Ален
і Адрі прийшли до тями одночасно. Ліа, Рікард і Беренгар вже насторожено
вдивлялись в далечінь. По темноті навкруги, Ален зрозумів, що зараз, швидше за
все, щось на подобу ночі. Почулося виття, що все наближалось.
- Давно
вони з’явились? – звернувся до них Ален.
- Перед
вашим пробудженням. По всій видимості, вони оточують нас, а як кільце
замкнеться – нападуть, – мовив Рікард. – Ви дізнались те, що хотіли?
Адрі
мимоволі поглянула на Алена.
- Нічого
важливого… Зараз слід думати, як би вибратись звідси живими.
- Я
відкрию портал – це єдиний шлях звідси, але спочатку потрібно розібратись з
ними. Їхнє виття вже напевно чули демони. Особливої уваги йому не нададуть, але
відстежувати джерело будуть, якщо я відкрию портал, то вони одразу все
зрозуміють, й тоді гончі стануть нашою найменшою проблемою, – мовив Плутос, що
знову став видимим.
- Даний
намір рівноцінний самогубству, ми у відкритому полі, тут немає, де заховатись,
не кажучи вже про зброю чи бій, – мовив Рікард.
- Готовий
вислухати інші пропозиції, – стиснув плечима Плутос.
Запала
мовчанка, ніхто не знав, що сказати.
- Ален,
що з твоїми очима? – перелякано мовила Адрі.
Інші
різко повернули голови в його сторону, на їхніх обличчях він прочитав
неприхований страх. «Невже знову кров пішла?» – про себе подумав Ален.
- А що
з ними? – невпевнено мовив Ален.
- Вони…
вони стали чорними, – мовила Адрі.
- Що
за маячня, я не відчуваю жодних змін! – вигукнув Ален, думаючи, що з нього
кепкують.
- Такі
ж, як і в людей, одержимих демонами, – заговорив перелякано Рікард.
- Я не
одержимий – це абсурд, – заперечив Ален.
- Тоді
як пояснити це? – не зводила з нього погляду Адрі.
- Рін...
– звернувся Ален до неї подумки.
- Схоже,
ти перейшов межу, допомігши Адрі. Не забувай, що контроль залежить також і від емоцій. Побачене вдарило
по тобі сильніше, ніж ти думав.
- Але
– це ще неповна втрата контролю? – ледь не благально запитав він.
- Так,
але процес запущено.
- Стати
приманкою відпустивши їх, або пояснити все, – роздумував Ален.
- Якщо
сила Адрі вийде з-під контролю, то…
- Знаю.
Для них це рівноцінно смертному вироку. Хоча, і я ходяча катастрофа.
- Але
на відміну від неї, ти зможеш справитись з контролем, врешті-решт в тебе є я.
- Значить
– доведеться розповісти, – зітхнув Ален.
- Іноді
все ж потрібно вибирати менше зло.
- Що з
вами? – боязко на нього поглядаючи, мовив Рікард, схоже усі, крім Адрі,
поділяли подібні емоції.
- Прийшла
пора розповісти вам, а то й надалі приховуючи – можу наразити на ще більше
небезпеку. Зараз я познайомлю вас з деким, прохання зберігати спокій і не
робити необдуманих дій, – виголосив Ален.
- Ти
впевнений у цьому? – звернулась до нього Адрі.
- Баланс
порушено, кожної миті я ризикую втрати контроль, тому так, я впевнений.
- Про
що це ви? – звернулась до них Ліа.
- Зараз
все побачите, – Ален зосередився, за мить біля нього з’явилася Рін з шістьма
чорними крилами за спиною. – Знайомтеся – це Рін, мій другий ангел-хранитель, –
представив її Ален.
Реакція
не заставила себе довго очікувати, й вона була вельми передбачуваною, йому вже
не раз доводилось спостерігати подібне.
- Тобто,
у вас є два ангели: серафим і... – нарешті вимовив Рікард.
- Про
нас вам поки що рано знати, скажу тільки, що ми представники, темної сторони, а
Ален здатен поєднувати світло й темряву. Ми не демони, і не зло, а сила
набагато вища за це, – відповіла Рін.
- Що з
командиром Аленом? – через силу вимовив Рікард.
- Наслідок
дисбалансу, – пояснила Рін.
- Відсутність
Серафіеля? – припустила Ліа.
- Вірно,
– схвально кивнула Рін.
- Почекайте
секунду, й ви так просто повірили? – звернулась Ліа до Рікарда і Беренгара.
- Все
логічно, на нього діють виключення наглядачів, а значить він представник
ордену, й у нього точно є ангел-хранитель. Якби він був демоном, то Рін би не
з’явилась, як наші ангели, а значить у
нас є усі підстави йому вірити. Та й тепер дещо стає на місце, – проаналізував
Рікард отриману інформацію.
- Що
саме? – запитально поглянула на того Ліа.
