Ален
вирішив й надалі використовувати fulgur. Місто було не впізнати. Замість
будинків – купи хаотичного розкиданого каміння. Зелені вулиці перетворились на
розпечені кратери в яких ще горів вогонь. Заморожені статуї хранителів і
простих людей – тепер стояли на старжі міста. Розкидані частини тіл, поранені,
що корчились в агонії. Хранителі, що вижили й зараз бродили мов привиди. Дивлячись
на них Ален розумів всю мізерність своїх травм. Перше бажання було зупинитись і
допомогти, проте він переборов його розуміючи, якщо не зупинити ватажків –
подібне матиме продовження. Небо над столицею затягнули чорні хмари й під удари
блискавок полився дрібний дощ.
Внизу спалахнуло світло й він вирішив
зупинитись, щоб подивитись на джерело, раптом – це хтось з демонів вижив.
- Хлоя?
– здивовано мовив Ален.
- Давно
не бачились, – насилу зобразила вона посмішку.
- Вигляд
у тебе, звичайно, ще той, – мимоволі поглянувши на її чисельні рани, заговорив
Ален.
- Тебе
також тепло зустріли, – поглянувши на його опіки, пожартувала Хлоя.
- Де
Натаніель, і як взагалі у вас справи?
- Ми
розділились, щоб врятувати якомога більше. Якби не ця техніка, – і вона
роздратовано зціпила зуби.
- Ти
про Покров Херувимів?
- Він
самий, проклятий Зевс… Стільки хранителів і простих людей загинуло…
- То
вона все-таки не обирала, – відвернувши погляд, тихо мовив Ален.
- Невідома
точна кількість, проте з того, що я бачила –
близько п’яти сховищ були повністю зачищені. А потім – все зупинилось,
як страшний сон.
- Значить,
я трохи запізнився…
- Запізнився?
– Хлоя розгублено поглянула на нього.
- Це я
знешкодив її, але схоже, занадто затягнув.
- Тепер
зрозуміло, чому вона почала атакувати демонів. Все ще не можеш прийняти її? –
запитала Хлоя, чим влучила в саму ціль. – По очах бачу, що це розриває тебе з
середини.
- Заперечувати
– означає брехати самому собі… – винувато опустив голову Ален.
- Не
скажу, що розумію, але як говорив мій дід, коли я вагалась з якимось вибором:
«Не думай за весь світ, весь світ – це ти». Я ніколи не розуміла, що він мав на
увазі, але познайомившись з тобою,
схоже, починаю. Ти боїшся зробити крок вперед, бо цей крок може ступати
по трупах, боїшся, що тебе осудять, але ти не враховуєш, що така ж частинка
цього світу. Якщо вони не бояться приймати рішення – чому ти це робиш. Сформуй
спочатку свій світ, а потім запропонуй його іншим.
Ален нічого не відповів, кивнуши їй на
прощання, він перемістився в одну з зал ордену, саме тут він відчув присутність
Зевса, і по іронії долі – саме тут відбувалась остання прощальна церемонія.
***************
- Як
символічно, командире Ален, вам не здається? – мовив Зевс, походжаючи залом. –
Ніколи не надавав особливої уваги деталям, але зараз все сприймається якось
по-іншому, – розглядаючи мозаїки на стінах, мовив Зевс.
- Загублені
життя не дають спокою? – зіронізував Ален.
- Життя…
Що таке життя? Набір можливостей і нереалізованих ідей, – задумливо відповів
той.
- Ви з
Бакарі реалізували свої можливості в повній мірі, – відрізав Ален.
- Реалізували?
– посміхнувся Зевс. – Ми ще не починали.
- Високо
ж ви цінуєте тих, хто загинув від ваших дій, – скептично мовив Ален.
- Облиште
стародавні поняття, кому, як не вам знати, що відбувається з людьми після так
званої «смерті», – виголосив Зевс.
- Ага:
смерть – не смерть, і вбивство – не вбивство, – насмішкувато мовив Ален. – Ви
лише відправляєте на наступний етап.
- Ви
не бачите загальної картини, – обурився Зевс.
- Десь
я вже чув подібне… – Ален вдав, що згадує. – Ах, точно – це говорив Арлен, чи
як там його, коли намагався мене вбити.
