Прокинувся
вже лежачи в напівтемряві на підлозі невідомої будівлі. Сказати, що тіло боліло
– це нічого не сказати. По ньому немов вантажівка проїхалась. Добре хоч нічого
не зламав. Повернувшись на бік він став поволі підводитись. Проста, на перший
погляд дія, зайняла чимало часу. Для безпеки хлопець вирішив покрити тіло
бронею. Коли це сталося його чекала приємна несподіванка. Повернувши за
допомогою сайфера зір, він виявив поруч дівчину років двадцяти. На ній не було
сайфера, лише проста закривавлена одежа. При детальнішому обстежені на її тілі
була виялена відкрита рана, з якої поволі текла кров. Не гаючи часу Олівер
використав один прийом, якому його навчив Каїн. Поклавши обидві руки на рану
дівчини, він зосередився, концентруючи омега частинки для лікування. Результат
проявився за хвилину. Незнайомка закашляла, а за мить остаточно прийшла до
тями. Реакція була дивною.
-
Хто тут? Де я? –
запитала налякана дівчина, й поспішили відсунутись до стіни.
«Невже
штормом закинуло сюди з одного з нульових вимірів?» – про себе подумав Олівер,
а вголос додав:
-
Ти була поранена,
я зупинив кров.
-
Поранена? –
здивувалась дівчина. – Де ми?
-
По всій видимості
на території однієї з АЕС, – мовив задумливо Олівер. – Тут відчувається велика
концентрація омега частинок.
-
Омега частинок? Як
ми… ти, тут опинився, – дівчина затнулась, раз він знайшов її, то значить
прибули вони сюди порізно.
-
Щодо тебе – не маю
найменшого уявлення, а от я тут завдяки Омезі, – останні слова прозвучали з
особливою іронією. З однієї клітки він потрапив в іншу. – А з приводу іншого? –
натякнув він на питання про Омег і омега частинки. – Видно ти добряче
стукнулась, якщо не пам’ятаєш, як влаштований цей світ, – спробував він
пожартувавти, та бачачи по її збентеженому обличчі, що спроба провалилась, він
заговорив вже серйозніше. – Можливо тебе перенесло сюди з мало освоєних
нульових вимірів. Я зніму частину броні, щоб зайвий раз тебе не лякати, а далі
спробуємо знайти вихід, – дівчина схвально кивнула, псля чого шолом на його
голові зник.
Хоч
вона й слабо бачила у цій темряві, проте потрап вони назовні і її спокій міг
змінитись непередбачуваними діями, що в результаті призвели б до втрати
дорогоцінного часу, або й того – їхніх смертей. Склавши всі фактори докупи
Олівер вирішив, що тимчасова сліпота менша загроза, ніж ненадійний союзник.
-
Згодна, але потім
все поясниш, – мовила дівчина у відповідь.
Часу
залишалось дедалі менше, тому Олівер мовчки кивнув і став шукати вихід. За час
спілкування він встиг бігло роздивитись кімнату, тому зараз знав куди рухатись.
Після того як незнайомка підвелась, він схопив її за руку й так вони
попрямували до виходу. Було помітно, як через це вона відчувала легке
зніяковіння, проте всіма силами старалась його приховати.
Ржавий
замок піддався не одразу. Олівер старався створювати якомога менше шуму. Зони
АЕС не те місце, де можна вільно розгулювати, вони кишіли Омегами. Нарешті
металева конструкція піддалась і їхні очі побачили зовнішній світ. Надворі
сіріло, а тому причин якомога скоріше вибратись за периметр станції у пари
більшало. З супротивників поки що виявили лише три ентелодона, що походжали
біля ангару навпроти. Оглянувшись назад Олівер дійшов висновку, що до цього
вони перебували в одному з приміщень центру управління станцією. Також він
запримітив дві споруди, що височіли над станцією. Каїн багато розповідав про
свої рейди, тому Оліверу майже миттєво спало на думку припущення про резервуари
з водою. Присмак солоної води й легка прохолода – підтверджували здогадку.
