-
Ти?! – вигукнув
перелякано Закар, коли Ейден зняв маскування. – Хоча, чого ще чекати від творця
стін. Ми готувались до твоєї появи.
-
І тому пішли проти
Аріни? – сівши на одне з крісел, запитав Ейден.
-
Настають непрості
часи, своїми силами нам не справитись з новими загрозами.
-
Загрози завжди
будуть, – відрізав Ейден.
-
Золота клітка
більше не є гарантією безпеки.
-
Впевнений, що
зовнішній світ для вас?
-
Не я один так
думаю, – спробував виправдатись Закар.
-
Знаю, хоча й не до
кінця розумію такий вибір. Ви прагнете справитись з новими загрозами, уклавши
союз з тими, хто прагне кінця цьому світу. Де логіка? Чи думаєте, що вам
приготували кращу долю? Навіть зараз вам диктують рішення, – натякнув Ейден на
Легіон, що вів війну проти Архангела.
-
Коли війна за
свободу перетворюється у війну за виживання, то про жодну свободу не може йти
мова.
-
Свобода кажеш, –
посміхнувся Ейден. – А що таке свобода? До того ви залежали від десятків
факторів я ж допоміг вам відкинути їх. Тепер виходить, що тоді було добре, а
зараз погано. Так в чому полягає ваша свобода? У шуканні постійних ворогів, чи
придумуванні обмежень, щоб потім з гордістю їх проходити?
-
Ми не знали.
-
Чого не знали? –
мовив сердито Ейден. – Ви, як вередливі діти, яким і тисячі років мало, щоб
вирішити яка іграшка краща.
-
Це для тебе все
гра, а для нас життя, – вже впевненіше мовив Закар.
-
А що таке життя?
Що ви зробили, щоб ваше не пройшло даром, а набуло якоїсь цінності? У чому
взагалі його цінність? Ви створили щось унікальне, допомогли новому поколінню
прокласти нову дорогу? Ви вбиваєте, плетете інтриги, боретесь за уявну владу,
придумуєте слова, щоб виправдати свої помилки. У ваших бідах вічно хтось винен,
проте не ви самі.
-
А чим ти кращий
нас?! – вигукнув Закар обурено.
-
А хто сказав, що я
кращий вас? Я не претендую на роль ідеального лідера, взірця для наслідування.
Я той, ким є, і не приховую цього за штучно створеними масками. Ви не
індивідуальності, а зграя, яка пожирає слабких і незгодних. Ці стіни не забрали
свободу, вони стримують ваш егоїзм.
-
То чому ж нам не
дають повернутися до справжнього дому?
-
А де він, цей
справжній дім? Що ви взагалі розумієте під домом?
-
Гарне запитання, в
світлі того, що у нас забрали спогади про час – до, – лукаво посміхнувся Закар.
– По суті, ми ніхто, й звати нас ніяк, черговий експеримент сильних світу
цього. Павуків загнали в банку, й хочуть подивитися, як вони переб’ють одне
одного.
-
І саме тому ви
знищили останнього ніфіліма, що був на вашому боці? – зіронізував Ейден.
-
Він приманка, – не
задумуючись видав Закар.
-
Ех, – зітхнув
Ейден. – І як же раніше не здогадався – Аріна. Через неї ви хотіли добратись до
мене.
-
Саме так, –
схвально кивнув Закар. – Не знаю для чого, але ти дуже сильно потрібен тіням.
Взамін ми отримаємо білет назовні.
-
Ви, тобто
верхівка, а як же інші?
-
А ти думав про
інших, коли знищив Сонце? Кожен виживає як може, а все інше лірика.
-
Згоден. За
безсмертя потрібно платити… – і Ейден вказав на праву руку Закара, на якій
з’явився рунний круг з числами всередині внутрішнього кола.
-
Ти… – тільки й
встиг вимовити Закар, як його тіло розсипалось на дрібні кристали.
**********************************
До
світанку залишалось ще декілька годин, як в кабінет Закара, який орендував
Ейден, завітали гості з іншого світу.
-
Непогано тут, –
мовив роззираючись Домінік. А потім помітивши у вікні гігантський силует з
тисячами вогнів, став захоплено його вивчати.
-
Швидко ви, –
посміхнувся Ейден.
-
Не настільки, як
би того хотілось, – скупо посміхнувся Олівер.