- Вбити,
вас? – засміявся Зевс. – Якби йому вдалося – я би перший його привітав і
замовив слівце перед імператором.
- Як у
вас все просто: підкоряй або підкоряйся, – виголосив Ален.
- Схоже,
ви добре засвоїли принцип ордену, – в саркастичному тоні мовив Зевс.
- Хочете
сказати, що в демонів все по-іншому?
- Демони,
ангели, люди – прості умовності.
- Що ж
тоді для вас головне?
- Змінити
загальний сценарій.
- Для
кого, якщо ви знищуєте все підряд?
- Для
обраних, тих, хто заслуговує потрапити в Едем. Система проходження воріт
потребує оновлення. Сам бачиш, що зараз відбувається в Едемі. Взяти для
приклад, хоча б Вищу Знать. Тобі подобається, що ти, як обдарований, маєш вести
цих людей кудись далі? – не стримався Зевс, ним чимраз більше заволодівали
емоції. – Можеш не відповідати, все й так очевидно.
- Аделайс
також хотів зруйнувати систему, – натякнув Ален на їхній фінал.
- Справедливе
зауваження, тільки, щоб щось змінити – потрібна дійсно велика сила, а непросто
герої, що бігають з мечем.
- І де
ж ви візьмете таку силу, чи ваш «месія» Бакарі знайшов у вершників Апокаліпсису
відповіді на усі запитання?
- Даремно
іронізуєш; не зруйнувавши – не побудуєш нового.
- Якщо
він такий правильний, то чому Голод не підкорився йому?
- Тому
що він не та сила, яка нам потрібна.
- А
хто – та? Як можна довірити майбутнє людині, яка не може розібратись в собі,
то: він уявив себе власником Вищої Волі, то – прагне очищення, а що буде
завтра?
- А
завтра буде новий день, і новий початок, – виголосив Зевс.
- Тільки
хтось може не дожити; як ви взагалі збираєтесь визначати достойних?
- За
допомогою обдарованих, вони вкажуть на них.
- Не
думав, що ваш маразм набув такої форми, – скептично похитав головою Ален.
- Всі
так говорять, поки не бачать. Обдаровані, звичайно, не власник Вищої Волі,
однак не забувай, що всі вони призначені вести вперед. Прості обдаровані – це
тільки окремі частини картини, під назвою – Вища Воля. Зібравши їх можна
отримати ту древню силу.
- Схоже,
ти мав рацію, коли припускав, що він поняття не має про тебе, – мовила
Рін.
- І ви
зібрали потрібну кількість? – ненав’язливо запитав Ален.
- Саме
зараз цим займається Бакарі, в ордені зібрали чимало відомостей про
обдарованих, існує навіть список вже відомих. І одразу відповім на наступне
запитання: ми б не пішли на такі кроки не знаючи як справитись з силою
головнокомандувача.
- І як
же я раніше не здогадався. Командири темних, – виголосив Ален.
- Ти
вже напевно відчув їхню присутність? – посміхнувся Зевс. – Хоча – це й не
дивно, з такою-то силою.
- Одного
не розумію, що демонам з цього союзу?
- Їм
також не подобається цей порядок і вони прагнуть змін.
- А
сила? – згадав Ален слова Арлена.
- Довгий
язик Арлена ніколи не доводив його до добра. Сила… скажемо так Бакарі дізнався
багато цікавого в тому вимірі.
- І
так добродушно вирішив поділитись? – скептично мовив Ален.
- Щоб
досягти мети – потрібно робити кроки.
- Стоп,
а хіба обдарованих настільки багато? – зацікавлено мовив Ален.
- А ти
сам подумай, враховуючи знання історії.
- Минуле
і майбутнє, – підсумував Ален.
- Саме
так, – ствердно кивнув Зевс.
- І ти
так просто розповідаєш мені все?
- Я
лише узагальнив твої знання, не виказавши при цьому нічого важливого.
- Або
намагаєшся нав’язати вашу ідеологію, я ж напевно є у вашому так званому списку?
- Навіщо
нав’язувати щось людині, яка здатна бачити цей світ краще будь-кого?
- Припустимо,
а як бути з власником Вищої Волі, якщо такий з’явиться?
