Ален і посланець перемістились в
непримітну таверну на околиці міста, в цей час тут було не особливо людно.
Марко й ще одна особа в накидці, сиділи за столиком на протилежному кінці
таверни. Ален не бачив обличчя, але чомусь відчуття підказували, що це була
жінка.
- Привіт,
що за секретність? – сівши за стіл, звернувся Ален до Марко.
- Вибачаюсь
за це, та ситуація нестабільна. Пам’ятаєш наказ, що ти підписував перед
початком навчання?
- Пригадую,
а що? – Ален кинув косий погляд на особу, що сиділа з Марко.
- Він
являється причиною всього цього, та для початку, я представлю тобі декого.
Знайомся – це Хлоя, внучка головнокомандувача і новий капітан сьомого.
- Ну,
що ви, капітан Марко, необхідні документи, ще не підписали, так що формально, я
не вступила на цю посаду, – почувся приємний, але водночас наповнений якоюсь
«прихованою загрозою» голос. Дівчина скинула накидку й Ален побачив гарну
брюнетку років двадцяти чотирьох, двадцяти п’яти.
- Хлоя,
невже ти та… – Алена раптом осінило, він згадав, де чув це ім’я. – Але ж...
- Ми
зустрічались в Долині Королів, тільки злюка Бріар вирішив покинути мене,
нестерпний старий, – вираз її обличчя не змінився, проте Ален відчув, як вона
нагадує йому Дейчі, з його особливим почуттям гумору.
- Але
як ти...
- Капітан
Марко допоміг переправитись через стіну після того, як я потрапила в Бастіану,
хоча я й хотіла залишитись.
- Скільки
разів просив звертатись до мене без звання, – зніяковіло мовив Марко, який
через це відчував себе старцем.
- Добре,
добре, – мовила Хлоя.
- Хіба
ти… – натякнув Ален на її вік.
- Ця
форма мені більше подобається, тут в мене хоч щось виросло, – останні слова
заставили Алена почервоніти. – Ви, такий милий, коли червонієте.
- Якщо
чесно, то не бачу особливих змін, – мовив Дейчі, що також приєднався до них.
- Ану
повтори, довгі вуха!
- На
себе подивись, плоско…
- Ну,
все, годі вам, – суворо мовив Марко. – Не забувайте про присутність командира.
- Це
не моя вина! – одночасно вигукнули Хлоя і Дейчі.
- Повернімось
до мети зустрічі, – мовив Марко. – Як я вже говорив раніше: річ у тому наказі,
вірніше у відповіді на нього.
- А що
не так? – запитав Ален.
- Кіра
й Майя перебувають на Землі з особливою місією по пошуку обдарованих, але те,
що вони виявили в ході завдання – збентежило нас з Бріаром, і ми вирішили
порадитись з тобою, – Марко зробив невелику паузу. –Це стосується зрадника.
- Що
ще за зрадник? – мовив Дейчі, що відволікся від суперечки з Хлоєю.
- Ах,
вибач, зовсім забув перед відправленням повідомити тобі деталі. Командир, може
ви це зробите? – запропонував Марко.
- Без
проблем. На семи колах ми виявили інформацію не тільки про Бакарі, але й про
зрадника серед командирів.
- Не
може бути? – скрикнув Дейчі, чим привернув до себе увагу хазяїна таверни.
- Та
тихше ти, – поспішила закрити йому рота рукою Хлоя. – І так ризикуємо вже
знаходячись тут.
- Ризикуєте?
– здивувався Ален.
- Ти
вже чув про Знать? – скоса поглянув на нього Марко.
- Беатріс
саме розповіла останні новини, – посміхнувся Ален.
- Тоді
це зекономить трохи часу. Після останніх подій Знать, крім основної діяльності,
активно стежать за нашим легіоном. Їм не подобається, що ти стоїш на шлях їхніх
планів. У відкриту вони проти тебе не виступлять, проте позбутись фігур з
оточення можуть. І не останню роль в цьому відіграє наказ про повернення двох
капітанів.
- За
даними Беатріс зрадник скоро виявить себе.
- Це
так, тільки не забувай, що будь-яку ідею можна подати під різними кутами. Якщо
проявиться весь ланцюжок, всупереч сценарію, то всі зусилля обернуться проти
них.
