Ален і Рей стали
попереду, дівчата заховалися за їхніми спинами. Прибулих було семеро. Чотири
ельфа і троє представників Знаті. Ален без проблем зміг це визначити за
допомогою Волі. Попри перевагу, ельфи все ж почували певну невпевненість.
Наперед вийшов представник Знаті і звернувся до Рея.
- Віддай те, що
викрав, і ми помилуємо вас. Тобі ж не хочеться брати на себе зайву кров? –
вказав він на Алена і Теа.
- Хто знає, вони самі
здатні вирішувати, – кепкував з того Рей.
- Нахабний
хлопчисько! – не втримався інший представник Знаті. – Ми проявили милосердя, а
ти зневажив ним.
- Що ж, ви самі
обрали свою долю, – поставив крапку в їхньому діалозі інший представник Знаті.
Ельфи створили
рунні круги, а Знать стала в бойову стійку. З першого погляду могло здатися, що
в останніх немає зброї, та усі прекрасно розуміли в чому їхня сила, і що
виступало зброєю.
- Залишаю їх тобі, –
посміхнувся Ален, звертаючись до Рея.
- А не забагато
свята, як на мене одного? – і собі посміхнувся Рей.
- Буде нечесно, якщо
допоможу.
- Та що ви про себе
думаєте?! – і представники Знаті першими кинулися в атаку.
- Впевнений, що він
впорається? – звернулась Рін до Алена.
- Зараз і побачимо.
Ця перемога йому потрібніша. Він прекрасно розуміє, що зараз все не на його
користь. Це відображення іншого становища, якщо він переможе тут, то зможе
перебороти усі подальші перешкоди.
- А ти змінився, – в
голосі Рін почулися нотки гордості.
- Хто знає. За ці
шість місяців ми усі змінилися по-своєму, – «байдуже» відповів він.
Тим часом бій був в
самому розпалі. Рей прикликав Ланселота, так він називав того лицаря, і оточив
його слабкою біоаурою. Враховуючи інші особливості Ланселота, такий захист
чудово спрацював на початку.
- Нудно, – позіхнув
Ален.
- Може допоможеш? – і
Теа легенько штовхнула його в бік.
- Він і так чудово
справляється, – пожартував Ален.
Немов почувши слова
Теа супротивники вирішили виконати її прохання і зайняти Алена.
- Займіться дівчиною!
– звернувся один зі Знаті до розгублених ельфів.
Ельфи схвально кивнули й розділились. Трооє
направились в сторону Алена, четвертий же залишився позаду, очевидно готовати
план Б.
- Вогняний потік! –
вигукнула трійця хором.
З їхніх кругів
вирвався стрімкий потік полум’я. Ален безтурботно зробив декілька кроків
вперед, йому на зустріч.
- Попався! – полум’я
оминуло Алена і направилося до дівчат.
- Як примітивно, –
похитав головою Ален.
Ален стояв і мовчки
дивився на ельфів, як полум’я зупинилося в декількох сантиметрах від дівчат, а
потім, немов по наказу, зникло.
- Що за? –
роздратовано стиснули зуби ельфи.
- Якщо це все, то ви
даремно приходили? – насміхався з них Ален.
- Льодові кайдани! –
проігнорували вони його слова.
Потік льоду скував
ноги Алена; один з ельфів вихопив з піхов меч і кинувся на Ален.
- Ще поранишся, –
замість захисту, Ален схопив лезо рукою, як він це робив з Теріксом, і розламав
на частини. – Якщо ви не проти – я підійду, щоб привітатися, – і не дочекавшись
відповіді, Ален з’явився перед переляканими ельфами. Його рука блискавично
пройшла крізь один з рунних кругів, зруйнувавши його.
- Неможливо! –
вигукнули налякані ельфи.
Побачене зацікавило
ельфа позаду, проте він був стриманіший в емоціях. Давався взнаки чималий
досвід.
- Перегрупуватися! –
скомандував представник Знаті.
Темп бою ненадовго
спав, а його учасники отримали змогу перевести подих.
- Решту залишаю на
тебе, – звернувся Ален до Рея, після чого перемістився до дівчат.
- Згоден, – схвально
кивнув Рей у відповідь.
- Зарозумілі
шмаркачі, зараз ми покажемо різницю між нами! – вигукнув один зі Знаті
звертаючись до Рея і Алена.
Мечі Знаті тепер
стали видимими і вони з новим завзяттям кинулися в бій. Ельфи, в свою чергу,
оточили свого командира живим щитом. Ален не став заважати, бажаючи побачити
наслідки таких дій, він сам не розумів, чого йому так цікаво за ними
спостерігати.
Натиск Знаті дав
результат і захист Ланселота було пробито, та їхній тріумф тривав недовго, Рей
використав один зі своїх козирів. Тепер Ланселот не був самостійною бойовою
одиницею, а зручно розташувався на тілі господаря. Це дало йому змогу підсилити
захист і знову відтіснити Знать.