-
Нам би таку
махіну, – вказав Домінік на стіну.
-
Це прототип,
оригінал кращий, – задоволено мовив Ейден. – Перейдемо до справ, чи хочете
екскурсію місцевими пам’ятками? – знявши маскування, запитав Ейден.
-
Часу обмаль, тому
краще до справ, – сухо мовив Олівер.
-
Воля ваша. Почнемо
з того, що усе, що нас оточує, складається з енергії. А та, у свою чергу,
формується зі складних молекулярних, і не тільки, зв’язків. Зворотний геном, як
і астрал порожнечі до того – це сукупність інформації, сукупність зв’язків, які
при взаємодії з цим світом, створюють нові форми. З’являються демони, альфи,
Світлі перетворювались на Темних, і так далі. Цей список можна продовжувати
довго. Будь-яка з вищезгаданих сил – це сукупність інформації, і як наслідок,
її практичне застосування. Проте – це не означає, що геном чи астрал, володіли
ключами до перебудови цього світу. Ні, вони фрагменти, які поєднувались з уже
існуючими формами й системами взаємозв’язків. Це, як в просту арифметичну
операцію: два плюс два, додати ще й множення або ділення. Після обчислень
отримаємо новий результат, який складатиметься з попередньої дії – плюс щось
нове. Подібне відбувається в Гелактіоні постійно. До однієї форми додається
нове, й в результаті отримуємо сайферів. Однак сайфери можуть бути як частиною
глобальної арифметичної операції з формами, так і самостійними одиницями по
типу альф. Відмінність полягає у похідному коді. До чого це я, запитаєте? Немає
й не було жодного перетворення в Темних. Могутня енергія, яку нібито
використовували Регіуси, а потім і Тенебріс для перетворення Світлих – міф.
Страшилка, щоб підсилити ефект. Насправді ж вони спочатку записали, за допомогою
рун, потрібний код, а потім додали його у вибрану форму. Поширення через ядра
Сфер, всього лише налагоджений глобальний канал передачі. Що ж до самого коду,
то він сформувався природним чином. Спочатку були тільки Творці, вони крок за
кроком створювали Світове полотно, тобто все, що ми зараз бачимо. Однак
підсвідомо не усі поділяли загальне прагнення творити, й взагалі знаходитись в
Гелактіоні. Це прагнення породило думку, мрію… інформацію, яка отримала
матеріальне втілення у вигляді Темних. Подібним чином формується все нове, нові
форми. Раніше Сингулярність являлась буферною зоною. Форма зароджувалась,
проходила певний цикл, а потім або ставало повноцінною одиницею полотна, або
розпадалось на окремі елементи, щоб доопрацювати помилки й потім створити досконаліший
код. Тепер же ефект буферної зони мінімальний, і нові форми з’являються з
чимраз більшою періодичністю. Тобто, немає часу на вивчення їхньої взаємодії з
загальним полотном. Вони можуть як підсилити його, так і пошкодити шляхом
Сингулярних штормів. Щоб дистанціюватись від цих процесів Творці й Темні
створили власні полотна, незалежні від Гелактіону, проте їхня діяльність
продовжує нести колосальні наслідки для Гелактіону. Чого тільки варте навчання
Регіусів коду, що видозмінив Світлих.
Відповідь
Сингулярності не забарилась, і вона породила Колосів, які, в результаті,
розвинулись у форму під назвою гвардія Носферата. Це антиформа, яка руйнує
ланки коду усіх інших форм. З огляду на пережитий досвід можу зі впевненістю
сказати, що: гвардія може як позбавити чистини коду, що відповідає за взаємодію
зі стихіями, тобто можливості взаємодії з ефіром, так і знищити певні знання.
Все залежить від оцінки амідіріомі. Найжорсткіше покарання – це повне стирання
вмісту полотна. Саму основу вони залишають, а от складові зникають. Є Сфера з
населенням, містами… Сфера залишається – населення і міста зникають. У випадку
Перших – вони забрали фізичні оболонки. Без них їхній потенціал знизився на
шістдесят відсотків. Вони більше не створювали нові колонії, флоти й армії для
завоювань. Вони зосередили усі сили на виживанні, збереженні себе, як виду,
назвемо це так. Тобто – перестали буди чинником, який руйнував чи кардинально
видозмінював полотно. Перші побажали зберігати й примножувати, хоча це й не
завжди вдавалось. В цілому – гвардія
виконала свою місію.
