-
Заснув? – звернувся Златомир до Аліси, коли та повернулась
в каюту управління.
-
Ага, – відповіла Аліса.
-
Не напружуйся так, а то зморшки з’являться, – пожартував
Златомир.
-
Тобі легко говорити, а у мене це перше пробудження сили
народженого.
-
Головне, щоб не виявився Чорним, – постарався
підбадьорити дівчину Данило. – Не хочеться його вбивати.
-
Ви так говорите ніби це буденщина, – насупила губи Аліса.
-
Така наша робота,– зітхнув Данило. – І чим скоріше ти це
зрозумієш, тим краще.
-
Бачу, він все-таки припав комусь до душі? – скоса
поглянув на неї Златомир.
-
Та ну вас, – буркнула під ніс Аліса.
-
Не бери близько до серця, – тепло мовив Данило. – Ти ж
сама прекрасно знаєш чим закінчилося минуле пробудження Чорного…
-
Знаю, – тихо відповіла дівчина. – Та все одно не вітаю ці
методи.
-
Поки що все йде добре: тотеми розставлені, а хлопець
занурюється у свій внутрішній світ, – відірвавши погляд від панелі керування,
мовив Златомир. – Це займе декілька годин, якраз доберемось до порту.
-
Чому вони такі? – раптом видала Аліса, чим заставила
чоловіків переглянутись.
-
Чому? – задумливо повторив Данило. – Вони вільні від
будь-яких моральних мук. Під час пробудження відкидають усе, що ми називаємо
совістю, законами… Ними заволодіває інстинкт. Той самий, що був у наших
предків. Який єднав нас з природою.
-
Хіба це погано? Це, немов повернутися до первозданного
балансу, про який нам розповідали на лекціях.
-
Як тобі сказати… – Данило зробив паузу, збираючись з
думками. – Твоя думка не є хибною, і їхні погляди не зовсім неправильні, але
справа більше в методах. Якщо людину ніщо не обмежуватиме, то вона перетворить
середовище навколо себе в поле бою. В ньому тільки сильний буде мати право на
життя. А вершину займе альфа, найсильніший. От тільки, що буде, коли знайдеться
хтось сильніший за творця цього середовища? Спочатку їхні дії може й принесуть
гарні плоди, та в результаті все зведеться до одного.
-
То, можливо, слід змінити середовище? – припустила Аліса.
-
Пробували, нічим добрим це не закінчилося, – відповів
Данило. – Остання війна цьому яскравий доказ.
-
Відчуваю себе тираном, який вирішує кому жити, а кому
померти, – Аліса схрестила руки на грудях.
-
Сприймай це як жертву в ім’я порятунку тисяч, якщо не
мільйонів, – мовив Златомир. – Піди краще перевір його стан, робота завжди
відволікає.
-
Добре, – зітхнула Аліса й розвернувшись, попрямувала до
каюти Домініка.
Зачинивши за собою двері вона підійшла
до ліжка, навколо якого були розставлені чотири тотеми. Домінік міцно спав.
Коли вона дивилася на нього, в серці немов щось стискалось. Аліса списувала це
на хвилювання, адже ще зовсім недавно ходила на лекції, освоювала свою силу, а
тут в її руки вручили людське життя. Жодна інструкція не підготує до такого.
Чи, може, не в цьому справа? Глибоко всередині Аліса боялась почути відповідь
на це питання, бо знала якою вона буде. Врешті-решт дівчина не стрималась, і
поклавши руку на чоло Домініку, вступила з ним в ментальний контакт.
***************************
Втручання в процес пробудження забрало
в Аліси чимало сил і вона відійшовши від ліжка, втомлено опустилась в крісло,
що стояло в куті, й заснула. Сон тривав недовго. Його перервали тотеми, що
почали вібрувати, й видавати відчутні лише для телепатів хвилі. Подібне
означало, що процес пробудження підходив до завершення. Аліса схопилась на ноги
й попрямувала до тотемів, попутно намагаючись встановити ментальний зв'язок і
заспокоїти хлопця, та на пів дорозі застигла в ступорі. Домінік прокинувся,
його вигляд не віщував нічого доброго.
-
Гарно придумано, – звернувся він до Аліси. – Так
реалістично. Спочатку я й подумати не міг, що той світ вигаданий моєю
підсвідомістю. Ще й той чоловік в камері.
