- Для
сьогоднішнього тренування академія запросила представника Вищої Знаті, –
звернувся викладач, до кадетів, після переміщення. Немов по команді біля них
з’явилась Беатріс. Кадети поспішили віддати честь. – Знайомтесь – це командир
третього елітного підрозділу Девкаліону, – представив Беатріс викладач. – Вона
буде проводити сьогоднішнє тренування.
- Ми
зробимо все наступним чином, зараз мої помічники, – і вона вказала на людей, що
з’явились слідом за нею, – розіб’ють вас на пари й ви продемонструєте все, чого
навчились за роки в академії. Після – вони занотують побачене й подадуть мені,
а я вже буду займатись кожним кадетом окремо. А зараз вперед, – скомандувала
вона.
- Не
скажу, що не радий, та все ж трохи несподівано, – звернувся Ален до Беатріс,
коли вони залишились наодинці.
- Я
також рада тебе бачити, але твої сумніви не є безпідставні. Ти вже напевно чув
про незадоволення в дальніх куточках?
- Краєм
вуха.
- Я
тут з цього приводу. Натаніель хотів розповісти все після твого прибуття на
материк, та ситуація виходить з-під контролю.
- Знать...
- Схоже
ти применшив свою обізнаність, – посміхнулась Беатріс.
- Я
лише знаю, що серед Знаті не всі задоволені таким ходом історії, а вибори
нового головнокомандувача стали шансом для змін.
- Твоя
кандидатура суттєво зменшила їхні шанси.
- Чесно
кажучи для мене це було такою ж несподіванкою, як і для них.
- Але
тим не менше, ситуація стала настільки складною, що вони вирішили вдатись до
радикальних дій.
- І як
їм допоможуть декілька незадоволених?
- Справа
в самій ідеї, на початкових стадіях вони таємно роздають листівки, далі по
тавернах, під виглядом звичайних людей, мандрують їхні люди й доносять до людей
потрібну ідеологію, закладаючи, тим самим, зерно сумнівів, а щоб це зерно
проросло й дало плоди, вони уклали договір з Бакарі.
- Цікавий
розвиток подій, тільки має бути щось ще, одного договору недостатньо, окрім
диверсійного загону, на цій стороні, він нічим більше не допоможе їм.
- Не
забувай про зрадника в рядах командирів, – уточнила Беатріс.
- Так,
але не занадто малий масштаб, як для такої рибини, я думав зрадник має зіграти важливішу роль?
- Сьомий
зараз на материку, інші легіони зайняли свої позиції… – натякнула вона на
відсутність серйозного опору, в разі радикальних дій.
- Тільки
не забувай, що столицю все ж охороняють, – перебив її Ален.
- Захоплювати
її ніхто не буде, при наявності міцної стіни легіони зможуть швидко
контратакувати й стерти будь-яку загрозу. Тут справа в політичному підтексті.
Підірвати авторитет, і саму суть існування ордену, як щита.
- Тоді
постає питання, якщо все зруйнувати, то що залишиться? Навіщо тоді вся ця
суєта? Навіть без головнокомандувача в легіонів є свої командири.
- От
тут ми й підійшли до головного, – зітхнула Беатріс.
- Що
перебуває за завісою запитань, на які у вас немає відповідей?
- Саме
так, – ствердно кивнула Беатріс.
- Враховуючи
характер Натаніеля, я сумніваюсь, що він влаштував би все це без поважної
причини, тому…
- Ти
правий, в нього є план, але про це він хоче поговорити при особистій зустріч, а
зараз моє завдання полягає у твоїй підготовці. Хоча я не розумію, як навіть при
наявності білого типу, ти зможеш швидко навчитись цьому.
- Щодо
цього не турбуйся, я ж маю дві
бібліотеки у своїй голові. Та й після спарингу з тим, хто використовував
біоауру в якості зброї, я зайнявся пасивним її вивченням, мої практичні вміння
ще слабкі, та дещо вже встиг придумати.
- Тоді
перевіримо чого навчився.
- Це
буде цікаво. Тільки влаштуємо це подалі від кадетів.
- Згодна.
Враховуючи розміри тренувальної
площадки, то навіть за такої кількості кадетів це було зробити вельми просто.
- Тільки
біоаура, – ще раз повторила план Беатріс.
- Ага,
– ствердно кивнув Ален.
Беатріс першою атакувала, людям зі
сторони могло здатись, що вона збиралась битись голими руками, проте це було далеко
не так.
- А
очі зможуть бачити її? – звернувся Ален до Беатріс.
- Так,
тільки для цього потрібні тренування, зараз твої очі бачать, що в мене в руках
нічого немає, однак інші відчуття підказують протилежне. Є певний радіус, в
якому біополе спрацьовує в якості природного радара. Однак, навіть, якщо ти
зумієш відчути, то це не означає, що твоє тіло встигне зреагувати, – Беатріс
зробила помах, вона не торкнулась Алена, однак на його лівій щоці з’явився
невеликий шрам. – Використай зелений тип, щоб вилікувати рану, тільки не надто
зосереджуйся на процесі. Якщо зосередити велику кількість біоаури навколо тіла,
або в певній точці, то вона може стати видимою для простих очей. – Як на
підтвердження цих слів в руках Беатріс з’явився напівпрозорий меч з синьої аури.
