«Silent
enim leges inter arma» (Закони мовчать під час війни) (Цицерон)
Портал
закрився і Ален опинився в густому лісі. З першого погляду, він нічим не
відрізнявся від того, що був на шостому колі. Тільки тут вже не падав вогняний
дощ, а крони дерев переплелись, зануривши це місце в темряву.
- Ми
точно на сьомому колі? – з недовірою мовив Ален.
- Перший
його етап, – відповіла Рін.
- А є
ще й інші? – здивувався Ален.
- Якщо
мені не зраджує пам'ять, то їх має бути три. Перший – це ліс, другий – піски,
або пекельна пустеля, а третій, там швидше за все й тримають полонених, свого
роду столиця цього світу – місто Діт.
- Якщо
вони хоч на половину схожі на попередні кола, то нам доведеться подолати
значний шлях, – задумався Ален.
Зненацька
в голові Алена почав лунати голос, з кожним разом він ставав все гучнішим.
- Не
стримуй сили, дай допомогти тобі, вона знищить всіх твоїх ворогів!
- Хто
це? Рін!... – закричав збентежений Ален.
Проте
Рін він не почув, а був лише невідомий голос, і це лякало найбільше. Крок за
кроком – страх брав верх. Ален не міг поворухнутись, тепер його власне тіло
нагадувало в’язницю. Він бачив, розумів, що відбувається, проте зробити нічого
не міг. І на додачу до усього, він не відчував присутності Рін, якщо з першим
ще можна було боротись, то останнє – породжувало пустоту, яка все росла.
- Вивільни
її! – все повторював голос.
- Хто
ти, й де Рін?! Невже почалося... – силою волі Алену вдалося на мить побороти
страх і обдумати ситуацію. Єдиним логічним поясненням було це. – Що ж робити?
- Відкрий
свою приховану силу, – не вгавав голос.
- Відкрити?
Цей стан не схожий на повний контроль, інакше, я б вже давно не міг мислити
подібним чином, значить – щось не дає йому отримати повний контроль. Рін?
Можливо, але її сила не надто відрізняється.
Значить – щось інше. Воля? Якщо б вдалося поговорити з Іскрою, то
можливо, я б отримав відповіді. Але як? Минулого разу вона сама побажала
поговорити, а можливо, вона і зараз намагається, тільки я не чую. Слух, зір… це
все відчуття, які працюють ззовні, зараз вони, по всій видимості, заблоковані.
Тут слід використати щось інше. Щось інше… А якщо не опиратись, можливо, під
час процесу об’єднання, я зможу пробитись і поговорити з нею. Ризиковано
звичайно, але виходу немає.
- Вивільни
її!
- Я
згоден, – виголосив Ален.
- Він
згоден! – урочисто мовив голос. – Звільни свій розум.
Ален,
наскільки це було можливо, звільнив свій розум від будь-яких думок. Як за
наказом, в його голові стали з’являтися картини з історії Землі й Едему. Тут
були злети й падіння людства, війни за віру й ради наживи… За секунду він
побачив падіння одних, і возвеличення інших. Поступово картини почали
змінюватись, тепер вони показували невідоме місце. Він ще не зустрічав
подібного ні тут, ні тим більше на Землі. В тому місці йшли битви, які важко
уявити. Сутичка з п’ятим, в порівнянні з ними, здавалась дитячою грою.
- Невже
це... – Ален не встиг договорити, як розум почав провалюватись в безодню,
подібне явище він вже неодноразово переживав.
- Тепер
ти побачив те, що давно хотів.
З
ним розмовляла не хто інша, як Іскра.
- Те,
що давно хотів? – розгублено мовив Ален. – Значить я не помилився.
- Я
думала розірвати ваш зв'язок раніше, але вирішила, що тобі пора побачити.
- То
це вони загрожують цьому світу? – налякано мовив Ален.
- Не
тільки цьому, а усім вимірам. Якщо вони знайдуть шлях сюди, то настане Судний день. Не демони принесуть
його, а саме вони. Тепер ти знаєш частину правди.
- Доведеться
довго просити вибачення, – пожартував Ален.
- Добре,
хоч ти це усвідомлюєш, – мовила Іскра.
- А
чому минуло разу наш діалог відбувся трохи по-іншому?
- Ти
вже напевно чув цю фразу не один раз, але я повторюсь: «Не все одразу».
- Як
бути з моїм становищем?
- Цього
разу я зможу компенсувати дисбаланс, однак при другому поклику тобі вже самому
доведеться давати собі раду.
- І як
це зробити? – спочатку розгубився Ален, а потім зібравши думки докупи додав. –
Вірніше, теорію я зрозумів, але як це на практиці втілити?
- Доведеться
піти на невеликий ризик і прийняти силу Гелактіону. А потім зробити те, що
вдалося тільки одній групі ангелів.
- Баланс?
– припустив Ален.
- В
точку, ти швидко вчишся, – похвалила його Іскра. – Взявши під контроль силу Гелактіону, ти
зможеш добитися встановлення зв’язку з Едемом.
- Простіше
кажучи, в моєму теперішньому становищі, тільки за допомогою однієї великої
сили, я зможу встановити міст з іншою?
- Так,
– ствердно кивнула Іскра.
- Це
нагадує взаємодію з Серафіелем, тільки завдяки силі Рін я зміг компенсувати
нестабільність.
- Тільки
тут на кін буде поставлено куди більше.
- А
після… – Ален не встиг договорити, його перебила Іскра.
- Не
все одразу, ти не зможеш використовувати цей зв'язок без необхідної
підготовки.
- А
якщо захочу з тобою поговорити?
- Краще
почекати, твоє тіло й так піддається сильному навантаженню, що може закінчитись
не вельми добре. Як буде потрібно, я сама з тобою зв’яжусь. А тепер –
повертайся, Рін собі місця не знаходить.
- Дякую, – тільки й встиг сказати Ален, як почало повертатись нормальне сприйняття.