-
Який чоловік? – тремтячими вустами перепитала Аліса.
-
Ще скажи, що це не ваших рук справа?
-
Тільки не гово… – затулила рота рукою Аліса.
-
Ти про це? – очі Домініка стали чорними. – Невелика
дрібниця, – і він потягнувся, розминаючи тіло. – Я б навіть сказав – приємний
бонус. Роби, що маєш, інакше я зроблю по-своєму.
Двері каюти відчинилися й на порозі
з’явилися Данило зі Златомиром.
-
З воскресінням вас, – єхидно посміхнувся Домінік.
-
Все ж таки Чорний, – з гіркотою в голосі промовив Данило.
-
Що поробиш, таке життя, – презирливо поглянув на Домініка
Златомир.
-
Погоджуюсь, – і не встигла Аліса отямитись, як на руках
Домініка з’явилися кістяні шипи, за допомогою яких, після переміщення, він
пронизив груди Данила зі Златомиром. – Тепер точно не воскреснуть, –
посміхнувся Домінік, а Аліса перелякано позадкувала назад.
-
Ти… – слова так і застрягли в горлі.
-
Ви щось говорили по подорож до Ирію, прийшла пора
скористатись квитком.
-
Не пропущу, – прошепотіла Аліса, і вже хотіла було
пожбурити крісло, у якому спала до цього, в Домініка, та той лише посміхнувся
на це, й легенько кивнувши, підсунув його до себе.
-
Це ти хотіла зробити? – насмішкувато запитав він. – Не
бійся, якби хотів, то давно б відправив за тими двома. Я тут нова людина, тому
мені потрібен провідник, а ти найкраще підходиш на цю роль. Признайся, тобі ж
самій не подобаються ці правила.
-
Краще зараз вбивай, а то, як тільки відкриєш спину, я
встромлю в неї кинджал! – посмілішала Аліса.
-
Чекаю з нетерпінням, а зараз – прошу до каюти управління,
і не намагайся прокласти фальшивий маршрут, а то зроблю, як ти зі мною, в тій
ямі.
-
Як страшно, – і Аліса не втримавшись, зайшлась сміхом.
Домініку в той момент здалося, що вона втратила здоровий глузд, та наступні її
дії переконали в протилежному. Вона наблизилась до нього й обдарувала палким
поцілунком, так, ніби вони були давно знайомі. Він, звичайно, був не проти
перейти далі, однак цікавість все ж перемогла, і він перервав мить задоволення.
-
Цікаві в тебе методи вбивства, – насмішкувато мовив він.
-
Перервав весь кайф, в тебе якісь проблеми з цим?
-
Не скаржусь, однак зараз мова не за мій стояк. Якого
чорта?
-
Ми стільки не бачились, а ти проявляєш таку холодність,
хоча – це мене найбільше заводить в тобі, – і її рука почала опускатись все
нижче накачаних кубиків пресу.
-
Не думав, що скажу це дівчині, але може зупинишся й
розповіси дещо.
-
Нудно, – зітхнула Аліса. – Ну добре, добре, – тільки
прибери спершу це сміття, – вказала вона на тіла Данила зі Златомиром.
-
Боїшся руки забруднити? – посміхнувся Домінік, і
клацнувши пальцями, заставив тіла, разом з калюжами крові, зникнути. –
Задоволена?
-
Цілком, – і вона поцілувала його в щоку.
-
Чекаю на цікаву казку, – і він всівся в крісло, Аліса ж
сіла навпроти, на ліжко.
-
Почнемо з того, що вся та муть, що ти почув раніше, не
відповідає дійсності. Немає жодних квітучих континентів, розподілу за місцем
попереднього проживання, й так далі. Все це казки для тих, хто прибуває в цей
Куб.
-
Інтригуючий початок. Про Куби можна детальніше?
-
Це наш витвір, тобто Древніх, так нас називає теперішнє
покоління.
-
Древні – це люди? – уточнив Домінік.
-
Так, – ствердно кивнула Аліса. – До громадянської війни й
перемоги рабів, ми знаходилися на вершині еволюційної піраміди. Потім все пішло
коту під хвіст, – скривилась Аліса, згадуючи ті події.
-
Ці раби?
-
Це чотири цивілізації, що на даний час населяють планету
колишньої Сонячної системи, – відповіла Аліса.
-
Чому колишньої?
