expr:class='"loading" + data:blog.mobileClass'>>

5 січня 2024 р.

Загублені душі. Домінік і Аліса. Глава 21

Портал закрився і вони опинилися в тогочасному Чорнобилі. Саме це місто було ключовим в плані Домініка, та про все по черзі. Попри вольовий характер і неприховану самовпевненість до цього, Аліса зіщулилась і нагадувала налякане дівчисько, що старалось сильніше притиснутись до свого захисника. Домінік лише посміхався з цього, а всередині сам відчував певний дискомфорт. Навіть з наявними знаннями було непросто змиритись, що вся тиша і гнітюча атмосфера – це плід сценарію Куба. Чергова моторошна історія, чергової Землі…

- Не дивись на мене так, – мовила обурливо Аліса. – Ти знаєш це місце як Зону відчуження, а я, як місце випробувань перших ефіріонів.

- Хочеш сказати, що в атлантів є свої ефіріони? – здивувався Домінік.

- А ти гадав, що вони зі списами прийшли в цей світ? – фиркнула Аліса. – Їхні не настільки досконалі, як у Nova, проте для створення зброї, і тримання під контролем цілого Куба, достатньо.

- І ніхто ні про що не підозрює? – це питання давно гризло хлопця, і він  був радий, що озвучив його.

- Як тобі сказати… – задумалась Аліса. – Звичайно, що все приховати не вдається. У вас є так звані уфологи, секретні організації… Усі вони володіють шматочком пазлу, вірніше, їм дозволяють так думати. Всі контакти перебувають під жорстким наглядом атлантів. Думаючи, що щось обираєте чи на щось впливаєте, ви граєте на руку окупантам, інакше їх не назвати. На даний час атланти найрозвиненіша цивілізація цієї системи. Вони зробили усе, щоб створити в цьому Кубі сприятливі умови для свого правління. Він, як пастка, потрапивши в яку, не знайдеш виходу, як би не старався. Куб, в який ти потрапив після смерті, тому яскравий доказ. Вони створили майже ідеальне закрите коло, не заперечую, що і в ньому є слабкі місця, та їх важко виявити. Саме на цій Землі код альтер зазнає найбільшого придушення всередині власників. Щоб його пробудити й розвинути – потрібен каталізатор. Також, важливу роль у контролі мас відіграють так звані вежі. Вони навіюють жителям потрібне мислення. Трюк старий, однак дієвий.

- Концтабір якийсь, – пожартував Домінік.

- Тут ще квіточки, от на тій стороні подібне слово набуває більшого сенсу. І найбільша іронія в тому, що навіть вирвавшись з цього пекла, ти нічого не пам’ятатимеш, потрапивши в інший Куб.

- Переродження?

- Типу того, – схвально кивнула Аліса.

- Ці вежі реально захопити?

- В теорії так, а на практиці все дещо складніше. Вежі – це прикриття для сміливців на зразок тебе. Насправді ж сигнал передають супутники на орбіті. Там же знаходяться і командні центри атлантів.

- І немає жодного запасного каналу на Землі? – Домінік хитро примружив очі.

- За кмітливість – п’ять, – похвалила вона його. – Є декілька станцій, найближча в одному з мономіст Росії. Раніше подібна була в Чорнобилі, та експерименти атлантів знищили її. Я відповіла на твої питання, а тепер поділишся своїми планами?

- Нічого особливого, – скупо посміхнувся Домінік, розглядаючи чергову покинуту багатоповерхівку. Її пусті коридори були прямим віддзеркаленням його внутрішнього світу. Такий же експеримент, який невідомо чим закінчиться. – Все у цьому світі складається з ефіру, я правильно зрозумів?

- Так. Хочеш створити каталізатор?

- Піддамо місцевих жителів сильному впливу ефір. Для перетворення в Омег цього достатньо.

- Хаос всередині хаосу?

- Саме так. А далі створимо ефіріон. – Останні слова Аліса сприйняла з меншим ентузіазмом. Це було помітно зі скривленого обличчя. – Сама ж говорила, що вони не мають стовідсоткового контролю, – Домінік постарався розвіяти її скептицизм. – Та й у нас не стоїть завдання закріпитись в цьому Кубі. Невелика перевірка можливостей, не більше, – природа ніфіліма поступово брала верх, він ставав схожим на тих трьох.

- Припустимо, але як сконцентрувати достатньо ефіру в одному місці? – Домінік нічого не відповів, лише розкинувши руки в сторони, покрутився на місці. – Ядерна зима, – сухо посміхнулась Аліса, зрозумівши куди той хилив цим жестом.

- Невеликий викид радіації з АЕС, – уточнив Домінік. – Розширимо межі зони відчуження.

- Не жаль?

- Це Куб, – перебив її Домінік. – Завтра ніхто й не згадає про мене… Вони хотіли шоу, і я його влаштую.

Scrollable Buttons