- Коли
ми закінчимо – в ньому не буде необхідності. Суть Вищої Волі якраз і полягає в
тому, щоб люди взяли все у свої руки.
- Мислення
те ж, тільки методи інші, – подумки мовив Ален.
- Змушена
не погодитись, дана ідеологія для другоряднихперсонажів, щоб прикрити справжні
наміри, – заговорила Рін. – Ти віриш, що демони могли купитись на подібне?
Перспектива нової війни, звичайно, не може не приваблювати, але…
- Згоден
з Рін. – Бакарі точно знає про твою силу, тільки навіщо весь цей цирк – це вже
інше питання, – мовив Серафіель.
- Чергова
перевірка? – висловив припущення Ален.
- Не
виключено, – погодився Серафіель.
- Або
черговий метод виграти трохи часу. Варіантів безліч, проте – не зациклюйся
зараз на цьому, – мовила Рін.
- По
мовчанню припускаю, що ти розмірковуєш над моїми словами, – мовив Зевс,
продовжуючи безтурботно розглядати мозаїки. – Перш ніж дійдемо до кульмінації
зустрічі, можеш відповісти на одне запитання?
- Думаю,
так буде справедливо, враховуючи твою «відвертість», – мовив Ален.
- Я
приймаю це за згоду. Питання стосується Покрову Херувимів, думаю, далі не слід
продовжувати.
- Це
вже з Бакарі вирішуйте, він чудово знає відповідь, але чомусь не проявив
бажання проінформувати тебе.
- І
чому я не здивований, – похитав головою Зевс. – Якщо переможу – даси відповідь?
- Побачимо…
Для початку – слід перемогти.
- Раз
іншого вибору немає… Надіятись, що все вирішить проста розмова – було би фатальною
помилкою.
- Тоді
почнімо, – виголосив Ален.
Зевс
скинув командирський плащ і почав демонстративно розминати руки. Ален ні на
секунду не відводив від нього погляду. Мить, і обоє, сформувавши в руках зброю:
Ален – мечі, а Зевс – сокиру з двосічним лезом у формі півмісяців, кинулись в
атаку. При кожному зіткненні сталі – градом сипались іскри. Зевс, попри свої
розміри, не поступався, а можливо й перевершував у швидкості Алена. Не даром
символікою на плащах четвертого виступала блискавка.
З кожною секундою удари ставали все сильнішими
й швидшими, Зевс заставляв Алена захищатись, не даючи можливості
контратакувати. Було чудом, що їхня зброя ще не зламалась під таким натиском.
- Удар
грому, – пролунав гучний гуркіт, і Зевс замахнувшись – на величезній швидкості
завдав прямого удару сокирою, тиск при цьому був настільки сильним, що Ален
пролетів через весь зал і вдарився об стіну, залишивши чималу вм’ятину.
Відповідь не заставила себе довго чекати. Ален створив в повітрі декілька
десятків мечів і направив їх на Зевса. Той без проблем відбивав їх, але
відволікання на мечі зіграло на користь Алену, чим він і поспішив скористатись,
завдавши удару темним ефіром. – Меншого не очікував від власника такої сили,
схоже, слід додати трохи серйозності в нашу битву, – струшуючи з себе пилюку й
каміння, мовив Зевс. – Дзеркальний щит, – по периметру зали стали з’являтись
льодові дзеркала, всього їх було вісім.
Ален
направив декілька мечів, щоб розбити їх, та на превеликий подив: мечі не тільки
не розбили їх, а ще й були поглинуті ними, в буквальному сенсі слова.
- Що
за… – здивувався Ален.
- Забув
сказати, що вони поглинають будь-яку атаку, а потім… – Зевс насолоджувався тим,
що зумів застати Алена зненацька, – повертають з подвійною силою.
Мечі
вийшли з іншого дзеркала й на величезній швидкості атакували Алена.
- Тільки
це не заважає мені атакувати тебе, – посміхнувся Ален.
Зевс
нічого не відповів, та по його посмішці Ален зрозумів, що не все так просто.
Підтвердженням стала наступна атака Зевса.
- Удар
грому, – цього разу сокиру огорнули ще й розряди блискавок.
Ален
вирішив захиститись тільки мечами, та зробивши це – зіграв на руку Зевсу.