- Самі
посудіть: хтось порушив усі допустимі правила, фактично – захопив сім кіл. В силу тутешніх правил,
відкрито послати війська неможливо, а командир, володіючий подібною силою,
вирішив би усі проблеми. Хоча, наскільки я зрозумів, вас використали в сліпу, –
звернувся Рікард до Алена.
- Можна
й так сказати, у мене були свої причини знаходитись тут, – і Ален мимоволі
поглянув на Адрі.
- Але,
якщо орден не повідомив вам усіх деталей… – припустив Рікард.
- То й
він не знає всього щодо мене, – доповнивАлен здогадку Рікарда.
- Тоді
як? – розгублено запитав Рікард.
- Бріар,
- Тепер
зрозуміло, – посміхнувся той.
- І
надалі попрошу… – не договорив Ален, його перебив Рікард.
- Ми
зрозуміли.
- Мій
брат також знає? – запитала Ліа, яка через силу перетравлювала почуте.
- Брат
і сестри. Якби не Теа… – Ален посміхнувся, згадавши ту сцену.
- Приводила
старійшину, – вже тепліше мовила Ліа.
- Ага,
– схвально кивнув Ален.
- Впізнаю
сестру, – піднесено мовила Ліа.
- Я
все ще не розумію причому твої очі до дисбалансу, і яким чином він взагалі
проявиться, чорні очі ж не кінець? – заговорила Адрі, звертаючись до Алена.
- Перші
ознаки, – мовила Рін. Далі буде куди
серйозніше. Ти знаєш про зв'язок командирів з Едемом. Станеться, щось подібне,
тільки трохи з іншої сторони, й без належного контролю.
- Початковий
вимір? – запитально поглянула Адрі на Рін.
- Бачу
ти часу даремно не втрачала, – посміхнулась Рін.
- Але,
якщо через нього вивільниться така кількість сили, то як він втримає контроль?
– запитала спантеличена Адрі.
- Едем,
– відповіла Рін.
- Світло
й темрява?
- Саме
так, – ствердно кивнула Рін.
- Лише
одна я не розумію, про що йдеться? – сердито мовила Ліа, слухаючи весь цей
діалог.
- Поки
що – це не так важливо, зосередьмося на поточній проблемі, – мовив Ален.
- І що
ви пропонуєте? – звернувся Рікард до Алена.
- Темний
ефір.
- Це
що таке? – здивувався Рікард.
- Темне
полум’я, що здатне поглинути навіть ваш червоний ефір, – пояснила Рін.
- Якщо
воно настільки сильне, то хіба воно не зачепить й нас? – завагався Рікард.
- Я
зроблю все на безпечній відстані, – постарався заспокоїти того Ален.
- А
демонів це не спровокує прийти сюди? – тепер вже заговорила Ліа.
- Якщо
ти пам’ятаєш події в долині, біля водоспаду, то зрозумієш безпідставність
подібних переживань. Дисбаланс пройшовся по усіх колах, десь менше, десь, як,
наприклад, шосте чи сьоме коло – вдарив дуже сильно. Вони бачили на що здатне
темне полум’я, тому не думаю, що захочуть випробовувати долю. Всі події спишуть
на дисбаланс, не бажаючи перевіряти. А, щодо гончих, то тут, думаю, і так все
ясно. А тепер – почнімо, часу обмаль, – не дочекавшись відповіді, Ален
зосередився. – Рін, я зможу це зробити на відстані, не використовуючи при цьому
ні лука, ні технік, що нароблять шуму?
- Зможеш,
тільки доведеться використати, як провідник, природну енергію, а це посилить
тиск Гелактіону в тобі.
- Іншого виходу все одно немає. – Чорна вогняна стіна
почала формуватись на відстані близько чотирьохсот метрів від них. – Скажете,
якщо відчуєте дискомфорт, біль, раптову втрату сил… коротше – повідомля йте про будь-які зміни, – звернувся Ален до
присутніх.
Виття
гончих чулося чимраз ближче. Помітних змін ніхто не відчув, проте Ален не
послаблював контролю, і про всяк випадок сформував за спиною шість чорних крил.
Виття гончих раптом змінилося завиваннями від болю. Такий звук ні з чим не
сплутати, це був не грізний голос звіра, що заганяв свою жертву в пастку, а
скоріше скавчання собаки, що щойно обпеклась. Обпеклась було правильним
твердженням, схоже, вони проігнорували усі відчуття, і попрямували прямо крізь
стіну, що в кінцевому результаті й привело до трагічних наслідків.
- Не
скажу, що співчуваю, та все-таки жаль їх. Дисбаланс на кожного подіяв
по-своєму, а з ними зіграв болючий жарт, притупивши природні відчуття, – мовив
Плутос.
- Зайвий
привід швидше розібратись з усім, – тихо мовив Ален, а потім вже «бадьоріше»
додав, звертаючись до Плутоса. – Тепер можемо відправлятись на п’яте коло?
- Так,
безперечно. Зараз же відкрию портал, – відповів Плутос.
Попрощавшись і подякувавши за все Плутосу, вони направились у відкритий портал.