Останні спогади Матвій спостерігав вже в «режимі
реального часу», стоячи на командному мостику орбітальної станції. Попереду
розгорнулися справжні міжпланетні баталії. Минулий він, перебуваючи в кабіні
Шедоу, почав зачистку сонячної системи. Перетворивши в наднову Нептун, він, за
мить, поглинув її колосальну енергію, не залишивши й сліду від копії
оригінальної планети. Наступним етапом стали орбітальні супутники, які,
утворивши кільце навколо Землі, з’єднались з орбітальною станцією гігантським
енергопроводом. Закінчивши з об’єднанням, супутники створили імпульс, який стер
з лиця планети весь технологічний прогрес. Слідом планету накрив смарагдовий
щит, що розібрався з більшістю окупаційних сил Легіону. Частині все ж вдалося
заховатись в Наві. Очищені душі стали платою для «Лемеґетону», за допомогою
якого Матвій воскресив планетарних духів чотирьох супутників Юпітера. Останні
стали фундаментом майбутнього людей, створивши в надрах Юпітера нову систему.
Для її формування Матвій знищив Уран.
Останнім пунктом грандіозного плану стало Сонце, яке,
після знищення, перетворилося на чорну діру, в надрах якої й заховалась
Юпітеріанська система, з трансформованим в нове Сонце ядром. Новоутворена
система стала колискою людства, до повернення Землі. Захищена від Нави планетарними
духами минулих супутників Юпітера. З одним входом з реального світу, через який
не наважився би пройти навіть найвідчайдушніший капітан Легіону. Хоча, навіть
пройшовши акреційний диск чорної діри, на кораблі чекали додаткові випробування
у вигляді штормів, щільних газових хмар, а також гравітації, що не залишала
шансів ні живим, ні мертвим.
Після поглинання орбітальною станцією залишкової енергії
від вищезгаданих процесів, Земля помінялася місцями зі своєю протеже з Нави,
тим самим вигравши час для перших колоній людей. Два щити тепер відділяли
Землю, і її планетарного духа, від істот Нави, що відчували справжній екстаз
через майбутній бенкет.
***********************
Що спогади закінчились Матвій зрозумів тільки коли
підійшов до стазесної камери, яка на сотні років стала домом для Еліні.
-
Не
роби такого кислого обличчя, – почувся голос в Матвія за спиною.
Думка про чергові спогади не дала тілу одразу повернутись
на джерело слів, однак потім, він все ж заставив себе поглянути в очі тій, яку
покинув на стільки років.
-
Елі...
– слова так і застрягли в горлі.
-
За
них можеш не переживати, вони відпочивають в каютах, – посміхнулась Еліні. –
Віолеті й Максу сподобалися нові тіла.
-
Але
як… – Матвій все ще не міг прийти до тями.
-
«Як»
– неважливо, головне, що все вдалося. Тепер люди рятівний маяк для тисяч
цивілізацій, і головний ворог Легіону.
-
Сумнівна
перемога, – натякнув Матвій на стазесну камеру і її голографічну проекцію.
-
Прийнятна
ціна за зміни. Використання «Лемеґетону» в майбутньому, й переміщення в минуле,
не могли пройти безслідно, за все потрібно платити, – скупо посміхнулась Еліні.
– Денис досяг значних успіхів в дослідженнях морфів, – підбадьорила його Еліні.
-
Слабка
розрада…
-
Я
зберегла душу й змогла захистити тебе під час відновлення сил, тому жаліти не
доводиться.
-
А
я пустив усі здобутки псу під хвіст, – сівши на підвищення, що віділляло
головну панель управління, від додаткових, мовив Матвій.
Еліні поспішила сісти поряд й покласти голову йому на
плече. Душа Матвія нарешті відчула довгоочікуваний спокій.
-
Не
будь таким категоричним. Затемнення – це захисний механізм, який запобіг
черговому вторгненню дріад, як і тоді. Хоча, признаюсь чесно, це виснажило наші
енергетичні запаси. Довелось розробити екстрений план з повернення твоєї
пам’яті. Спогади Дена його невід’ємна складова, – поспішила уточнити Еліні.
-
Та
сережка не була реліквією? – припустив Матвій.
-
Вірно.
Один егрегор не може одночасно благословити два предмети.
-
Стоп,
а як же події чотирнадцятого? – натякнув Матвій на використання «Лемеґетону».
-
Та,
твоя витівка, заставила нас добряче понервувати, – насупила губи Еліні. – Хоча
не тільки нас. Твої дії дезорієнтували планетарного духа Землі. Не просто
вибрати з тисяч піщинок ту, яка донесе правду про події ззовні… Однак в цій
ситуації є і певний плюс. Тепер він знає про колонії, і готовий допомогти, коли
ти подаси знак.
-
Якщо
затемнення не моїх рук справа, куди я тоді відправився, і за що була заплачена
така висока ціна? Хоча, почекай, якщо мечі можуть знищувати безликих…
-
То
ми помінялись з прото-Землею, – закінчила за нього Еліні.
-
А
як же…
-
Гробниця
приховує правду. Завдяки Оленці ми отримали доступ до контролю за маяками, які,
як виявилось, можна по-різному використовувати.
-
В
тих супутниках розміщені обеліски? – запитав розгублений Матвй.
-
Саме
так, – посміхнулась Еліні. – Отримана від першого очищення енергія живить
смарагдовий щит, другий же щит сформований внаслідок поглинання залишкової
енергії від знищення протопланет сонячної системи. Супутники дозволяють
контролювати події на планеті, а орбітальна станція захищає від зовнішніх
загроз.
-
Поправочка
– захищала. Зараз ми вразливі до атак з обох фронтів, – натякнув Матвій на
безликих і Легіон. – Сама ж говорила, що залишилось не так багато енергії.
Додати до всього ще й подорож через акреційний диск, і виходить, що ми в повній жопі.
-
Так
то вона так, проте не зовсім так. Кожна завойована, і ще не підкорена раса
галактики зараз на нашому боці. Люди подарували їм надію. Що було знищено,
тепер знову може відродитись, поклавши край домінуванню Легіону.
-
А
«Лемеґетон» й духовні матриці зводять усі ризики до мінімуму, – підсумував
Матвій.
-
В
десятку, – задоволено виголосила Еліні. – Дріади самі вклали в руки людей щит,
залишилось створити меч.
- І почати слід з Землі, – задумливо мовив Матвій. – Цього разу ніхто не відступить!