Виявилось, що дзеркальний щит не тільки поглинав, а потім повертав атаки, а ще
й повністю контролював простір навколо ворога. Простіше кажучи – за одного тільки наказу Зевса, він
міг повністю знешкодити будь-який захист чи техніку супротивника. Саме це й
сталося, коли Ален вирішив захиститися одними мечами. Дзеркальний щит зруйнував
контроль другої форми й мечі попросту розчинились, якби не крила – удар би
прийняло тіло.
- Гарна
техніка, тільки в ній є один маленький дефект, – посміхнувся Ален думаючи, що
розгадав секрет дзеркального щита.
- Цікаво,
який же? – вдавши здивування, запитав Зевс.
- Одна
техніка…
- Помітив
все-таки.
- Якби
не це – я би не відбувся так легко. – Раптом одне з дзеркал тріснуло й
розлетілось на невеликі шматки. – Печать? – подумки припустив Ален.
- Він
спеціально змушує тебе використовувати сильні техніки, щоб потім запечатати, –
мовила Рін.
- І в
цьому його найбільша помилка, як і бар’єр Арлена, дзеркальний щит, швидше за
все, розрахований на певний тип, або певну кількість енергії, якщо ліміт
перевищено, то з нього не буде толку, – розмірковував Ален.
- Зевс
не дурень, він напевно врахував подібний фактор; на початку дії дзеркального
щита ми й припустити не могли, що він служить ще й печаттю, – мовив Серафіель.
- Вісім
дзеркал – вісім технік; мінус мечі, плюс неможливість одночасно робити дві дії…
– роздумував Ален, йому на раптом спала на думку одна ідея.
- Вона
ще не завершена, – Рін поспішила остудити його запал.
- Іншого
вибору немає… – стояв на своєму Ален.
- Навіть
в такій ситуації зберегти холоднокровність – прийми мою похвалу; ти вже напевно
встиг обдумати план подальших дій? З нетерпінням чекаю, щоб побачити, – мовив
Зевс піднесено.
- Щит
серафимів, – за плечима Алена з’явився рунний круг з гексаграмою в центрі, а
попереду сформувалось шість сфер з біоаури.
- Я не
дарма очікував, – зрадів Зевс. – Ну що ж, не відставатиму. Молот імператора, –
в залі нічого не відбулося, проте Ален відчув, як в небі над ними, удари
блискавок почали набирати чимраз більшої інтенсивності.
Не
проявляючи особливої зацікавленості, Ален став спокійно крокувати по залі,
немов бій щойно розпочався і дзеркального щита не було. Зевс не поділяв його спокою,
а тому одразу кинувся в атаку, розраховуючи, вочевидь, що з мечами – Ален
втратив і свою головну зброю, та розуміння протилежного прийшло швидко. Одна зі сфер перегородила
йому дорогу й сформувавши щось на зразок бар’єру – зупинила всі атаки. Вслід за
цією сферою в бій вступила інша, роль якої полягала в атаці. Набуваючи форм
різної зброї, вона надзвичайно швидко атакувала Зевса, не даючи тому часу на
роздуми чи контратаки.
- Так
я й думав, дзеркальний щит, а особливо його запечатування – не може діяти
самостійно, потрібно, щоб хтось керував процесом, а увага Зевса зараз прикована
до щита серафимів, – виголосив подумки Ален.
- Не
забувай, про молот імператора, – мовила Рін.
- Внутрішнє
відчуття підказує, що я вже десь бачив цю техніку або принаймні, її аналог.
Зараз додам Зевсу роботи.
Третя
сфера, злетівши майже під саму стелю, раптом зупинилась, секунда, і пролунав
вибух, кімнату оповив темний ефір. Його чорні язики окутували все, що попадало
в їхній радіус. Щоб убезпечити себе – Зевсу довелося підставитись під удар,
однак своєї цілі він досяг, й ефір було запечатано.
- Хитрий
маневр: одна сфера – одна зброя, – похвалив Зевс Алена. – Хоча, як на мене, то – це якось
безвідповідально. Знаючи про печать, ось так, бездумно атакувати й дозволяти
мені запечатувати усі свої сильні техніки. Вірніше, вибач, не так висловився, техніки ближнього бою.
