Матвій повалився на ліжко, втомлений від денних подій. Переговори з
Кромвелем призначили на завтра. В них мали брати участь тільки ватажки
повстанців, жодної зброї чи солдатів не передбачалось. Зустріч мала проходити в
цитаделі, подарованій Матвієм союзникам. Її щити без проблем витримували натиск
бастіонів, що служило додатковою гарантією безпеки для усіх. Зустріч мала бути
ще тою, враховуючи останні події. Матвія, звичайно, ж не запросили. Це була,
мабуть, найголовніша умова Кромвеля, з-поміж довгого списку. Матвієві було
байдуже, адже такий розвиток він давно передбачив і був готовий. В нього було
повно козирів на випадок непередбачуваних ситуацій, починаючи від супутників на
орбіті, контроль над яким він так і не повернув, до бастіонів, всього
потенціалу яких ніхто не знав.
Настав ранок. В місті було помітне пожвавлення. Хоча це й не дивно,
адже вирішувалась доля подальшого
майбутнього повстанців. Матвій не хотів зустрічатися з лідерами повстанців,
оскільки усі необхідні настанови віддав ще вчора, а вирішив прогулятися
мальовничими лісами.
Сонце на диво яскраво світило того дня. Його проміння зігрівало неспокійну
Матвієву душу. Вперше, за останні дні, він відчув, як порожнеча в душі відійшла
на другий план. В нього не було каяття, його не мучила совість чи почуття жалю,
йому було байдуже. Свого роду машина, яку запрограмували на певні дії.
Милуючись столітніми деревами не надав особливої уваги особам, що продовжували
оточувати його. Коли кільце замкнулося, вони зняли маскування. Група налічувала
двадцять осіб. Половина була в реліктовій броні, інші: хто в НЗЕК, а хто в ЕЗК.
На чолі загону була Еліні, поряд з нею стояв Іван Сагайдачний – глава Ради
Безпеки Кола.
-
Які гості!
Не думав, що так швидко повернешся, – звернувся Матвій до Еліні. – Прийшли
провідати? Ваші плани змінюються швидше, ніж Легіон планети захоплює.
-
Прийшла пора
покласти кінець твоєму божевіллю! – відповів за неї Сагайдачний.
-
Божевіллю?
Цікаво… Хоча ні, не дуже. Те, що ви називаєте божевіллям, я називаю
правосуддям.
-
Ти точно
несповна розуму, раз вважаєш такі методи правосуддям! – не стримався Іван.
-
Можливо, та
це не вас звинуватили в гибелі сотень тисяч життів, не вас збирали по частинах,
не ви кожен день ризикували своїм життям, добуваючи ще одну довбану перемогу.
Де би було ваше сране військо, якби я не знищив ту цитадель? – звернувся Матвій
до Івана. – Чи, може, ви, з вашою хваленою вищою справедливістю, допомогли щось
змінити на цій клятій планеті? – звернувся Матвій вже до Еліні. – Побачили силу
й захотілося покерувати? Ви ж такі правильні. Врятували мене, давши при цьому
загинути тисячам невинних життів. Ви ж прийшли знищити загрозу, вперед! Чого
чекаєте? Не забудьте тільки про камеру, щоб потім змонтувати черговий ролик…
-
Все сказав?
– заговорила спокійним тоном Еліні.
-
За мене
говорять дії, а це – всього лише лірика, наслідки такого чудового дня, який
мені хочуть зіпсувати, – і Матвій демонстративно вдихнув на повні груди.
-
Взяти його!
– скомандувала Еліні.
-
Я зараз
заплачу, навіть не буде: ми тобі довіряли, а ти всіх зрадив. Ви несерйозні.
-
Таким, як
ти, місце у в’язниці, – мовила Еліні.
-
З радістю
туди відправлюсь, але пізніше.
П’ять солдатів з загону Еліні, кинулися на Матвія.
-
Схопити
живим! – закричала Еліні їм у слід.
-
Це вже як
вийде, – буркнув під ніс один зі солдатів.
-
Що таке, я
чимось образив малюка, ах, ні, напевно вбив когось з твоїх близьких, коли ті
мене рятували. Прийми мої співчуття. Хоча ні, мені байдуже: і на тебе, і на
твоїх рідних, а, якщо будеш стояти на моєму шляху, то й тебе вб’ю, – і
ухиляючись від чергової атаки хлопця, Матвій схопив його меч, викрутив і
встромив тому в груди. – Даремно взяла на завдання цих дітей.
-
Використайте
особливості своїх реліктів! – не втрачала холоднокровності Еліні.
Все йшло за планом, а тому Матвій чинив опір про людське око.
-
Хочете, щоб
я помер від сміху? І це сила Сфери? Я вас і без релікта переможу!
