На нараді ніхто
особливо не приховував своїх емоцій. Серед більш ніж сотні командирів кипіла
буря емоцій. І це було не дивно, враховуючи недавні події. Особливе місце серед
дискусій займала тема Люцифера. Найбільш активним їхнім учасником був Михаїл,
що повернувся разом з Серафіелем з Альмаріса. Вони встигли перекинутись з
Аленом парою слів до початку. З їхньої розповіді виходило, що від того виміру й
сліду не залишилось. Їм, і ще групі вцілілих, чудом вдалося врятуватись завдяки
захопленому флагманському кораблю Армади з Архітектором на борту. Враховуючи
події на материку – це було зробити не так важко. Більше ніж половини солдатів
охороняла знать Ріосар, а інші направилися подавляти супротив вцілілих після
знешкодження армії Азаріаса. Вони не очікували ходу у вигляді технік Алена,
тому їх втрати швидко перейшли усі допустимо-можливі межі й вони стали хаотично
відступати. Цим і скористалися Михаїл з Серафіелем.
Поява Захарії трохи
вгамувала емоції й супроводжувані ними дискусії. Почалося обговорення поточної
ситуації. Після доповідей з фронтів, слово отримав Серафіель і почалася
найцікавіша частина заходу. Виявилося, що одному з вимірів, де перебував його
гарнізон, почався раптовий спалах невідомої хвороби, яка миттєво викошувала
ряди Світлих. По симптомах Серафіель сміливо припустив, що це була та сама з
Альмаріса. Однак тепер інкубаційний період проходив швидше і зі значно меншим
процентом тих у кого виявлявся імунітет. Хвороба розвивалась, знаходячи
вразливі місця в обороні вона одразу
користувалась ними й Світлі перетворювалися на Темних. Тільки цього разу це
були досконаліші версії.
Новини були ще ті.
Зал, в якому відбувалась нарада, загудів, як вулик. Подібне вже не було загрозою окремим світам,
це являлось прямою небезпекою існуванню Світлих в цілому. Після не менш довгих
дискусій було вирішено зібрати раду семи королів і обговорити ситуацію, що
склалась. Попри попередні незгоди – це вже не була проблема когось одного.
Кандидатуру глави посольства, що мало відправитись до кожного з королів,
вибрали одностайним рішенням всіх командирів. Ним виявився Ален, слава якого
виросла в рази, після столиці Астеріас. Його поява, як і сама персона, з того часу були покриті ще більшим ореолом
таємничості й чуток. Подібне тільки підігрівала його колосальна сила і
підтримка Захарія. Так швидко ще нікому не вдавалось навести стільки шуму в
двох таборах.
Заступниками хотіли
вже було призначити Серафіеля і Михаїла, проте на подив усім, останній
відмовився. Пояснення такого вчинку були не менш разючими. В короткій промові
Михаїл повідомив, що не забув про Люцифера, той і надалі залишався його
товаришем і добрим другом і він зробить усе, щоб його повернути. Захарія був
стриманішим у висловлюваннях, проте підтримав його рішення, дозволивши самому
набрати охочих відправитися з ним. На цьому нарада завершилась, а присутні один
за одним стали відправлятись: хто на передову, а хто готуватись до майбутніх
переговорів. Ален і Захарія єдині залишилися в залі.
- Ти впевнений, що
мені потрібно відправлятись з посольством? Я все-таки особа нова, та й…
- От, щодо «та й», я
б хотів поговорити детальніше. Все, що ти чув до цього – це для загальних мас.
Насправді на переговори я хочу відправити тільки тебе, Рін і Серафіеля.
- З приводу жіночого
контингенту ти не жартуєш? – скептично поглянув на нього Ален.
- Саме тому це й
спрацює. Ніхто не очікує подібного союзу, – було помітно, як в очах Захарія
заграли вогники рішучості й захоплення власною ідеєю. В разі успіху – це могло
стати переламним моментом й дозволити Світлим гідно відповісти.
- Ідея, звичайно,
прекрасна, але де гарантії, що вона погодиться? Спогади з майбутнього були
успішно забрані альфами, тепер я на початку шляху... Та й, окрім цього, ще шок
не минув. Зустріч з тою, що являється уособленням самої темряви – це не проста
прогулянка пляжем.