Заперечувати не буду, що у тебе ще залишилось багато сильних прийомів, але усі
вони з великим радіусом ураження, а ризикувати містом, чи тим більше його
мешканцями, ти навряд будеш, та й на їхню підготовку потрібен час, якого я
тобі, звичайно ж, не дам.
- Можливо
ти й правий, але не забувай, що тут зібрались командири темних, якщо я зараз
знищу їх – Едем ще довго спатиме спокійно.
- А
Ієрихон повторить долю Діту, ти ж не контролюєш тієї сили, – в голосі Зевса
почулась легка нотка невпевненості, було видно, що в той момент він блефував
про знання сили Алена, але хотів, щоб все виглядало правдоподібно.
- Хто
його знає, все перевіряється на практиці… – Ален помітив невпевненість Зевса і
вирішив зіграти на цьому. Хоча, в чомусь Зевс мав рацію, Ален і сам не знав, що
відбудеться, використай він ту техніку, що знищила Діт.
- Ален,
не хочу тебе відволікати, але мене непокоїть одна річ, – мовила Рін.
- В
чому справа?
- Я не
відчуваю присутності головнокомандувача, чи тим паче битви, що мала б бути в
самому розпалі.
- Згоден
з Рін, щось тут не те, – задумався Серафіель.
- Але
на початку я чітко відчував їхню присутність… Хіба що вони, якимось чином
зробили, щоб все виглядало саме так. Але для чого? Ной не може просто сидіти
десь віддаль і спостерігати, а захопити його раніше, вони б точно не змогли…
Хоча, якщо подивитись на тактику Зевса – він явно стримується і чогось очікує.
- Можливо
– на сигнал, – припустила Рін.
- Тільки,
що їм ще потрібно? Дисбаланс скоро відбудеться і стіна впаде, дані про
обдарованих у них, Зевс напевно про це постарався, – розмірковував Ален.
- Можливо
назване тобою – лише прикриття, а вся справа в силі, яку пообіцяв їм Бакарі, –
припустила Рін.
- Ми
знову повернулись на початок… – зітхнув Ален. – Чорт, як мене це все дістало.
Як тільки отримую якісь відповіді – вони породжують ще більше запитань, –
зітхнув Ален.
- Ця
техніка досягла межі своїх можливостей, – немов читаючи думки Алена, мовив
Зевс. – Ти вже відчув обман. Хоча, я й так дивуюсь, що вона протрималась
настільки довго.
- Виходить
– тобою пожертвували? – мовив Ален, стараючись спровокувати Зевса на більшу
відвертість. – Іншого пояснення – не бачу. Ти прекрасно розумів, що бар’єри,
якими б сильними вони не були, довго не протримаються, а відступити вам ніхто
не дасть. Значить – ви свідомо підписали собі смертний вирок.
- Ти
бачиш тільки те, що ми показуємо…
- І що
це означає? – мовив Ален злегка роздротовано, йому набридали ці детективні ігри.
- Хто
знає… Відповідь криється в питанні, яке тебе вже давно цікавить.
- Питанні?
– розгубився Ален.
- Не
буду забігати наперед, так уся інтрига пропаде, – Зевса огорнули жовті розряди
блискавок, а саме тіло змінилось і немов само стало енергією.
- Нарешті
трохи серйозності, – зрадів Ален.
Не
встиг Ален це промовити, як тут же відправився в політ, і пробивши декілька
стін, зміг зупинитись лише ззовні, у дворі. Якби не сфери, що вчасно
зреагували, встановивши бар’єр – цей удар міг стати останнім, що Ален побачив в
цьому світі. Зв'язок з Едемом підвищив і без того неймовірну швидкість Зевса, а
його удари стали в десятки разів сильнішими й точнішими. Тепер Алену довелося
витрачати чимало зусиль, щоб не програти. Сфери переходили від атак до захисту,
тільки тепер з тою відмінністю, що для щита Ален використовував не одну, а дві
сфери.
- Молот
імператора! – виголосив Зевс.
Ален
мимоволі повернув голову в небо. Перший удар прийшовся на щит сфер. Зібравши
достатньо енергії з навколишнього середовища, і підсилені Зевсом – блискавки
били з жахливою силою, Ален ледве стримував їхній натиск. Після третього удару
захист не витримав і удар прийняло тіло. Розряд неймовірної сили пройшовся по
Алену. Якби це була звичайна людина або хранителя нижчого рангу – бій вже би
закінчився.
