З
моменту повернення пройшло вже три дні. Весь цей час Міа не знаходила собі
місця. Поранення Олівера, а тепер ще й суд. Виявилось, що на Проклятих Землях
вони були у більшій безпеці, ніж в академії. Використання задля порятунку
артефактів, що призначались академії, провал місії з порятунку комісара. Суд не
прийняв факту, що всі дії були продиктовані третіми особами, а рішення
приймались опираючись на бажання вижити й зберегти важливі для академії дані.
Остаточне рішення ще не було ухвалене, тому Міа нервово перебирала варіанти, як
би допомогти. Єдиний друг, на якого вона могла надіятись, являвся головним
свідком у справі. Директор. Він і так доклав колосальних зусиль, щоб в Олівера
не з’явилась
компанія в камері. Більше друзів у них не було. Сидячи під цілодобовою охороною
Міа десятки разів прокручувала минулі події й не знаходила зачіпки, яка б
допомогла Оліверу. В голові постійно зринала картина, які він, після інсценування
смерті в шахтах, повернувся за нею, а вона, думаючи, що за нею прийшли
наглядачі, вирішила прорідити їхні ряди. Та у долі були свої плани, й замість
ворогів, вона встромила меча в живіт коханої людини. Якби цього не сталося, то
й в академію вони б, можливо, не повернулись.
Після
чергових спогадів Міа лягла на ліжко, зануривши обличчя в м’яку
подушку. В пам’яті раптом зринула сцена прибуття Волтерса з тілом
Валеріана. «Стоп, а як же йому вдалося відшукати тіло того? Він же мав тільки
артефакти купити, ми жодним чином не перетинались з його місією. Припустимо
розвідка виявила, але тіло навряд чи очікувало на видному місці. Довести, що
Валеріан зрадник – зараз нереально, один свідок у в’язниці, а інший під
домашнім арештом, а що як… – Міа раптом осінило. Ланцюжок подій в її голові
склався таким чином, що Волтерс став головним підозрюваним. – Він цілком міг
замести сліди, коли план пішов не так, як вони задумували. Однак, виникає
логічне запитання, навіщо йому все це? Конвой? В тих саркофагах були не тільки
реліквії, а щось набагато цінніше, щось, що найкраще було перевозити у
супроводі двох зелених курсантів». Картина ставала чіткішою, проте проведенню
детальнішого розслідування заважали десятки очей, що стежили за кожним її
кроком. Поставало питання, як їх позбутися. І тут Міа спала на думку геніальна
ідея. Різко підвівшись з ліжка, вона стала шукати планшет. Той виявився в
тумбочці, біля ліжка. Авторизувавшись в системі вона стала вивчати бібліотеку
академії, в пошуках потрібної інформації. Процес тривав до вечора.
З
заходом сонця старання увінчались успіхом. Вона нарешті знайшла потрібну, для
прикликання реліквії, руну. Ці реліквії використовували жителі Едему. В описі
йшлося, що тільки люди зі спеціальним генетичним кодом досягали успіху, проте
дівчина вирішила ризикнути, інших варіантів все одно не було. Опираючись на
досвід полону, вона вирішила, що зможе, за допомогою прикликання реліквії,
вирішити частину проблем. Головне, щоб та виявилась високого рангу, інакше весь
план піде коту під хвіст.
Щоб
нанести рунне коло на долоню – скористалась ванною. Тільки в ній не було камер.
Закінчивши з приготуванням Міа вдягнула захисні рукавиці й направилась в
кімнату з голографічним передавачем. Задавши необхідний сценарій, вона почала
тренування.
Хоч
за нею і стежили, однак використанню сили ніхто не здивувався, це замаскувало
справжні наміри. Після вогняного шоу вона оточила себе кам’яними стінами, типу,
захищаючись від чергових атак, а сама, тим часом, сконцентрувалась і направила
максимальну можливу, кількість ефіру на рунний круг. Процес давався важко, але
сила волі й бажання за будь-яку ціну досягти успіху, були сильнішими. Поступово
в її руці почав формуватися обрис меча, вельми дивного, слід зазначити.
Червоне, як кров лезо, на граді й навершю були вигравіювані черепи, а на
руків’ї дивні символи, схожі на рунні письмена.
Окутавши
меч вогнем, вона знову відкрилась, щоб контратакувати супротивників. Попри весь
вигляд, меч був доволі легким і немов читав думки хазяйки. Провівши ще декілька
атак, Міа вдала, що втомилась і закінчила тренування. Половина справи зроблена,
залишилось роздобути кісірае – в простонародді піхви для меча. Вони служили
запобіжником для екзосів по типу мечів. Жоден сайфер чи Омега, не обходився без
них, якщо володів рідкісним видом вищезгаданої зброї. Хоча Міа ще належало
перевірити особливості свого меча.
-
Радий знайомству,
– почувся голос в її голові. З несподіванки вона ледь не закричала. – Сама
прикликала, а тепер лякається, – пожартував той.
-
Ну я…
-
Раджу поки
заховати меч, а то твої друзі надто цікаві, – натякнув він на комісарів, що
стежили за будинком.
-
І як це…
-
Зробити? –
доповнив він її. – Варіантів багато, але зупинимось на цьому, – меч в руці Міа
зник, натомість в долоні вона відчула невеликий перстень з вигравіюваним
черепом. – Так краще, – підсумував чоловік.
-
І що далі? –
видала вона перше, що спало їй на думку.
-
Навіть не знаю, а
для чого був цей ризик? – пожартував той.
-
Ризик? –
здивувалась Міа.
-
Видно інструкції
ти читала не до кінця… Потім поясню. Ти ж хочеш врятувати свого хлопця, чи вже
передумала? – напівжартом запитав той.
-
Ну… – завагалась
Міа.
-
Ех, жінки, сім
п’ятниць в тижні.
-
Ну знаєш! –
обурилась Міа. – Не кожен день доводиться проходити через таке.
- Тоді освоюйся, а я займусь тим, заради чого ти мене прикликала.