«Значить ми на березі океану або моря, а тому слід прямувати до резервуарів, це
єдиний безпечний вихід звідси», – підсумував подумки хлопець. Він пригнувся
першим, а потім подав знак дівчині, щоб вона зробила те саме. Поки доля була
прихильна до них і ентелодони не звертали на них жодної уваги. Бажаний
порятунок був все ближче.
Концентрація
омега частинок зростала, Олівер нервово поглядав на дівчину. Невідомо наскільки
розвинений у неї був код альтер, а це могло викликати проблеми. Однак небезпека
підкралась звідки її найменше чекали. Переступаючи акуратно через металеві
уламки, а також кам’яні брили й просто розкидане сміття,
вони повернули за ріг і опинилися акурат перед резервуарами. Їм залишилось
тільки піднятись по драбині нагору, а потім каналом, через який надходила вода,
вибратись назовні. Та з цього моменту доля вирішила продемонструвати своє
бачення ситуації. Прямо перед ними відкрився портал і з нього вийшов чоловік
років сорока у чорному довгому плащі,. Його густа чорна борода і шрам під
правим оком, надавали ще більшої грізності й без того кремезній статурі.
-
Скарбник, –
процідив крізь зуби Олівер.
-
Інклюз, –
посміхаючись, звернувся до них чоловік, і простягнув праву руку.
Напруження
зростало кожну секунду. Ентелодони, які до того не звертали жодної уваги, тепер
піднімали голови й принюхувались. Олівер проклинав подумки долю за такий
подарунок. Діватись було нікуди, схоже, підсвідомо дівчина зрозуміла, що їм
загрожувала велика небезпека, й рефлекторно заховалась за спиною хлопця. Тільки
після різкого болю, що почувся в руці, його розум трохи прояснився. Нігті
незнайомки настільки сильно вп’ялися йому в шкіру, що з-під них тонким
струмочком потекла кров. Через страх Олівер і не помітив, як сайфер зник. «Що ж
робити? Напад на скарбника – рівноцінний
самогубству. Битва з Омегами? Ні. Втеча? Можливо і вдасться, якщо швидко
створити броню. Сил не так вже й багато залишилось. Твою ж… – вилаявся подумки
Олівер. – Дівчина… Не кидати ж її тут».
-
Давайте допоможу
вирішити дилему, що виникла, – звернувся до них скарбник. Після його слів один
за одним стали з’являтись портали з яких виходили Омеги
різних видів і рангів.
Шляхи
відступу танули на очах. На додачу до усього, через високу концентрацію омега
частинок, дівчина втратила свідомість. Скарбник немов смакував дані події,
всівшись на одну з брил він став спостерігати, що робитимуть загнані звірята.
Подальший
розвиток перевершив усі сподівання. Як тільки на тілі Олівера з’явилась броня,
один з Омег відправив його в політ, приземляючись хлопець пробив стіну одного з
резервуарів. З одного боку везіння, але з іншого – незнайомка залишилась в
оточенні цілої зграї не вельми дружньо налаштованих монстрів.
Скинувши з себе куски арматури й бетонні брили, Олівер підвівся й оглянувся. Тільки тепер прийшло розуміння, що ще б трохи й він би відправився скупатись. Не встиг мозок опрацювати отриману інформацію, як на нього чекала чергова порція сюрпризів. Прямо перед його обличчя з’явилась невідома істота з чорними крилами за спиною, на руках вона тримала ту дівчину. Олівер вже хотів було вступити в бій, та чорна сфера, що з’явилась навколо місця, де він стояв, перешкодила планам. За мить через стінки сфери пройшло тіло дівчини, це нагадувало левітацію. Інстинкти підказали хлопцю, що вищезгаданий процес не триватиме вічно, і вони не помилились, як тільки його руки торкнулись дівчини, сила, що утримувала її до того, зникала. Сфера миттєво зреагувала на це. Плавно піднявшись в повітря, вона рушила каналом назовні. Олівер нічого не зрозумів, але від щирого серця дякував за порятунок.