Такий
розвиток не задовольнив Зевса і направивши ще більше енергії в небо, він
підсилив молот імператора. Тепер блискавки били зі ще більшою силою й
інтенсивністю. Ален вже майже не відчував ліву руки. Коли захист більш-менш
пристосувався до їхньої сили, Зевс підніс неочікуваний подарунок у вигляді
павутини на землі, що утворилась шляхом об’єднання розрядів блискавок. За мить
ця павутина спопелила все: від статуй, що прикрашали двір, до зелених газонів.
Ален використав одну зі сфер, щоб злетіти вгору. Крила вирішив поки не поберегти,
невідомо, чи діяв ще дзеркальний щит.
- Дзеркальний
щит, відновлення пам’яті, – тіло Зевса огорнуло чорне полум’я.
- Що
за? – здивувався Ален.
- От
тобі й відповідь: чи щит діє, – зіронізувала Рін.
- Вогняний
шторм, – Зевс направив темний ефір в небо, удари блискавок поволі стихали,
натомість – в небі з’явились величезні чорні силуети.
- Це
що – жарт такий? – Ален не вірив власним очам. – Така концентрація ефіру
спалить місто.
- А
він вправно використовує зв'язок з джерелом, – похвалив того Серафіель.
- Доведеться
збити їх в повітрі, хоча… – Ален на мить задумався. – А як же бар’єр над
Містом?
- Ти
не врахував, що блискавки пройшли без проблем, – уточнив Серафіель.
- А й
справді, – розгубилась Рін.
- Значить
– вони налаштували його під себе, а тому збити ефір зможу тільки після
проходження купола, – підсумував Ален.
- Ефір
зупинився, – повідомив Серафіель.
- Перестраховується,
– мовила Рін сердито.
- Він
розуміє, що я можу вжити заходів, тому постарається звести до нуля усі ризики й
можливі невдачі, – як на підтвердження слів Алена, Зевс вдався до наступного
кроку.
- Піщана
буря, – виголосив Зевс. Навколо них здійнявся шалений вітер, який поступово
переростав у піщану бурю. Ален закрив очі руками, проте – це не дуже
допомагало. Пісок був повсюди. Він притупив навіть біорадар. Ален напружив усі
відчуття, щоб не пропустити наступної атаки, та все вирішилось само собою. –
Гробниця фараона, – почувся ледь чутний голос Зевса. За секунду пісок почав
формувати обриси споруди, Ален хотів було переміститись, та невідомий бар’єр
скував рухи. З неприхованим страхом він спостерігав за тим, як небо поволі
зникало. Ось і все, настала повна темрява.
- Рін,
Серафіель, ви чуєте мене?! – подумки вигукнув Ален. Проте відповіддю було
мовчання.
- А це
було легше, ніж я думав, – почулося відлуння голосу Зевса.
- Що
ти зробив?! – вигукнув Ален.
- Нічого
особливого, лише заблокував третю форму, деякий час ти не зможеш
використовувати силу своїх ангелів, – хвалькувато мовив Зевс.
- У
відкриту – мужності не вистачає виступити? – глузував з того Ален.
- Даремно
стараєшся, я не поведусь на дешевий трюк! В тобі ще на диво багато сил, але
зараз я це виправлю!
Ален
не встиг нічого зробити, як його тіло скувало щось схоже на ланцюги, в такій
темряві важко було стверджувати напевно, а покладатись на інші відчуття – ризиковано,
невідомо, що це за місце і які його функції, окрім вже наявних.
«В
мене декілька хвилин поки він зрозуміє, що все складніше, ніж він міг уявити.
Що ж робити? Скористаюсь Вищою Волею зараз і можу проґавити шанс дізнатись
істинні наміри Бакарі. Хоча і Вища Воля, при теперішньому контролі, може не
допомогти, а тільки погіршити становище. Що ж задумав Зевс, і чому він сам? Як
же це все невчасно. Щоб ви мені порадили…» – роздумував Ален.
- Щось
ти притих, невже так швидко здався? – насміхався Зевс.
- Обдумую
варіанти, як краще перемогти, – відрізав Ален.