Та фінальну крапку поставила Еліні, яка вистрілила зарядом, який нагадував
бульбашку, як і тоді, коли вона зупинила кораблі альянсу і повстанців.
-
Ну нарешті,
сонечко, а то вже думав покинути вас!
Еліні нічого не відповіла, мовчали й інші.
*****************
Матвія доправили на Січ і посадили під варту в спеціально обладнану вежу.
Еліні надала альянсу технології, що дозволяли ізолювати його силу. Хоча не
тільки ці технології отримало Коло. Зоряна Палата вирішила переглянути ставки й
надати землянам більшу підтримку, в обмін на Матвія. Останнім вони прагнули
догодити марсіанам. Обмін мав відбутися за декілька днів. Одразу після показового
суду.
Матвію кожного дня приносили спеціальний голографічний передавач зі свіжими
новинами. Це була його забаганка, щоб зберігати хорошу поведінку. З них він
дізнавався про останні новини. В перші дні всі заголовки заполонила інформація
про загадкову смерть Олівера Кромвеля, що в результаті привело до повернення в
Англію монархії й сходженню на престол короля Карла II, який почав заново
будувати Англію. Шотландія знову ввійшла під протекторат Англії й повстанці
погодилися воювати на боці альянсу.
Наступні дні тільки й розмов було про події на передовій. Росіяни нарешті
вирішили діяти своїми руками й вдалася до маневру проти Січі. Їхні війська
крокували в сторону українських кордонів, з дня на день мали відбутися
повномасштабні бойові дії. Це сталося в період, коли союзні війська були
виснажені й перегруповували сили. Звістка про подібний маневр збентежила
командування, проте ненадовго, і сто тисячна армія вже крокувала назустріч
росіянам. Шведи й поляки, щоб хоч якось допомогти, посилили натиск на півночі,
надіслати підкріплення вони не могли, адже усі їхні сили були зосереджені на
цьому фронті, а його послаблення могло дорого коштувати. Англійські й частково
американські флоти, утворили північну морську блокаду. Частина південної
блокади рушила на допомогу південним українським портам. Священна Римська
імперія, яка недавно вступила в альянс, за підтримки іспанців і французів,
розв’язала війну на суші проти Османської імперії, цим самим не дозволивши
розвернути сили проти України.
Єдиною людиною, що за цей час його відвідували, була Еліні. Вони не
розмовляли, а просто дивилися одне на одного. В той момент могло здатися, що
вони спілкувалися на незрозумілій для простих людей мові.
Його ніхто не розпитував, не дорікав, його просто закрили в тій вежі. Під
час одного з таких візитів Еліні вперше заговорила.
-
Я вирішила,
що ти повинен знати. Ваші війська зазнали поразки й зараз відступають. Декілька
ворожих ескадрилій прорвалися і готові атакувати Січ.
-
Померти, в
такий спосіб, вельми достойно, – байдуже відповів Матвій.
-
Якби було
байдуже, ти би не починав усього цього! – вигукнула Еліні.
-
Нехай Сфера
розбирається з усім.
-
Враховуючи
певні зміни вони… – Еліні не встигла договорити, її перебив Матвій.
-
І ви
вирішили, що ваша ручна собачка знову всіх врятує?
Еліні зняла захисний бар’єр і зайшла в
камеру. Сівши на одне з крісел, вона поглянула йому в очі.
-
Що з тобою?
На Церері мені здавалося, що ти всіма силами прагнеш врятувати свою планету.
-
На Церері
прагнув, на Землі вирішив всіх перебити. Таке вже воно життя. Не знаєш за яким поворотом тебе очікує
небезпека. Тепер бачиш, що краще було дати мені померти, усі б від цього
виграли.
-
Ти так хочеш
померти? – прискіпливо поглянула на нього Еліні, намагаючись зазирнути в
найпотаємніші куточки його душі.
-
Я нічого не
прагну, я хочу спокою, а він настане лише в одному випадку.
-
Сам хоч
віриш у ці слова?
-
Іноді… Ти
марно стараєшся, я воюю тільки за себе й своє бачення.
-
Як і з
повстанцями?
-
Саме так, –
ствердно кивнув Матвій.
-
То чому ж…
-
Чому, чому,
забагато питань. Краще дай відповідь самій собі.
-
Відповідь? –
розгубилась Еліні.
-
Навіщо мені
все це, що я роблю на цій забутій планеті? Вдома мене чекають рідні, хлопець, а
тут чужа й позбавлена сенсу війна. Навіщо я няньчусь з цим бовдуром, який вбив
солдата за якого я відповідала, вбив стільки невинних людей з моєї планети?