Що ж
відбувається зараз. Перші знайшли спосіб протидії коду зворотного геному.
Вакциною стали особи подібні Захарії. В їхніх тілах знаходиться геном Перших,
тобто код, що утворився поєднанням геному Творців і Темних. Він на порядок
вищий зворотного геному, а тому за необхідності дарує імунітет і стабілізує код
тих, хто знаходиться в радіусі його дії. Існують й інші способи, як, наприклад,
реліквія спис Імператора. Однак на повне очищення, з його допомогою, потрібно більше
часу, та й не слід виключати фактору власника. Не кожен зможе розкрити її
повний потенціал, а тому Світлі альфи, як їх вже встигли охрестити жителі
Гелактіону, підходять для цього найкраще. Армада відкрила на них справжнє
полювання, тому більшість переховується в Кубах на подобу наших, в них і
відбувається лікування Світлих.
На
початковому етапі моє завдання полягало у спостереженнях і допомозі стабілізації новоутвореного коду. Код
сайферів був і є унікальним, його взаємодія з людьми досі викликає у мене
захоплення. Хоча, не тільки у мене, – і Ейден посміхнувся. – Цікавість Алена в
десятки разів перевершує мою.
-
А з цього місця
детальніше, – мовив Домінік.
-
Ален обмежив ваш
доступ до інформації загального полотна, тому доведеться хронологічно почати з
нашої міграції, вірніше другої її хвилі. Чому другої, бо першу очолив сам Ален.
Якщо говорити простими словами, то він став для нас, як Тенебріс для Темних.
Після першого особистого знайомства з цієї стороною він зібрав охочих, назвемо
це так, і відправився з ними в Гелактіон, а в Сингулярності запустився черговий
цикл. Його апогеєм стала поява альтернативної версії Алена. Я називаю цю версію
особливою формою коду, що складався зі знань здобутих нами на цій стороні.
Поступово ці знання доповнились інформацією з бази знань людей Сингулярності, в
результаті вийшла суміш, що переконала Праотця в другій хвилі міграції. Хоча, з
огляду на появу Колосів, це більше нагадувало екстремальне виживання.
Проходження
горизонту подій відбулося без проблем, а далі почалися сюрпризи у вигляді
сайферів. Дотепер достеменно невідомо, що послужило причиною їх виникнення, та
в результаті більша частина людей Ковчега заразилась цим кодом. У нас був план,
щодо зворотного геному, а от сайфер став ще тим випробуванням. Усіх жителів Ковчега
помістили в Куби й заховали подальше від сторонніх очей, в одній з систем
Перших. Там, де була найбільша концентрація Колосів, та про це згодом.
З
цього моменту почалася моя історія. Через спеціально створений портал я, зі
своїм загоном, прийшов в цей світ й став допомагати зараженим, попутно
досліджуючи новий код. Сказати, що отримані дані перевернули наші уявлення про
темну енергію – це нічого не сказати. Для подальшого вивчення й навчання чинних
сайферів, була збудована академія Nova. Враховуючи теперішні події у це важко
повірити, – посміхнувся Ейден. – Та це правда. До моменту появи ордену Тіней
саме я очолював академію. Що ж стало причиною таких кардинальних змін? Почалося
все з зараження людей в Новому Едемі. Їх тут же відправляли в Nova, та як
виявилось, подібні заходи були не вельми ефективні, оскільки число заражених
невпинно росло. Ми довго не могли зрозуміти в чому справа, аж доки не виявили
переносників. Їх ви знаєте під іменами ніфілімів. Процедура виявлення полягала
у введенні зараженим квінтесенції – концентрованої кількості темної матерії.
Вона одночасно провідник і каталізатор, що у повній мірі проявляє нову форму
зворотного геному. Що це означає? Як я вже казав раніше: кожна нова і стара
форма в Гелактіоні – це сукупність інформації, сукупність зв’язків, які
взаємодіють між собою і цим світом. Темна матерія, у свою чергу, це місце, де
всі ці процеси відбуваються.
Поміщаючи
її частинку в тіло людей ми отримуємо прямий доступ до них. А говорячи
простішою мовою – відбувається прискорення цих самих процесів. Код формується
набагато швидше, так можна побачити хто є хто. В теперішній академії навчають,
що є різні види квінтесенції. Насправді квінтесенція одна, інші види – це
експерименти тіней по її очищенню, та про все по черзі. Після потрапляння в
тіло, квінтесенція проходить різні етапи очищення й асиміляції, назвемо це так.
