Виявивши зрадника, Матвій зробив неоціненний подарунок
союзникам. Однак, як стало відомо пізніше, з невеликим запізненням. Перед
ув’язненням посол встиг запустити вірус, який знешкодив залишки боєздатної
техніки. Резерви ще не були навчені й укомплектовані, тому підкріплення було
чекати нізвідки. Залишалось два варіанти: стояти на смерть, або відступити,
подарувавши відвойовані території. Зваживши все штаб союзників обрав другий
варіант, що зіграло на руку Матвію.
Повернувшись на поле минулої битви він застиг на місці, а
його тіло почало окутувати ледь помітне блакитне сяйво, з кожною секундою воно
ставало все яскравішим. Матвій почав зосереджувати його в правій руці.
Стиснувши руку в кулак, він за секунду розтиснув її, на долоні мирно сидів
невеликий металевий павук. Поставивши павука на землю, Матвій подумки віддав
тому команду поглинути всю пошкоджену техніку. Павук слухняно побіг землею
поміж десятків залізних монстрів, що тільки й чекали часу воскресіння.
Десь з годину тривало дійство. Тепер таких павуків
налічувались тисячі. Матвій, для перевірки контролю, віддав їм декілька простих
наказів, які вони з легкістю виконали. Далі надійшли складніші, які дозволили
змінити їхню структуру настільки, що тепер вони пересувались в повітрі, немов
по невидимій павутині. Закінчивши з цим, він віддав команду сформувати декілька
кубів, після чого разом з ними перемістився на околицю Сарагоси. Саме через це
місто мали проходити перегруповані іспанські війська. Місто було розташоване на
річці Ебро. Щоб потрапити з одного берега на інший, потрібно було пройти два
мости. Враховуючи часткову відсутність важкої техніки й мінімум авіації, то
вибір місцевості, для удару, одразу зупинився на цьому місті. Піхота без
найменших сумнівів розтягне свої колони, а самовпевненість і думка, що союзники
відступили, заставить розслабитись і не очікувати віроломного нападу.
За годину війська мали почати проходити Сарагосу. Матвій
помітно нервував. Мечі й Шедоу одне, а така кількість нанітів зовсім інше.
Втрать він контроль, і в радіусі десятків кілометрів не залишиться нічого
живого. Війна колись закінчується, а якщо немає кому рухатись в майбутнє, то
перемога втрачає сенс.
*****************
Повідомлення від Шедоу заставило відірватись від думок і
зосередитися на даних. Іспанці почали переправлення через мости. Витерши
спітніле чоло, Матвій віддав команду нанітам почати створення машин з бази
даних Шедоу, що стали доступні завдяки генетичним ключам, які він отримував
через ДНК людей зі списку Еліні. Хоч в Шедоу був поміщена лише частинка
планетарного духа Марсу, проте він містив колосальні знання, які можна було
відкрити за допомогою нащадків марсіан.
Від появи трьох установок Тор, і п’яти Гідр, навіть в Матвія перехопило
подих. Комп’ютерні були не в силі передати всю велич цих грізних машин. Тор –
тип озброєння артилерія. Установка мала вигляд платформи, в яку були вмонтовані
реактивні двигуни, що давали їй змогу переміщатись на великі відстані й висоти.
Вони мали форму двох кругів сірого кольору. До платформи кріпилась гармата з
чотирма дулами. Під час атаки задня частина платформи опускалась, дуло гармати
піднімалось вгору й так вело вогонь по супротивнику. Живило Тор ядро Онтаріона,
яке знаходилось всередині платформи й завдяки складному молекулярному процесу
могло нескінченно виробляти енергію. Вразливих місць було два: оператори, що
ними керували, й нейронні імпульси, які могли перевантажити ядро й спричинити
вибух. Тор був заряджений і готовий до залпу. Матвій поспішив задати
координати.
«А тепер найцікавіше!» – про
себе мовив Матвій.