- Отримуй! – один зі
Знаті перетворив свій меч на лук і випустив декілька стріл.
Рею вдалося ухилитися майже від усіх, проте
одна все ж влучила в плече з якого одразу потекла кров. Цим одразу поспішили
скористатися інші. Рей ледь ухилявся від їхніх атак. З кожним ударом слаблашала
його біоаура. Еллі хотіла кинутися на допомогу й вилікувати плече, та Ален
жестом руки зупинив її.
- Ти зробиш тільки
гірше, – холодно мовив Ален. – Просто вір у нього. – Стиснувши зуби, Еллі підкорилась проханню Алена. – Що ж
задумав цей «шаман», скільки можна чекати? Я міг його уже десять разів
прикінчити, – Ален не знаходив собі місця, подумки перебираючи можливі варіанти
розвитку подій.
- Щось мені підказує,
що це якось пов’язано з Еллі, – мовила Рін.
- Погоджуюсь, надто
багато в його діях незрозумілого, – заговорив Серафіель.
- Думаєте справа в
тому ритуалі? – припустив Ален.
- Цілком можливо, –
відповів Серафіель.
- Рін, ти ж маєш щось
знати про це, – звернувся Ален до тої.
- Знаєш скільки
теорій зараз в моїй голові, я знаю сотні заборонених технік, які подібні між
собою, якщо помилюся – це матиме вельми непрості наслідки…
- В такому разі
дотримуємось мого плану і чекаємо.
- Відходьте! –
звернувся командир ельфів до Знаті.
Повторювати двічі не довелося. Оточивши
ельфів, Знать сформувала перед собою бар’єр з біоаури. Раптом навколо Еллі
з’явилися чотири рунних круга. Ален одразу ж перемістив Теа, а сам залишився
спостерігати. Очі Еллі стали чорними як ніч, а тіло почало випромінювати
жахливу темну ауру.
- Так от, що ви
задумали! – подумки виголосив Ален. – Пробити ворота зсередини. Подібний план
був у вас зі мною в Діті.
- За допомогою
зібраної на семи колах енергії вони встановили міст з Гелактіоном, – мовила
Рін. – Скоріше за все – це наслідки твого відновлення, яким вони скористалися.
- Але як вони
сподіваються контролювати це? – мовив Серафіель.
- Їхні руни, зверніть
увагу на порядок символів, вони зможуть закрити міст, – відповіла Рін.
- От воно значить як.
Я не даремно очікував, – радів Ален подумки, а потім вже вголос додав. – Рей,
будь з Еллі, а я займуся ними.
- Так… але що з нею?
– завагався Рей, він був помітно наляканий, хоча – це й не дивно, враховуючи ту ауру.
- Довірся мені.
Рей нехотя кивнув і
направився до Еллі.
- Не дозволимо! –
закричали двоє зі Знаті, й перемістившись, перегородили йому дорогу.
- Не переоцінюйте
себе! – вигукнув Ален, перемістившись слідом і встромивши два мечі з біоаури їм
в груди.
- Це марно! Ніхто не
зупинить цієї сили! – скрикнув командир Ельфів.
- Ніхто кажеш. Тоді я
розчарую тебе двічі. – посміхнувся Ален.
Ален зосередився,
за його спиною виник кубічний бар’єр з біоаури. Далі, він огорнув тіло Еллі
блакитним ефіром, і направивши ефір в чотири кути – одразу перенаправив в небо
у вигляді стовпів, захистивши, при цьому, ці стовпи, такою ж біо-аурою.
- Бар’єр Натаніеля і
цей вогонь, ти… не може бути?! – скрикнув останній зі Знаті.
- Ага, дійшло
нарешті. Фантомний круг, – виголосив Ален.
В повітрі з’явилися мечі, проте форма і вигляд
свідчили про непросту природу. Командир ельфів одразу поспішив створити рунний щит,
та все було марно. Мечі пробили його, ввійшовши в тіла захисників, а потім і в
його. Цим хотів скористатися останній зі Знаті, вважаючи, що увага Алена була
зосереджена на ельфах, та його плани швидко розвіяв Рей: легким порухом руки
піднявши в повітря і скрутивши шию. Останнє бездиханне тіло опустилося на
землю.
- Що мені робити?! –
закричав Рей до Алена.
- Коли скажу – зайдеш
всередину, – мовив Ален з’явившись поряд з Реєм.
- Всередину? –
завагався Рей.
- В теперішньому
стані я не зможу нейтралізувати всю цю енергію, для цього мені знадобиться твоя
допомога.
- Але, що я можу?
- Довго пояснювати,
просто роби, що скажу. Духовні пута, – виголосив Ален. – Печать п’яти
елементів. Рін.
- Вже роблю. – Рін
з’явилася у формі напівпрозорої енергії і створила ті самі руни, що й командир
ельфів. – Приготуйтеся, – звернулася Рін до Алена і Рея.