Що означає очищення? Це набуття сайфером повноцінної форми. Тобто, він обирає
так звану світлу чи темну сторону, або поєднує обидві. Людина виступає свого
роду магнітом, що притягує певні фрагменти нового коду, будуючи, таким чином,
нову форму. За допомогою ефіріонів тіні навчилися штучно очищати її, все заради
стабілізації процесу створення нових, підконтрольних тільки їм солдатів. Таким
чином з’явилися різні типи квінтесенції. Однак подібне не дає стовідсоткової
гарантії створення світлих сайферів, трапляються винятки, які ти, Олівер, міг
спостерігати в теперішній академії.
Атлантам
навіть вдалося розробити квінтесенцію на основі Дару одного з ніфілімів. Та
повернемось до ніфілімів. Не усі ставали ніфілімами, дев’яносто вісім відсотків
так і залишались світлими або темними сайферами. Здібності двох вищезгаданих
класів ви знаєте, а от природа ніфілімів – це окрема тема. Що ж в них такого
особливого? Перш за все – це контроль трьох видів енергії: ефіру, темної
енергії і матерії. Друга особливість – поле антиматерії. Воно дозволяє
застосовувати першу особливість проти Колосів. Тобто рядові Колоси не можуть
нічого протиставити ніфілімам, все їхнє блокування і поглинання, зводиться до
нуля, через це поле. Проте і в нього є свої обмеження, а саме радіус. Третя
особливість – взаємодія з кодом сайфер. У них він отримує повноцінне життя
шляхом поєднання з Іскрою. Якщо класи нижче функціонують за рахунок енергії
Іскор, то у випадку ніфілімів сама Іскра перероджується. Що дає переродження?
Окрім вищезгаданих особливостей, ще й можливість передавати свій унікальний
код. Цей Куб тому яскравий доказ. Сайфери, що його населяють, отримали свої
здібності, в результаті такої передачі. В їхніх тілах він трансформувався,
подарувавши силу під назвою Дар. Як же відбувається передавання? Артефакти.
Артефакти – це есенція. Енергія, яка виникла з зародженням перших Темних. Якщо
описувати загальним терміном, то її можна класифікувати як темну енергію.
Сутність, що тепер підтримує баланс в Гелактіоні. В плані покращення темних і
світлих сайферів, вона каталізатор, що дозволяє перейти на новий рівень,
освоїти нові знання. Хоч світлі й темні сайфери взаємодіють з Іскрами, проте це
не означає, що вони можуть черпати від них знання, подорожувати внутрішніми
рівнями, і так далі. Саме артефакти являються для них знаннями, в плані
розвитку здібностей і кращого розкриття коду. Вони дають необхідні сили, щоб
добратись до знань далі, назвемо це так.
Ніфіліми
можуть створювати ці самі артефакти, тобто перетворювати свої знання в есенцію
і таким чином ділитися з сайферами класом нижче. В даному Кубі був проведений
експеримент по передачі подібних знань людям, які перебували на грані. Тобто
їхні Іскри всіляко боролися з кодом сайфер, що в результаті приводило до
руйнування фізичної оболонки, або простішими словами – тіла. Стовідсоткового
успіху не було, більше того, в разі провалу,
учасники помирали. Допустимий ризик, у світлі смертності, без цього
експерименту.
В
перетворених або альтерах, як ми їх назвали, був лише один Дар. Оскільки для
взаємодії з артефактом потрібен код власника, а точніше кров, яка змішувалась з
ним, і так відбувалась підготовка до поглинання, то тіла тих, що опирались,
після перетворення, змінювалися на усіх рівнях, і тому вищезгаданий процес
більше неможливо було повторити. Винятками являлись Дари, що надавали своїм
власникам таку можливість.
Все
змінилось після хвилі вбивств. Група ентузіастів, що не бажала миритись з таким
ходом речей, очолювана одним з ніфілімів, вирішила провести своє дослідження.
Лідер дарував артефакти охочим перетворитись, а його банда потім вбивала тих, й
таким чином виробляла метод поглинання Дарів. Після десятків спроб він нарешті
був знайдений, і полягав у діленні коду на фрагменти, так звані наніти. Кожен
наніт запам’ятовував певну частину інформацію, а потім поступово відтворював
всередині тіла власника. Якщо новий код при асиміляції пошкоджував код носія,
то наніти відновлювали його тим же способом, що і поглинали сторонній.