-
Бо зараз на місці Сонця – чорна діра. Ходімо в каюту
управління, а то дивишся на мене, як на божевільну, – і не дочекавшись
відповіді, вона схопила його за руку й потягнула в напрямку дверей.
Коли вони зайшли в каюту управління,
Аліса всілась в одне з крісел, де того сидів Данило, й почала вводити команди
незрозумілою мовою. За хвилину на одному з екранів почало транслюватись відео.
По всій видимості зйомка проходила в реальному часі.
-
Я підключилась до одного зі супутників на орбіті Землі.
Він належить атлантам, та гадаю, вони не будуть проти, – посміхнулась вона.
На відео була зображена чорна діра з
жовтим акреційним диском навколо. Аліса ввела ще одну команду й супутник
показав, що окрім Землі, навколо цього монстра рухалийся й інші планети
колишньої Сонячної системи. Однак не це так вразило Домініка, як орбітальні
станції біля тих планет. Це говорило про наявність життя, причому дуже
розвиненого.
-
Переконався? – заговорила Аліса переможно.
-
Припустимо, але звідки мені знати, що це не брехня? З
необхідними знаннями й апаратурою, ще й не такі спецефекти можна створити?
-
От же осел впертий, – зітхнула Аліса. – Вибач, зараз з
Куба не вдасться вийти.
-
Ти постійно говориш про якісь Куби, проте так і не
пояснила, що вони собою представляють.
-
Це віртуальні світи, засновані на технології повного
занурення. Тобто, усі охочі, можуть перемістити в нього не тільки свідомість,
але й тіло. Корисна штука, коли за вікном таке коїться, – пожартувала Аліса.
-
Якщо ми такі сильні, то навіщо щось подібне?
-
Поправочка: «щось подібне» зараз. Громадянська війна
закінчилась перемогою любителів звірят, вони виголосили доктрину миру й любові
до навколишнього світу. Аж верне, коли згадаю. Ці хіпі створили чотиривимірне
поле навколо Землі і її супутника. Так ми перейшли на наступну сходинку
чортової еволюції. В простір, де ні хріна не було, окрім людей. Довбана
порожнеча, яку ми заселяли. Тоді я зрозуміла кроликів, яких закрили в клітці.
Їж, трахайся, і чекай, коли хтось прибере твоє гівно. А останнього в нас було
достатньо. Їж не подавися. Врешті-решт терпець кроликів увірвався й почалися
зачистки хіпі. І от він, здавалося успіх, та ці любителі нового, нагородили нас
сраним кодом альтер, а їхні сайфери піддали справжньому геноциду людську расу.
Довелось вказати паразитам на їхнє місце. Ми створили власних – темних
сайферів, які клали на усі поняття. Якщо світлі контролювали ефір, то наші –
темну матерію. Вони володіли енергією від процесів навколо, а ми енергією
Всесвіту. Так, нарешті, нам вдалося перемогти й повернутися назад. Однак ми не
врахували особливостей переходів між чотирьох і трьохвимірним простором. Якщо з
трьохвимірного в чотиривимірний ми перейшли без проблем, оскільки володіли
меншими знаннями, то безпечний зворотній процес був неможливий. Набута
інформація зникала на очах. Зрозумівши це, ми ще раз повернулись в
чотирьохвимірний простір і записали необхідні дані в спеціальні кристали, а
також передали нашим сайферам. З того моменту починається історія
недорозвиненої цивілізації, яку захотіли перемогти її колишні домашні
улюбленці.
-
Ти ж розумієш, що я ні хріна не зрозумів?
-
Блін, як же з вами важко після пробудження, – обурилась
Аліса, а потім знову схопивши за руку, потягнула у свою каюту. – Випий це й все
зрозумієш, – простягнула вона йому капсулу з дивною темно-червоною рідиною. –
Це квінтесенція, – пояснила Аліса. – Ти станеш ніфілімом, людиною зі
здібностями контролю як ефіру, так і темної матерії.
-
А не забагато сили на одну особу, мене не розірве від
щастя? – Домінік з недовірою поглянув на капсулу.
-
Пробуджена раніше сила не дозволить цього. Не сци, наші
вже зачекались, Хоча, почекай, для зручності ляж на ліжко, процес займе трохи
часу.
Домінік дослухався поради Аліси й випивши залпом рідину, влігся на ліжко.