.
- І?
- Тобі потрібно
побачити все самому, а то так не зрозумієш суть проблеми, – ухилилась Рін від
прямої відповіді.
- І знову ми
повертаємося до теми з вершниками, направлятися до яких без Вищої Волі –
рівноцінно самогубству, – зітхнув Ален.
- Ти надто
зациклюєшся на силі. Вища Воля дещо більше, ніж просто техніки, – мовила Рін.
- Знаю, та це не
змінює мого становища. Давайте підсумуємо: зараз воюють чотири сили – демони,
ангели, люди і Вища Знать. Кожна сторона переслідує певні цілі, але одне у них
спільне – це намагання здобути більше сили й влади. Щоб краще зрозуміти усіх –
потрібно відправитися до вершників, які запечатали мою силу. Ми не знаємо де
вони, як з ними зв’язатися, і як вони поводитимуться під час моєї появи. Вища
Воля заблокована; я не можу використовувати зв'язок з джерелами, що в
результаті ставить мене на рівень трохи вищий капітанів. Я щось забув?
- Два пункти: перший
– все поправимо, крім нас у тебе ще є Іскра,
другий – коли ти почав розмірковувати так, ніби тебе це хвилює? –
здивовано поглянула на нього Рін.
- Ще з моменту
прибуття сюди…
- То?
- Весь цей час я
думав над рішенням.
- І?
- Дещо придумав, але
як говорить Іскра: для повної картини мені не вистачає декількох фрагментів.
- Значить ми нарешті
починаємо діяти? – радісно мовила Рін.
- Можна й так
сказати, – посміхнувся Ален.
- Ура! А то хатні
роботи скоро перетворять мене домогосподарку.
- Ніби ти все робили…
- Краще мовчи, –
поспішила перебити Рін Алена.
- І з чого почнемо? –
звернувся Серафіель до Алена.
- З джерел, я хочу
побачити, що послужило фактором відновлення контролю в Діті, ну і – відновити
сам зв'язок, в його первинній формі. Я вже надіслав повідомлення Натаніелю,
сподіваюсь він підкаже, хто зможе в цьому допомогти.
- Ти про власник
сильної Волі Творця? – запитально поглянула на нього Рін.
- Саме так. Натаніель
зараз зайнятий, та й Вища Знать… а так, ми отримаємо певну свободу дій.
- Ризиковано, –
мовила Рін, а потім звернулася до Серафіеля, – ти ж маєш щось про це знати.
- До недавнього часу
я не сильно цікавився подібним. Вища Знать ретельно приховує інформацію щодо
себе, та і якщо ви забули – вони не сильно люблять нас.
- Значить – план
Алена, – зітхнула Рін.
*****************
До вечора не
відбулося жодних значних подій. Ален і Серафіель тренувалися, а Рін вирішила
привести думки в порядок і зайнялась медитацією. Коли почало темніти Іскра
повідомила Алену, про готовність Натаніеля поговорити. Влаштувавшись зручніше
на березі водоспаду, Ален встановив зв'язок з Іскрою.
- Твоє повідомлення
справило на нього, ще те враження, – повідомила Іскра.
- Непросто чути голос
з «того світу». Як саме відбудеться це спілкування?
- Зараз все побачиш,
– Ален відчув в голові легке запаморочення, немов хтось насильно намагався щось
помістити всередину. – Не опирайся і біль пройде, – порадила Іскра.
Поступово в темноті
почав формуватись силует людини. Він був окутаний легким світлом.
- Бачу, ти часу даремно
не витрачаєш.
- Швидше марную на
дурниці, – посміхнувся Ален.
- Я думав, ти
назавжди покинув нас, – пожартував Натаніель.
- Хотілось би, та не
вийде, – в схожому тоні мовив Ален.
- Я так розумію, ти
неспроста зв’язався зі мною?
Тепер образ
Натаніеля було чітко видно в навколишній темряві. Його погляд випромінював ще
більшу холодність, хоча й не дивно, враховуючи пережите.
- Мені потрібна
невелика допомога.
- Вирішив повернутися
у гру? – з надією в голосі запитав Натаніель.
- Можна й так
сказати.
- Нарешті, а то я вже
думав, що цей день ніколи не настане! –виголосив Натаніель піднесено.
- Мені потрібна
інформація про власника чи власників сильної Волі Творця.
- Не зрозумій
неправильно, але навіщо хтось подібний власнику Вищої Волі? Це ми маємо у тебе
навчатися, а не навпаки.
- Моя Вища Воля
тимчасово запечатана…
Було помітно, як
новина ввела Натаніеля в легкий ступор.
- Початок
обнадійливий, – покрутив головою Натаніель. – Це все пов’язано з Ієрихоном? –
кинув він на Ален косий погляд.
- Можна й так
сказати. Війна зробив невеликий подарунок… Хоча, це було закономірно; неможливо
постійно заперечувати, а потім раптово прийняти… – зітхнув Ален. Ієрихон
являвляся для нього не до кінця загоєною раною. Ніби й не «болить», проте
здоровим себе не назвеш.
- Значить – печать
Вершників мені тоді не примарилась? – ненав’язливо запитав Натаніель.
- Ні. Ті події
призвели до теперішньої ситуації.
- А можна детальніше,
а то дотепер не можу зрозуміти, що там трапилось? І я не єдиний, хто поділяє
подібне прагнення, – навів останній аргумент Натаніель, в надії отримати
відповіді.
- Спочатку сам хочу
скласти повну картину, а вже потім подати іншим, – уникнув Ален прямої
відповіді.
- Воля твоя,
наполягати не стану, – ставлячи це питання Натаніель вже був готовий до такої
відповіді або, принаймні, очікував на щось подібне. – Щодо твого прохання… –
Натаніель на секунду задумався. – Знайти відповідну кандидатуру непросто.
Відомих власників ти знаєш, а з невідомих:
більшість або померли, або через свої радикальні дії, і переконання,
перебувають у в’язниці.
- Терра Інкогніта?
- Вона сама. Та це
тільки половина проблеми, вони ретельно приховують свої особистості й силу, не
знаючи хоч чогось про них, ти не наблизишся і на кілометр.
- І?
- Залишається тільки
мій колишній наставник Магнус. Він єдиний, хто в цьому ідеологічному хаосі
знайшов свою дорогу.
- Як мені його
знайти?
- Тепер ми підійшли
до гарної і поганої новини. Погана – я не знаю, де його шукати, він давно
покинув сім королівств.
- А гарна?
- Він заснував на
Нейтральних Землях щось на зразок школи, її члени повинні знати про його долю.
Тобі слід розпочати з Ієроніна – столиці Нейтральних Земель. Ледь не забув:
будь обережним, там не сильно люблять чужинців, не кажучи вже про полювання на
тебе демонів і Відступників. Без Вищої Волі ти надто вразливий.
- Старатимусь уникати
неприємностей, – пожартував Ален, хоча підсвідомо розумів, що неприємності
притягуються до нього як магніт. – Як там сестра?
- Звикає до всього...
Їй щось передати?
- Ні, нехай поки що
наша розмова залишиться таємницею.
- Добре, удачі, сподіваюсь на скорі пояснення.