Пік
вищезгаданих подій припав на час вашого зараження. Під тиском громадськості,
вас двох направили в Nova. Ален вжив максимальних заходів безпеки, проте, як
виявилось, їх було недостатньо. В гру вступили Творці. Вперше, за сотні років,
вони наважились на радикальні кроки. Створивши орден Тіней, Творці наказали
своїм послідовниками розпочати священну війну. Війну, покликану заново
переписати Гелактіон. Тільки так, вони вважали, можна досягти миру й
процвітання. Не скажу, що це помилка, однак їхні методи залишають бажати
кращого.
А
тепер до найцікавішого. Розшукуючи згадки про долю Люцифера Даніела повернулась
в Сингулярність, до місця, де раніше перебувала знищена Земля. Чому знищена? Бо
ядро Землі було потрібне для успішного проходження людьми горизонту подій.
Сказати,
що виявлена картина її збентежила – це нічого не сказати. Перед нею була та
сама планета, яку вони поспіхом покинули. Досліджуючи поверхню Даніела
натрапила на два ядра. Одне з них пізніше назвали Іпсилон. Всередині кожного з
ядер перебували форми життя. Одну вона одразу впізнала – це був Даріус, а інша…
Іншою була маленька дівчинка Міа. Оминаючи банальні подробиці скажу, що Даніела
пожаліла її забравши з собою. Так в сім’ї Сафіра й Ліори з’явилось поповнення,
яке під виглядом зараження помістили сюди, під мій нагляд. І все б нічого, якби
не тіні, яких зацікавила дівчинка, Даріус, і взагалі – заражені.
Ціною
титанічних зусиль вони дізналися місцеперебування Даріуса, й вирішили повернути
гостя додому. Він був прямим шансом втілити задум по очищенню. Наш невеликий
експедиційний загін не встиг вчасно, й зіштовхнувся з флотом тіней, коли ті вже
добрались до Даріуса. Результат передбачити не важко, особливо, коли взяти до
уваги наявність на борту супротивників двох Творців. Аналізуючи зараз ті події
бере невелика досада, що Даніела не прихопила тоді й Даріуса з собою. Та що
зроблено, те зроблено. За цей урок ми дорого заплатили, – зітхнув Ейден. –
Даніела, яка очолювала той загін – безслідно зникла, а усі її люди були вбиті.
З цього моменту почалася нова історія академії Nova.
Склавши
усі дані докупи тіні
вирішили, що Міа і Даріус пов’язані, а тому слід зробити так, щоб їхні долі
перетнулись. Так, серед наших Кубів, з’явився Куб ордену Тіней. Проповідуючи
свою релігію, вони повільно підбирались до академії. Енергія Іпсилона їм чудово
у цьому допомагала. Проте, попри такі успіхи, розбудити Даріуса їм не
вдавалось. Його оточувало поле, через яке ті не могли пробитись. Не допомагали
й ніфіліми з їх антиполем. Тоді ці ідіоти вирішили звернутися за допомогою до
Колосів на поверхні. Без наказів від своєї верхівки, Колоси перебувають у свого
роду сні. Вони реагують на зовнішні чинники, проте відповідь відбувається на
рівні інстинктів, тобто, під час близького контакту, вони будуть здійснювати хаотичні
дії, направлені на знищення цілі. У такому сні їхні розміри не перевищують
чотирьох – десяти метрів. Так от, заманивши Колосів у портал, вони перемістили
їх у свій Куб.
-
Виходить Колоси
перебувають в Гелактіоні на постійній основі? – запитав Домінік.
-
Не те щоб
постійній, швидше окремі групи, які відділились від гвардії. Взагалі, про їхній
дім ми мало знаємо, одні припущення. Війна з Першими була ще тою подією для
Гелактіону, а тому дотепер доводиться пожинати плоди. Коли Колоси потрапили
сюди, ми сповна відчули їхню силу. Знешкодити бар’єр їм не вдалося, а от
пробудитись так. Ціною декількох Кубів ми зуміли відбитись, та це
дестабілізувало наші портали і, як наслідок, ізоляція від Першої колонії.