- Почекай, почекай,
хочеш сказати, що там… – Захарія помітно зблід.
- Ми потрапили на
кордон між Творцями й Тенебріс, світлом і темрявою. Цей подарунок від неї, –
вказав Ален на катану на поясі.
- Я думав ви
потрапили у розрив Буття?
- Спочатку – так і
було, та потім події трохи змінили свій плин… – і Ален розповів про усе, що
відбулося з ним в Альмарісі. Під кінець Захарія нервово застукав пальцями по
столу.
- Гра значить…
Весело… – Захарія аж кипів від люті.
- Такі вже розваги у
верхівки, – стиснув Ален плечима.
- Маячня якась… Тут…
Я поняття не маю, як тепер бути, – глибоко вдихнувши, Захарія нарешті зумів
зібрати думки докупи.
- Він тобі нічого про
це не розповідав? Навіщо він взагалі прибув до вас? Хоча, стоп, що за дурниці
мелю, – раптова здогадка осінила Алена.
– Тепер все стає на свої місця...
- Поділишся?
- Ви ж працювали над
подібним варіантом? Не про погоду ж вам розмовляти.
- Ти переоцінюєш мою
персону, – посміхнувся Захарія. – Основною темою наших розмов було відділення
ядер Буття і створення завіси, через яку не змогли б проникнути Темні.
- Завіси кажеш… Це
вже цікаво. Для відділення потрібне пряме вторгнення в саме серце головного
виміру Темних.
- Вимір Зеро, цієї
техніки мене навчили. Вона потребує багато сил, тому я користуюсь нею тільки в
особливих випадках. Початковий план передбачав утворення декількох розривів
Буття, а потім, під шумок, створення моста Творення і відділення ядер.
- План гарний, але ти
не задумувався чому саме зараз?
- Чесно сказати,
якось байдуже. Якби не Темні, ми б самі себе знищили, питання тільки часу.
Подивись на цей світ: тут Світлі зі Світлими не особливо дружать. Хтось має взяти
на себе роль лідера й хоч примусово, але повести це «стадо» вперед. Темні
знають хто вони, свою суть, а ми вічно придумуємо собі героїв, щоб за нас все
робили, а потім розчаровуємось, що, коли ми сиділи, вони нічого не зробили. Не
думаю, що в тебе по-іншому.
- Таких всюди
вистачає, – зітхнув Ален. – Ми створюємо правила тільки для того, щоб їх
порушувати, доказувати, що я кращий, дотримувався їх, а товариш поганий, бо
порушував. Уявна велич і прагнення домінування, ось рушійні чинники нашого
життя. Не змінивши мислення, не зміниш системи. Іноді потрібно йти проти всіх,
щоб ці «всі» побачили, що нездоланних перешкод немає, є тільки небажання їх
долати. Можливо саме через це Творці й не втручались раніше у ваші справи.
Хочете свободи – вперед. Вони ж якось знайшли спосіб вижити й створити те, що
ми зараз маємо.
- Погоджуюсь, хоча й
залишається ще багато запитань і невизначеності, – зітхнув Захарія.
- Моя місія, по суті,
полягає в об’єднанні Світлих для утворення єдиного фронту, який забезпечить
розділення ядер і створення мого Всесвіту. Виходить, зараз я беру участь у
створенні власного майбутнього?
- Враховуючи ту
хворобу й ситуацію в цілому, схоже на те. Єдиний вихід – це саме такий план. Не
розповідай їй усього, просто переконай прийняти запрошення на нараду, а далі
вже всі разом обговоримо ситуацію, що склалась.
- Тобто й він...
- Побачимо, можливо,
я буду його голосом, у всякому випадку – це йому вирішувати. Я повідомлю, якщо
щось зміниться. Ти, у будь-якому випадку, з ним зустрінешся, – додав Захарія
під кінець, щоб розвіяти сумніви Алена.
- Тоді на цьому
завершимо, ще потрібно Рін переконати.
- Серафіель прибуде
до вас з першими променями сонця.
Ален схвально кивнув, і потиснувши руку Захарія, поспішив переміститись.