Який залюбки прикінчить любого, хто стане в нього на дорозі…
Еліні не стрималась, і давши йому ляпаса, поспішила вибігти з камери. Це
був єдиний раз коли вона проявила подібні емоції. Матвій лише засміявся їй
вслід. Через п’ятнадцять хвилин по нього прийшло близько тридцяти солдатів,
надягнули чудернацькі наручники й повели в головний штаб, де вже зібралися
представники членів альянсу. Матвій проігнорував презирливі, а в декого
перелякані погляди, й спокійно сів на заздалегідь підготовлене для нього місце.
Серед присутніх він помітив й Еліні.
-
Тепер всі в
зборі, тому пропоную починати, – мовив Іван Сагайдачний.
-
Мені видали
безкоштовний квиток на циркову виставу? – пожартував Матвій.
-
Тобі
пропонують шанс виправити своє становище, – різко відповів Сагайдачний.
-
Почекайте,
щось я остаточно заплутався. Що тут робить ця дівчина, вона представниця якої
країни?
-
Вона – наш
союзник, – відрізав Іван.
-
Союзник?
Нагадаю, що це через неї я ще живий, тому і її слід судити.
-
Ти хоч
розумієш, що зараз несеш? – не стримався Альберт Браун – новопризначений
генеральний секретар Кола.
-
Я констатую
факти, яких ви не бачите. Повірили в казки про непереможну Сферу, яка допомагає
і не може допомогти? Вони своїх солдатів не можуть захистити, не те що чужу
планету.
-
Це ти, по
всій видимості, одноосібно оголосив себе мучеником, – стримано відповіла Еліні.
-
Куди вже
мені до вас праведних. У всіх ваших бідах хтось винен. Тільки от не розумію за
що ви мене судите? Може поясните? Я врятував ваші війська на морі, вбив
російських пропагандистів, які створили таку силу, як повстанці. Допоміг тим же
повстанцям, без кровопролиття досягти своєї цілі, що в результаті призвело до
відновлення монархії та возз’єднанню Англії. Хочете повісити на мене Мадрид? В
чому мій злочин? Хоча ні, каюся, вбив одного церерця. Та це дрібниці, їх там ще
багато, – і він підморгнув Еліні.
-
Припини цей
фарс! Твоє божевілля вийшло за межі дозволеного! – вигукнув Браун.
-
Які ж ви
злюки. Так вбийте мене, зашліть на віддалену планету. Вам фантазії бракує?
Попросіть допомоги у росіян, вони з задоволенням мене четвертують. Хоча ні, вам
же чортів дають. Ще не постукали у двері, – і він демонстративно повернувся в
напрямку дверей.
-
Поверни
контроль над супутниками і ми забудемо про твої злочини! – холодно мовив Браун.
-
Ого, дякую
за таку великодушність, дозвольте відкланятись, ах, вибачте, дещо заважає, – і
він демонстративно вказав присутнім на наручники.
-
Ми оголосили
своє рішення, справа за тобою, – мовив генеральний секретар.
-
Що ж
заставило шановних демократів змінити точку зору?
-
Покажи йому,
– звернувся Браун до одного з офіцерів.
Той не гаючи часу підвівся і натиснув на великому екрані, позаду
генерального секретаря, декілька команд, після чого на ньому включилось відео,
це не була пряма трансляція, а швидше запис подій, що вже відбулися. В ньому
зображувався бій з росіянами. Спочатку події мали рутинний характер, та коли в
бій вступили основні сили, то екшену не бракувало. Далі декорації змінилися, і
відео продемонструвало атаку Січі, вельми слабку, слід зазначити. Все
прояснилося в наступному епізоді. Виявилося, що це був відволікаючий маневр.
Наступний відеоролик показав, як чотири десантні кораблі скинули куби з
нанітами, десь за годину ці куби виросли до здоровенних обелісків, енергія яких
накрила всю територію України куполоподібним щитом.
-
Може, хоч це
заставить тебе включити голову, – зіронізував генеральний секретар.
-
Одне відео
ще не доказ, – вже не так бадьоро відповів Матвій.
-
Виведіть
його на балкон, – скомандував Браун солдатам. – Тепер переконався? – звернувся
до нього генеральний секретар, коли Матвій повернувся на своє місце.
-
І чим вам
допоможуть супутники? Цей щит не пробити.
-
Радий, що в
тобі ще залишилась крапля здорового глузду. Відновлення контролю допоможе відбити
атаку росіян і контратакувати, це дасть нам час, поки не знайдемо рішення як
знешкодити маяки.
-
Що там
відновлювати, – байдуже зітхнув Матвій. – Віддайте наказ почати протокол
Дельта.
-
Без…
-
Зробіть, що
кажу, – Сагайдачний поспішив зв’язатися з науковим відділом. – А тепер попрошу
звільнити мене й відпустити на всі чотири сторони. Договір дорожче грошей.
-
Будь
по-твоєму, – зітхнув Браун, і кивнув солдатам.
- З вашого дозволу відкланяюсь, хочеться достойно зустріти смерть! – і Матвій поспішив переміститись.