Хоч
формально, після смерті батька, Аріна мала очолити Архангел, та на практиці все
виявилось куди складнішим. Політична ситуація швидко дестабілізувалась, а постійне
втручання Легіону підігріло й без того складну обстановку. Врахувавши
вищезгадані фактори Аріна вирішила не ризикувати й спершу заручитись підтримкою
вірних батьку людей. Першим в списку був генерал Закар. Він керував обороною
східної стіни. Оскільки Ейден проживав за стіною, то їм довелось витратити пів
дня на подорож, оминаючи патрулі й випадкових подорожніх, вони добрались до
однієї, якщо не найвеличнішої конструкції часів процвітання. Хоч документальних
підтверджень не було, що стіну побудували до епохи безсмертних, проте усі
дотримувались саме такої думки. Враховуючи ступінь освоєння Дарів, то повірити,
що хтось міг самотужки побудувати п’ятдесяти метрового сталевого монстра, який
наводив жах на інші корпорації, ніхто не наважувався. Визнати такий факт
означало порушити негласний баланс сил, піддати сумніву столітній порядок, чого
не могли допустити інші корпорації. Те, що не піддавалось контролю – безслідно
стиралось, і наніта не залишилось. Гігантський каркас і сотні кілометрів
протяжності являлись підніжжям, на вершині ж знаходились масивні гармати,
автономні кулемети, дрони й балістичні ракети, які зупиняли ворогів за сотні
кілометрів до стіни. Чому володіючи чимось подібним Архангел ще мав ворогів?
Зброя всього лише інструмент, направляли її люди. Враховуючи слабку політичну
волю й відсутність сильних лідерів, за якими б пішла більшість, то таймер з
шаленою швидкістю відлічував час до падіння. Смерть батька Аріни тільки
пришвидшала процес. Йому єдиному вдавалося утримувати павуків в банці.
Показавши
фальшиві пропуски, очевидно подібні вилазки були для Аріни не в новинку, вони
направились до центру управління обороною східного кордону. Вся непомітність
тепер зводилась до нуля через десятки патрулів і дрони, що проводили постійні
сканування на предмет виявлення шпигунів і диверсантів інших корпорацій. Попри
усі зміни, спричинені Дарами, в людях все ж залишались унікальні генетичні
коди, які й виявляли дрони. Система не була ідеальна, однак краще уявне
відчуття безпеки, чим повна її відсутність. Після чергового сканування дрон
визначив особу Аріни й поспішив повідомити найближчий патруль. Прибувши, той ще
раз все перевірив, а потім запитавши про ціль перебування, запропонував
супроводити її в центр управління. Аріна ввічливо погодилась.
Центр
управління являв собою десятки куполоподібних споруд, наземні рівні яких
займали ангари для техніки, а нижні були житловими й місцями з яких
контролювалися процеси на східному кордоні. Будь-то запуск дронів, пуск ракет
чи відкриття вогню безпосередньо зі стіни – всі команди надходили з цього
місця.
Аріні
й Ейдену надали найкращі апартаменти в спеціальному збудованому будинку на
поверхні. Акурат біля резиденції генерала. Останній полюбляв розкіш. Хоча,
враховуючи відсутність інших потреб, то це виглядало більше як хобі, спосіб
знати напруження й відволіктись від постійних військових дій, до яких тепер
додались ще й політичні ігри.
Ад’ютант
генерала повідомив, що той відбув у важливих справах і повернеться тільки
завтра. Аріна відповіла, що вони почекають, а за цей попросила надати останню
інформацію, щодо підготовки похоронної церемонії батька. Покінчивши з
формальностями дівчина вперше розслабилась.
-
Тобі взагалі
відпочинок непотрібний? – звернулась вона до Ейдена, сівши в одне з м’яких
крісел.
-
Тобі охоронець
потрібен чи подружка для гулянь? – сухо відповів той.
-
Вибач, я й забула,
що ти містер серйозність.
-
Тобі також не
раджу розслаблятись.
-
Кругом зрадники? –
пожартувала вона, проте пильний погляд свідчив, що Аріна надала його словам
більшої ваги, чим показала.
-
Зараз побачимо, –
і він вказав пальцем на вікно за яким готувався до атаки дрон. Аріна застигла в
ступорі. В голові промайнули десятки варіантів, та жоден не розв’язував
проблеми, що виникла. – Який варіант порятунку оберемо? – запитав Ейден
насмішкувато.
-
Ти… Хоча, чого я
дивуюсь, з твоїми то здібностями, – вже бадьоріше мовила вона. – Якщо це справа
рук когось з оточення…
-
А не припускаєш,
що в цьому замішаний сам генерал? – перебив її Ейден.
-
Ні, він би не
став, хоча… – задумалась Аріна.
-
Більше немає кому
стримувати павуків, а єдина їхня перешкода – це ти. Ех, як мені не вистачало
цих політичних ігор, – зітхнув хлопець.
-
Пропозиції? –
зморщила чоло Аріна.
-
В нього цікаві
снаряди, а тому не хочеться прямого контакту для тебе. Нам потрібна інформація,
а найшвидший спосіб її роздобути – це вивести з тіні усіх гравців.
-
Конкретніше можна?
– насупила губи дівчина.
-
Я так зрозумів, ти
поняття не маєш які інтриги плетуться навколо посади глави корпорації?
-
Куди ж мені до
єгеря, – відрізала Аріна.
-
Значить ні, –
підсумував Ейден. – Будемо діяти на живця. Не хочеться руйнувати цей будинок,
та іншого виходу немає, – і він клацнув пальцями, після цього дрон немов
прокинувся і декілька снарядів направилось у вікно.
Долетіти до цілі їм не судилося, проте, щоб все виглядало правдоподібно: слідом за першим вибухом, пролунав другий, який закінчив роботу дрона, знищивши сам будинок. На шум піднялися патрульні дрони, і прибули десятки солдат, проте наближатись ніхто не насмілювався. Здогадка Ейдена підтвердилась найкращим чином. Прибулі знали про особливості снарядів і не спішили прощатися зі своїми Дарами. Відкинувши одну з бетонних брил Ейден підвівся і допоміг це зробити Аріні. Для більшої правдоподібності він створив на тілі декілька десятків шрамів, які слабо заживали. Аріна тут же покликала на допомогу. Збентежені солдати спочатку стояли в ступорі, та потім все ж знайшлося декілька сміливців, які направились до них. Розклавши носилки, вони поклали на них Ейдена і понесли до одного з броньовиків. Поблизу почувся голос ад’ютанта генерала. Він тактовно запропонував Аріні пройти до підготовленого транспорту, який мав доставити її в один з бункерів. На превеликий подив того вона відмовилась, сказавши, що не покине свого рятівника, та й у неї дивні відчуття після пережитого. Той не став сперечатись і наказав солдатам супроводити їх з Ейденом до потрібного місця. Коли двері машини зачинялись, він додав, що генерала вже повідомили й він скоро прибуде. Аріна схвально кивнула і машина рушила.