- І що
від мене потрібно? Хоча, почекай, враховуючи учасників зустрічі, то припускаю,
що мова піде про подорож на ту сторону, тільки питання: чи вам потрібна моя
згода, чи моя участь?
- Друге,
– без особливих емоцій заговорив Марко.
- А ви
проникливі, – звернулась Хлоя до Алена. – Не те, що цей гостровухий телепень.
- Кого
ти телепнем назвала? – огризнувся Дейчі.
- Тобто,
з гостровухим, ти вже погодився, – потираючи стакан зі соком, мовила Хлоя.
- Ах,
ти ж плоско…
- Не
ввічливо, так говорити про дівчат, – повчала його Хлоя, чим ще більше злила.
- І я
так зрозумів, що вони будуть супроводжувати мене? – натякнув Ален на Хлою і
Дейчі.
- Так.
Як би це смішно не звучало, проте твою відсутність легше пояснити. Я надам
Дейчі усю необхідну інформацію, щодо пошуку дівчат, – мовив Марко.
- І
коли вирушати? – запитально поглянув Ален на Марко.
- Це
вже сам вирішуй, бажано якнайшвидше.
- Тоді
– післязавтра, я ще хочу прослухати декілька лекцій. Дозволи спеціальні
потрібні?
- Ні,
для твого рангу достатньо повідомити ангелів, що переміщають людей.
- А ще
краще… – натякнув Ален на повідомлення через Серафіеля.
- Можна
й так… – одразу зрозумів хід його думок Марко.
- А з
цими, що? Схоже, вони не сильно люблять одне одного, – посміхнувся Ален.
- Нічого
подібного, – в один голос відповіли Дейчі з Хлоєю.
- Поки
відправляться зі мною, а завтра ввечері, щоб не викликати зайвих підозр, я
відправлю їх з доповіддю до тебе.
- Старий
знає?
- Бріар
мав поговорити з ним.
- Гаразд,
зустрінемось після прибуття, і будьте готові… – натякнув Ален на бойову
готовність легіону, й можливе усунення зрадника.
- Само
собою… – кивнув Марко.
****************
Після розмови з Марко Ален одразу
перемістився в резиденцію. Останні сонячні промені проходили крізь вікно,
освітлюючи кімнату бібліотеки. Крім нього в житловому комплексі нікого не було.
Адрі вже третій день подорожувала Едемом, це рішення було продиктоване
небажанням продовжувати суперечки, які в них виникали через останню ситуацію і
почуття її вини. Свідомо він розумів і погоджувався з нею, та підсвідомість
нашіптувала протилежне. Щоб хоч якось приглушити внутрішню суперечку, Ален
поринав у навчання. Новини від Беатріс і Марко знову пробудили те, що ненадовго
заснуло всередині.
- Не
можу зосередитись, – відставивши вбік книгу, мовив Ален.
- Те,
що має статись, не відвернути, – мовила Рін, що з’явилась біля нього. – Все
йшло надто добре.
- Не
добре, а просто, – уточнив Ален. – Особливо це стосується церемонії.
- Не
можеш змиритись, що вони прийняли все без страху й сумнівів?
- Не в
цьому справа, я боюсь, що якраз цей страх і сумніви скоро стануть причиною
громадянської війни. Не становить особливих зусиль зародити в людях ці почуття,
якщо вони стоять перед чимось невідомим.
- Хоча,
насправді, ти не цього боїшся…
- Іноді
забуваю, що наші думки єдині, – посміхнувся Ален. – Не хочеться йти по чужому
сценарію, а теперішні події саме про це говорять. Тільки, якщо це заздалегідь
продуманий план, то хто все так ретельно продумав? І як діяти далі? Та й Знать…
- Сам
факт того, що вони володіють Волею і творять подібне, може наштовхнути на
багато ідей, та не роби поспішних висновків, ти також власник Волі. Людство за
свою історію неодноразово переживало подібне.
- Тільки
питання, як діяти хранителям: люди мають право на свободу, й водночас подібні
дії ведуть до прямих сутичок, які кожен день ризикують перерости у щось більше.
Та й невідомо, які цілі переслідують ті, хто стоять за всім цим. Зволікання
може коштувати набагато більше, ніж моральні принципи.
- Якщо є сумніви – постарайся розвіяти їх, і перший крок, у твоєму випадку, це зустріч з Кірою і Майя.