Через Шедоу почалося підключення до того, що викликало
найбільший захват. Гідра – бойова мобільна машина на гусеницях. Хоча тут більше
підходило слово – фортеця. Подвійне дуло, здатне пробивати щити Легіону.
Мобільні енергогармати, які вели безперервний вогонь по піхоті, в них не було
сліпих зон, а штучний інтелект за мить знаходив цілі, ще тою особливістю цих
гармат було й те, що вони вираховували найуразливіші цілі, а вірніше в
розрахунок входили: пошкодження, несправності, імовірна бойова ефективність і
шкода для союзників. Це дозволяло швидко гальмувати наступ піхоти й солдатів в
НЗЕК. Проти важкої техніки й авіації, була система Горгона, принцип дії якої
полягав в запуску керованих снарядів з нанітами, або капсул зі зменшеними
копіями ядра Онтаріона. Ну і нарешті система фантом. В задній частині Гідри
знаходився спеціальний відсік з дронами у вигляді сфер. Кожен дрон був
по-своєму унікальним. Хтось ніс нейронні заряди, хтось виконував роль щита, а
хтось займався розвідкою чи знищення ключових цілей. Допомагали їм в цьому,
окрім вищезгаданих типів озброєнь, ще й енергогармати, здатні пробивати щити
скорпіонів і павуків. Враховуючи унікальне маскування, то це були воістину
смертоносні машини. В кожній Гідрі розміщувалося по десять дронів.
Закінчивши швидке знайомство, Матвій почав діяти. Дві
Гідри він залишив прикривати Тори, інші ж розмістив попереду. Слідом злетіли
дрони й одразу розчинились в повітрі. Добавивши декілька своїх нанітів в
снаряд, він поспішив перевірити координати цілей. Інші наніти перебували в
режимі очікування. На всі дії у нього були лічені хвилини. Радари іспанців
от-от мали виявити його, якщо вже цього не зробили.
-
Шедоу,
ти знаєш що робити. Починаємо.
Шедоу зник і з’явився над Сарагосою. Декілька
енергозарядів з гармат Шедоу направились в хвіст колони іспанців, спричинивши
тим самим хаос і тисняву, в якій іспанці зазнали найбільших втрат. На
перехоплення Шедоу одразу направили з десяток літаків, а над містом в
екстреному порядку почали піднімати куполоподібний щит. Матвій не хотів
ризикувати мешканцями, тому придумав невеликий запобіжний захист. Перша
установка Тор вистрелила снарядом з нанітами, слідом пролунав ще один залп
капсулою з енергією ядра. Все відбувалося з ювелірною точністю. Другий постріл
був покликаний зарядити наніти енергією, необхідною для їхнього відтворення.
План спрацював чудово. Наніти спокійно повзали по щиті, а після – почали
активно самовідтворюватися. Та раптові постріли по місці, де він перебував,
перервали радість успіху.
«Бісові фантоми!» – вилаявся подумки Матвій.
Цього разу супротивниками Матвія стали фантоми. З бази
Шедоу було відомо, що вони відносилися до особливої розвідувальної групи, якій
доручали місії по знищенню важливих цілей. Через маскування їх було майже
неможливо виявити. Та «майже» – не означає неможливо. Хоч поява такого
супротивника була несподіванкою, проте і в Матвія були козирі в рукаві.
Однією з особливостей дронів Гідри було сканування
простору на предмет спеціальних хвиль, що видавало маскування фантомів. Якби
пілоти фантомів знали про дрони, то, швидше за все, таке сканування не принесло
би бажаних результатів, але факт несподіванки зіграв на користь Матвія.
Наступні постріли Гідри увінчались успіхом і полум’яні уламки фантомів почали
падати вниз. В наступні хвилини Матвій розрядив дула інших Торів. Щити іспанців
одразу пали, давши змогу нанітам завершити почате. Всього за декілька хвилин
війська іспанців були повністю розгромлені.