Від рун почали
виходити червоні блискавки й окутувати кубічний бар’єр, поступово проникаючи
всередину. Еллі закричали від болю.
- З нею точно все
буде добре? – не стримався Рей.
- По-іншому не можна,
вона мусить ще трохи потерпіти, – відповів Ален, зосереджено спостерігаючи за
процесом всередині.
- Пора! –
скомандувала Рін.
Ален торкнувся
плеча Рея, і тіло того окутала біла аура.
- Це захистить тебе.
Коли зайдеш всередину – поклади руку з реліквією на Еллі.
- Це все?
- Так, інше зробить
твоя сила.
Рей не став
сперечатися, а мовчки кивнувши, попрямував крізь куб. Кроки давалась важко, та
це тільки добавляло рішучості хлопцю. Коли до Еллі залишалося декілька кроків,
він раптом застиг на місці.
- Цього я й боявся, –
подумки мовив Ален. – Ця сила настільки подавляюча, що його тіло перестало
слухатись.
- Це в його голові,
фізично – ніщо не змінилося, твій щит захищає його, – заговорила Рін.
- Від цього не краще,
звідси я не можу допомогти.
- Взагалі-то можеш, –
почувся голос Іскри.
- Але він не зі
Знаті, – завагався Ален.
- Зараз це неважливо,
тобі лише потрібно привести його до тями.
- Зрозумів… Хоча – це
послабить контроль.
- Поки будеш
зайнятий, нехай Рін з Серафіелем займуться бар’єром, при вашому злитті душ
зробити це легко.
- Добре, все одно
інших варіантів немає. Рін, Серафіель…
- Якщо це була Іскра,
то ми вже здогадалися, про що ви розмовляли, – заговорила Рін.
- Ми виграємо тобі
трохи часу, але сам розумієш, що ситуація може змінитися в будь-яку хвилину, –
мовив Серафіель.
- Знаю, тому
постараюсь швидко закінчити.
Після цих слів Ален
зручно вмостився на землі, а Рін з Серафіелем стали поруч з ним.
- Почнемо, – повідомила
Іскра. – Зосередься. Це нагадуватиме блукання в темряві, та я допоможу знайти
правильну дорогу.
Далі все
відбувалося як і говорила Іскра. Його свідомість перебувала далеко, і водночас
дуже близько. В такому стані природні відчуття були безсилі, і якби не Іскра,
то, можливо, це б мало не вельми приємні наслідки. Подібні відчуття неможливо
було пояснити загальними термінами. Він, немов шукав власне «я» у величезному
потоці інших. Поступово картина ставала чіткішою. Тепер він відчув як його ноги
торкнулися чогось твердого. Зібравшись з силами, Ален почав робити кроки. Один,
другий… Поруч з ним стали виникати силуети. В основному спогади з життя, тільки
він не міг зрозуміти чиї вони.
- Ви називаєте це
Воля Творця, – почувся голос Іскри.
- Воля? Хіба Воля – це
не зв'язок з Іскрою, і черпання від неї сил?
- На початку – так,
проте на більш пізніх етапах цей зв'язок набуває іншої форми й властивостей.
- Як спілкування на
відстані?
- Так, і не тільки.
Зараз ти перебуваєш на зовнішньому рівні. Коли продовжиш шлях – все почне
кардинально змінюватись, а враховуючи, що ти власник Вищої Волі, то я боюся
уявити твої можливості тут.
- Володіючи такою
силою можна безпосередньо впливати на долі людей…
- Якби це було так –
Вищій Знаті непотрібна була б ця війна. У будь-якої сили є свої обмеження.
- І які в них?
- Внутрішній рівень
поділяється на Малкут, Іеціру, Бріа і Ацилут, вони оволоділи тільки Малкут, а
їхні найсильніші представники – Іеціра, інші поки що залишаються для них
недосяжними.
- Але?
- Це може змінитися
втручанням Відступників і Бакарі.
- Щось мені здається,
що ти непросто так все це показуєш і пояснюєш?
- Я не думала, що ти
так швидко зіштовхнешся з представниками Знаті. З Вищою Волею вони тобі не
суперники, та враховуючи обставини… Зараз ти найбільш вразливий, і вони можуть
скористатися цим. Тому я вирішила: раз все склалося саме так – слід тебе
підготувати.
- Стоп, якщо в такий
спосіб можна взаємодіяти то…
- Думка правильна,
але не забувай, що завжди є хтось сильніший.
- Тоді давай
займемось поточною проблемою.
- Згодна.
Далі все пройшло
без несподіванок. Іскра допомогла Алену віднайти Рея, і він створив з ним щось
на подобу зв’язку з Натаніелем, з тією відмінністю, що для самого Рея це
виглядало як внутрішній голос або вище втручання. Однак – це дало потрібний
ефект, і оговтавшись, він завершив задумане.
Подорож внутрішнім рівнем підкосила сили Алена і він втратив свідомість, втім, як і Еллі.