Супротивники ж не були обмежені в ресурсах, а тому швидко захопили академію й
взяли під контроль поверхню. Прорив назовні, за підкріпленням, був логічним
кроком, та йому не судилось здійснитися, оскільки проявився черговий код. За
нашими припущеннями – це сила Міа. На ризик зараження Нового Едему ми не могли
піти, а тому почалась партизанська боротьба.
-
А як же зв'язок
Іскор? – здивувався Домінік.
-
Творці не ті
супротивники, які дадуть розслабитись, – посміхнувся Ейден, натякаючи на повне
блокування з їхньої сторони будь-яких спроб зв’язатися з Новим Едемом. – Одне
радує, ті з Творців, що курирують всі дії тіней в цьому секторі Гелактіону,
також знаходяться в одному з Кубів, так що існує примарний шанс зняття їхніх
бар’єрів.
-
Сітрі, сейрі,
атланти з ведійцями? – запитав Домінік.
-
Перші два пункти –
вцілілі з Найріті, останні – виявлені не так давно жителі цієї системи. Після
десятків перероджень, і перезапусків – атланти з ведійцями стали невід’ємними
частинами Кубів.
-
Проте з зовнішньою
базою, і підпорядкуванням Першим? – уточнив Домінік.
-
Можна й так
сказати, – ствердно кивнув Ейден. – На даному етапі вони займаються
завоюваннями якомога більшої кількості Кубів. Проблем від цього багато, однак,
якщо подивиться на все з іншого ракурсу, то їхні дії не збігаються з реальними
можливостями. Простіше кажучи: Перші вичікують і аналізують.
-
А як же Міа? –
звернувся Олівер до Ейдена, натякаючи на її життя серед атлантів.
-
Скориставшись
хаосом від Колосів, атланти провели успішну операцію і захопили її. В той
момент наші ресурси були виснажені, довелось діяти хитрощами – зливши їм
інформацію, що Міа ніяка не дочка Сафіра, а внучка Алена. Дешевий трюк, та
краса в простоті. Атланти не могли впустити шанс вислужитись перед Першими, а
Перші – дослідити код нащадка колишнього короля. Результат перевершив усі
сподівання, в неї виявили те, що стало причиною падіння Перших. Звичайно ж, за
подібних обставин переміщати її до одного з кораблів відродження було фатальною
помилкою, тому її залишили всередині Кубів, а глави атлантів приховали правду.
Так почався період тестів і різного роду експериментів з її кодом.
-
З цим розібрались.
Наступне питання – Хроніки? – мовив Домінік.
-
Схоже, без
детальнішого огляду сили Міа не обійтись, – зітхнув Ейден. – Назва її коду –
кронер. В Кубах він діє як витончений вбивця, забираючи кожен раз, у вибраних
жертв, одну цінну річ.
-
Кожен раз? –
здивувався Домінік.
-
Як ви знаєте,
померти в Кубах можна тільки від певних чинників. Цей код вміло пристосувався
до них. Кожне переродження – мінус здібність або знання. Він вже встиг
заблокувати Хроніки більшої частини людей, а декого – перетворив на овочів.
-
Реніти, –
виголосив Домінік, першим здогадавшись до чого вів Ейден.
-
Саме так, –
ствердно кивнув Ейден. – Тому-то ми й утримуємось від необдуманих кроків. За
допомогою декількох артефактів нам вдалося запустити в Кубах систему
відновлення коду, та все, на що її вистачає, це шанс повернення до стану старої
Землі. Тобто – простої людини без жодних здібностей.
-
Перспективи ще ті,
– зітхнув Домінік.
-
Краще, ніж нічого,
– стиснув Ейден плечима. – В майбутньому такі люди можуть стати основною зброєю
проти Колосів.
-
Проте зараз
зараженим доводиться співіснувати з ним. Сумніваюсь, що ви не намагались його
знищити, що автоматично приводить до наступного висновку про пряму залежність
сил людей від його знаходження в їхніх тілах. Вилучення – мінус здібність, або
знання, – Ейден нічого не відповів, лише ствердно кивнув у відповідь на слова
Олівера.
-
Отже підсумуємо:
ми в пастці з купою ворожих геномів, які можуть нас знищити, варто тільки
розслабитись, а порятунок знаходиться ззовні, там, де достобіса Колосів. Я
нічого не пропустив? – виголосив Домінік в саркастичній манері.