*****************
Після розгрому основного іспанського війська під Сарагосою, союзники взяли
в облогу Мадрид. Через щити Легіону, якими їх встигли забезпечити росіяни,
місто не здавалось. Воно було останнім оплотом короля Філіпа IV і його уряду.
Як тільки війська союзників ступили на іспанські землі народ одразу підняв
повстання і побажав вибрати нового лідера. Подібне не дивувало нікого. За
правління уряду Філіпа народ, м’яко кажучи, перебував за межею бідності, в той
час, як уряд жив в розкоші, а численні хвилювання в народі придушувалися за
допомогою армії. Враховуючи тогочасну могутність Іспанії, все робилось за
одного повеління короля, і ніхто не міг цьому протистояти. Важливим аспектом облоги
Мадрида стала ізоляція колоній, якою зайнялися американські колонії, що
оголосили незалежність. Та всупереч очевидним речам уряд Філіпа не бажав так
просто здаватися. Розжиріла від влади й багатства знать бажала й надалі
насолоджуватися своїми привілеями. Не допомагали й численні посли від
союзників, що намагалися уникнути подальшої конфронтації.
Врешті-решт Матвію набридли всі ці вмовляння й він вирішив особисто
відправитися на ту сторону, щоб навести свої аргументи. Взявши в руку куб з
нанітами, він спокійно пройшов крізь щит. Виснаження після останніх битв було
відчутним і проходження зайняло куди більше часу, ніж зазвичай.
Перші рядів захисників міста всіма силами намагалися приховати свої
налякані погляди. Єдиною розрадою стала зброя, яку вони стискали тремтячими
руками. Декілька сміливців першими
оговталися і відкрили вогонь, їх одразу підтримали інші, й за хвилину спалахи
енергозброї освітили нічну темряву. Матвій спокійно опустив куб на землю.
Наніти одразу прокинулись і живим щитом закрили його від обстрілів. Матвій
продовжував йти вперед, не звертаючи уваги на постріли, немов це були укуси
комарів. За мить по місці, де він перебував, відкрила шалений вогонь артилерія,
та вся її ефективність дорівнювала нулю, проти такого захисту. Найбільше
страждали
хіба що свої, трупи іспанських солдатів валялися повсюди. В Матвія викликала
відверту огиду ця картина. В прагненні зберегти владу, вони не жаліли навіть
своїх. Щоб припинити безглузді смерті, він наказав частині нанітів закрити
солдат, а іншим знищити артилерію. Іспанцям було далеко до росіян, в плані
володіння технікою Легіону. Значні успіхи ніхто не заперечував, але за інших
обставин, подібний напад, зупинили би ще
в момент проходження щита.
І знову темрява. Лише світло від щита освітлювало дорогу до королівської резиденції. Опору не було. Наніти вже давно закінчили хазяйнувати в місті, знешкодивши усі можливі осередки опору. Коли до цілі залишалися лічені метри, раптовий спалах засліпив очі, наніти закрили Матвія, але внутрішній голос підказував, що цього замало... Відчуття не підвели. Після спалаху пролунав вибух, й від палацу залишились одні руїни. Однак – це був лише початок безумства. Ударна хвиля несла нейронний заряд, який дозволив розірвати зв'язок Матвія з нанітами й запустити спеціальну програму, що наказала їм знищити місто. Коли Матвій повернув контроль, то наніти вже встигли забарвити місто в червоні тони. Ріки крові лились вулицями, тисячі криків заставляли холонути кров в жилах ще живих. Він стояв посеред пекла і не міг нічого вдіяти. Ті, хто запустили програму, додали в ню певний елемент, який дав Матвію можливість бачити очима нанітів. Кожен крик, кожну краплю крові… він відчував так, немов сам там перебував. Матвій поволі втрачав здоровий глузд. Збезсилено він опустився на коліна і знепритомнів.