– Подвійне лезо, – виголосила Беатріс.
Ален вже було подумав, що ухилився, як
на руках з’явились порізи.
- Хитро,
зосередити всю увагу на першому мечі й атакувати прихованим другим.
- Цей
тип аури найкраще підходить для солдатів Девкаліону. Використання природної
енергії призводить до великого шуму, а тут ми отримали безшумну зброю, з
необмеженими можливостями застосовування. Ти щось там придумав, час використати
це, а то тільки обороняєшся.
- Згоден,
мені ще потрібен час, щоб сформувати це, – навколо Ален почав формуватись
силует воїна з мечем, це чимось нагадувало покров ангела. – Ця форма
недосконала і потребує доопрацювань, та для початку вистачить.
- Непогано,
давай перевіримо на що вона здатна, – Беатріс, сформувавши в руках меч метрів з
три, а може й більше в довжину, кинулась на Алена, що незворушно стояв,
готуючись захищатись. Підстрибнувши в повітря Беатріс, замахнувшись, завдала
удару. Зіткнення двох мечів було настільки сильним, що ударна хвиля досягла
навіть кадетів, що покинули тренування й зараз осторонь спостерігали за
розвитком бою. – Ще не все! – меч Беатріс розпався на невеликі сфери, що за
секунду почали вибухати навколо Алена, цим самим створюючи додаткову завісу з
пилу. – А зараз фінальний акорд! – навколо Беатріс сформувався покров, схожий на
покров Алена, проте зі стійкішої й сильнішої аури. – Стріла Артеміди, заверши
почате! – в руках лучниці, що сформувалась навколо Беатріс, з’явився лук зі
стрілою на тятиві, від кількості енергії, зібраної для цієї стріли, навколо
останньої почали роздаватись невеликі розряди блискавок. Мить, і стріла
полетіла в напрямку Алена. Роздався вибух і розряди, що окутували до цього
стрілу, павутиною накрили Алена. – Шккода, що доводиться стримуватись, –
посміхнулась Беатріс.
Кадети почали перешіптуватись, чи було
Беатріс не переборщила з силою, адже, хоч Ален і був командиром, проте тільки
сьогодні пройшов теоретичну частину.
- Мабуть,
це боляче, – почувся голос в Беатріс за спиною. – Я все думав, коли ти
зрозумієш, що мене там немає.
- Другий
раз потрапляю в подібне становище, – посміхнулась Беатріс. – Тільки цього разу
кінець буде іншим! – і вона, зосередившись, надала свої біоаурі видимої форми
десятків мечів, що полетіли в передбачуване місце розташування Алена. Та на
великий її подив, його там вже не було. Мечі застигли в повітрі, а Беатріс
розгублено роззиралась по сторонах.
- А
казала, що кінець буде іншим, – Ален стояв перед нею, а воїн, якого він створив
з аури, тримав меча біля її шиї.
- Схоже,
я недооцінила білий тип.
- Вірніше
не врахувала, що ми використовуємо не тільки грубу силу, але й голову. Нестачу
контролю завжди можна компенсувати тактикою, та й ти ще на початку підказала
рішення.
- Рішення?
– здивувалась Беатріс.
- Біорадар,
раз він підсилює відчуття, то його можна використати не тільки для виявлення,
але й дезінформації противника.
- І
коли ви встигаєте навчатись подібному, схоже, я даремно стримувалась.
- А я
й не просив цього робити, в мене було ще мінімум два альтернативних плани, але…
– посміхнувся Ален.
- Чого-чого,
а зарозумілості вам двом вистачає, до речі, твій покров зник.
- Знаю,
я ще не можу утримувати його достатньо довго. І не надійся продовжити, я вже
говорив, що в мене є альтернативні плани, – і він вказав на куб навколо
Беатріс, що став видимим.
- Коли
ти встиг навчитись цьому?! – в голосі Беатріс відчувалось водночас розгублення
і захоплення.
- Без
поняття, – Ален байдуже стиснув плечима. – З моменту битви в Бастіані подібне
відбувається часто. Це, як рефлекси, яких не можу пояснити.
- Ти
вже говорив про це з кимось?
- Коли
намагаюсь щось дізнатись, то отримую лише виправдання, і нові запитання, тому
залишив спроби й займаюсь поточними проблемами.
- Це
якось пов’язано з тою силою в Діті?
- Швидше
за все… Давай повернемось до тренування, схоже я переміг.
- Шляху
відступу відрізані, тому – так, – стиснувши плечима, мовила Беатріс.
- Командире
Ален, вибачте, що перериваю тренування, термінові новини від капітана Марко, –
Ален здивовано повернув голову до хранителя, що з’явився біля них з Беатріс.
Форма була сьомого.
- Що
трапилось? – запитав Ален.
- Він
просить про особисту зустріч.
- Дивно,
він хіба не на материку? – занепокоївся Ален.
- Деталей
не знаю, він просив повідомити вас, а потім провести до місця зустрічі.
- Раз
така секретність, то зволікати не слід, Беатріс… – натякнув Ален на
конфіденційність інформації про його відсутність.
- Я потурбуюсь про це, – Беатріс одразу зрозуміла до чого хилив Ален.