-
Особисто мене
цікавлять чотири питання, – звернувся Олівер до Ейдена. – Твоя сила, Кейн і
Єва, Чистилище й моє завдання.
-
Війна з
пробудженими Колосами не пройшла безслідно для мене, тому, щоб вижити, довелось
піти на невеликий ризик, – посміхнувся Ейден, натякнувши на перетворення. –
Кейн і Єва являються носіями початкового коду з Сингулярності. На кожного з них
вищезгадані події наклали свій відбиток, їм довелося десятки разів змінювати
імена і зовнішність, щоб не попасти в руки тіней.
-
Майбутнє другої
хвилі закрили в клітці з дикими звірами, – похитав головою Домінік.
-
Не можу не
погодитись, – підтримав того Олівер.
-
Рішення сумнівне,
проте не будь їх тут, і про другу хвилю залишились би спогади. Щодо Чистилища…
– Ейден на мить задумався. – Назвемо це запасним планом. А з приводу останнього
питання, ти й сам вже знаєш відповідь, просто хочеш почути її від мене, щоб
остаточно переконатись в правдивості, – звернувся він до Олівера.
-
І все-таки, –
стояв на своєму Олівер.
-
Ми звели вас разом
і направили в академію, щоб переконатись чи Даріус ще там, і якою буде його
реакція на Міа. Результат перевершив усі сподівання, його другом став ти, а на
Міа він не звернув особливої уваги. Однак ті картини породжують багато
запитань, – натякнув Ейден на показане Даріусом минуле Міа. – Це суттєва
підказка, однак невідомо з якою ціллю дана.
-
І ви хочете, щоб я
розібрався з усім?
-
Ти гарно вписався
в легенду Волтерса, та й пробудження Даріуса відбулося, а тому потрібно знати
їхні подальші плани. Все, що я можу зараз порадити – це дій по ситуації.
Сподіваюсь – найближчим часом картина стане яснішою.
-
У мене з’явилось
питання, – мовив Домінік. – Міа може подорожувати внутрішніми вимірами, чи означає
це, що вона все-таки людина?
-
Якщо брати в плані
фізіології й сили, то усі ми походимо з одного коду, який в процесі розвинувся
до нових форм. В цьому аспекті вона більш чим подібна до нас, що в результаті,
швидше за все, й зумовило доступ до внутрішніх вимірів. Тобто, її код: штучним
чи природним способом, ідентичний нашому. Він не видозмінився, як це відбулося
в Кубах, чи, частково, у жителів першої колонії, а відповідає тому, що був у
нас на старій Землі.
-
А як же тоді код
сайфер і ДНК Колосів? – запитав Домінік.
-
А тут ми підійшли
до найцікавішого, – відповів Ейден.
-
Кронер вже
розвинувся до другої форми. Її суть полягає в асиміляції. Тобто, чим довше Міа
знаходиться в певному середовищі, тим швидше коди з цього середовища стають її
частиною.
-
Тобто він забирає
щось в одних і потім передає їй? – з неприхованим занепокоєнням запитав
Домінік.
-
Так то воно так,
проте не зовсім так. Суть цього коду подібна здібностям вершників.
Пробудившись, вони отримують доступ до усіх відомих технік і сил, це – ніби за
раз пропустити через себе усі знання Всесвіту. Її ж код не такий розвинений,
принаймні поки що. Вона поступово збирає й освоює ці знання.
-
А як же тоді люди,
коди яких відновлюєте? – натякнув Домінік на переродження в Кубах.
-
Ми припускаємо, що
кронер сприймає переродження, як помилку, те, що слід виправити. Звідси й
результат. Якби події розвивались за межами Кубів, то не виключено, що
інформація надходила б до неї після реальної смерті, й формально, ніхто б
нічого не втрачав.
-
Це нагадує принцип
гвардії, – припустив Домінік.
-
І ми так подумали,
проте беззаперечних доказів немає, а щоб їх зібрати – потрібно діяти в різних
напрямках, включаючи й орден Тіней.
-
З цим біль-менш
розібрались. А як з приводу артефактів? Ти згадував, що ви використали їх для
відновлення коду, – запитав Домінік.
-
Після появи тіней,
багато ніфілімів перейшли на їхню сторону, що дало тим можливість створювати
унікальних солдатів. Перспективи для нас не дуже, тому ми стали думати над
протидією. Відносний баланс вдалося відновити шляхом штучного створення
артефактів за допомогою Кубів, і вцілілих Хронік. Взагалі, в артефактів широке
поле для застосувань. Це, як інформація для сайферів, так і джерела енергії для
різноманітних технологій. На їх основі ми й розробили план майбутніх дій.
-
А з цього моменту
детальніше, – зацікавився Домінік.
-
Ми плануємо
прорватись назовні й збудувавши аванпост – спробувати зв’язатись з Аленом, щоб
передати зібрані відомості, а далі вже хай він вирішує. Щоб все пройшло, як
треба, нам потрібно відтворити військову структуру Нового Едему, інакше – шанси
на успіх крайні малі.
-
Легіони? – Домінік
запитально поглянув на Ейдена.
-
Так, – ствердно
кивнув Ейден.
-
І Етер не варіант,
– натякнув Домінік на базу за межами гравітаційного поля Тартаруса.
-
Через Колосів
зв'язок з Кубами може бути нестабільним, тому цей варіант не розглядається.
-
Значить
привітатись з Колосами все ж доведеться, – посміхнувся Домінік.
-
У стані сну вони
не такі небезпечні, а тому навіть прості стіни зможуть виграти час, плюс – у нас є доступ до Бріа, а це колосальні
знання.
-
Ви не пробували
зв’язатись з Аленом через Іеціру? – запитав Олівер, натякаючи на можливість
передачі повідомлення через треті руки.
-
Чого ми тільки не
пробували, – посміхнувся Ейден. – Ми не можемо через неї впливати ні на тих, що
тут, ні на осіб зовнішнього світу. Вони закриті від нас, немов їх не існує, або
вони викинули нас зі свого життя. Тому доводиться діяти з врахуванням наявних
ресурсів.
-
Як же тоді наше
навчання там? – запитав спантеличено Домінік.
-
Ті рівні, що ви
пройшли, являються грамотно продуманою копією. Направляючись сюди я, і моя
група, погодились, що так буде краще.
-
Тепер все стає на
свої місця, – Домінік склав руки за потилицею. – Добре хоч повідомили, –
обурився він.
-
А як би ти вчинив
на нашому місці? – спокійним тоном запитав Ейден.
-
Придумав резервні
засоби зв’язку, – пожартував той. – Я все розумію, але з цієї сраки буде важко
вибратись.
-
Маємо, що маємо, –
стиснув плечима Ейден.
-
Я так зрозумів, що
і знання в Бріа не зовсім повні? – звернувся Олівер до Ейдена.
-
Скажемо так:
розділені на фрагменти, й тільки ті, що тут знадобляться, – ухилився Ейден від
прямої відповіді.
-
А можна якось
перенести ці знання в копію Хронік, а то постійне перебування в Бріа не сильно
допоможе, в разі незвичайних ситуацій? – з надією запитав Домінік.
-
Можна, але для
цього слід комусь одному постійно перебувати там.
-
Або двом, –
запропонував Домінік, після чого був обдарований запитальним поглядом від
Олівера. – У тебе ж все одно більше досвіду, от і карти в руки, а ми будемо
вчитись, поки є можливість, – підсумував він.
-
Цікава пропозиція,
– потер бороду Ейден. – Думаєш розвиток її коду сповільниться?
-
Сам же сказав, що
там майже все заблоковано.
Олівер
переводив погляд з одного співрозмовника на іншого, стараючись вловити суть
бесіди.
-
Почекайте, я правильно
зрозумів, що ви хочете зробити передавачами Домініка і Міа? – запитально
поглянув на них Олівер.
-
Абсолютно вірно, –
виголосив Домінік. – Сподіваюсь ти не сильно ревнуватимеш, – пожартував він.
-
Ти б краще думав,
як в останню дорогу не відправитись, – в схожій манері відповів Олівер.
-
В принципі так, –
мовив задумливо Домінік. – Ласти мені б не хотілось склеїти.
-
А це не зашкодить
тій Бріа? – натякнув Олівер на перебування Міа, і її код.
-
Половиною її знань
вона й так вже володіє, а решта не матиме серйозних наслідків, в разі чого, –
відповів Ейден. – Таке рішення, якщо все вдасться, піде на користь нам,
оскільки в Бріа буде достатньо часу, щоб проаналізувати здібності Міа.
- Тоді вперед, а то набридло сидіти, – виголосив Домінік.