- Ха-ха-ха,
і як?! – громовий бас Зевса тепер лунав якось тепліше й спокійніше,
переконавшись, що володіє ситуацією, він трохи розслабився.
- Заважає
одне питання на яке, як не стараюсь, проте не можу знайти відповіді, – мовив
Ален.
- Чому
я тут сам, де інші? Як ми взагалі наважилися на подібне з такими мізерними
силами, адже проти нас виступлять всі командири й зарозумілий хлопчисько, який
ще толком не навчився користуватись своєю силою?
- Приблизно
так.
- Цей
план ми виношували давно. Плануючи його, ми звели усі ризики й затрати до
мінімуму.
- І
тому тебе не посвятили у всі деталі, хоча… Як же я раніше не здогадався. Ви
знали про Кіру з Майя, і їхнє завдання.
- Схоже,
ще не все втрачено, – похвалив його Зевс.
- Ні
ти, ні Бакарі – ніколи не очолювали Відступників. Ми з самого початку грали по
ваших правилах.
- В
десятку! Та інформація, що тобі розповіли – чистої води дезінформація. Ми –
лише фігури, в майбутній партії, а керують всім куди серйозніші сили, з якими
ми й на рівні не стояли.
- І
для чого вам стільки енергії? Тільки не починай знову, про зміну загального
порядку.
- Хто
знає… Можливо, в найближчому майбутньому тобі вдасться побачити плоди нашої
робити.
- Значить
командир четвертого й сам не знає? Тебе використовують в сліпу, а тобі байдуже?
– дражнив того Ален.
- Повторюсь:
«Ти бачиш тільки те, що показуємо», – спокійно відповів Зевс.
- Отже
– доведеться внести трохи ясності. Супернова, фаза захисту. – Зевс не встиг і
слова промовити, як Ален вже був ззовні. – Настала пора мені тебе дивувати, –
виголосив Ален.
- Що…
Як ти… Втім – неважливо. Завдяки твоєму темному ефіру я закінчу завдання.
- Міраж,
– спокійно мовив Ален.
Навколо
Алена з’явилось шість кіл з гексаграмою всередині. В центрі гексаграми було
зображена зіниця людини з візерунком шестикутної зірки. Ця зіниця була точним
відображенням очей Алена під час використання Вищої Волі. Поступово лінії
гексаграми засвітились блакитним сяйвом, а зіниця з візерунком – червоним.
- Так-так,
я думав, що достатньо бачив в цьому житті, – хотів вдати холодну байдужість
Зевс, проте голос видавав тремтіння.
- Скасувати!
– без найменших емоцій віддав Ален наказ.
Одне
з кілець попрямувало вгору. Бар’єр над містом, не став для нього перешкодою.
Пройшовши крізь нього – коло зупинилось, а потім створило ледь відчутний
імпульс, який заставив кулі темного ефіру, що до того загрожували мусту,
безслідно зникнути. Від подиву Зевс аж рота роззявив.
- Ти ж
втратив зв'язок зі своїми ангелами… От я телепень… Іскра. Ти володієш Волею
Творця. Але за такий короткий час навчитись чомусь подібному, – про себе
роздумував Зевс.
«Ага
– Іскра, і це він каже, що я не бачу очевидного», – подумки кепкував Ален з
Зевса.
- А ця
техніка працює краще, ніж я могла подумати, – почувся голос Рін.
- Радий
вашому поверненню, – радісно виголосив Ален.
- Схоже,
тобі вдалося розговорити Зевса, – мовив Серафіель.
- Сумнівне
досягнення, враховуючи, що мій арсенал майже порожній, якщо бій продовжиться в
такому темпі – я довго не протримаюсь. Використовувати техніки подібного рівня,
без необхідної підготовки навіть мені важко.
- Тоді
– може пора використати її? – запропонувала Рін.
- А
якщо вони тільки цього й чекають? Я не відчуваю в діях Зевса серйозності, він
немов грається зі мною.
- Згоден
з Аленом, слабо віриться, щоб командира легіону використовували як простого
пішака, – підтримав Алена Серафіель.
- Або
ж вони готують щось масштабне, – висловила припущення Рін.
- Мабуть,
незвично обходитись без своїх ангелів-хранителів? – звернувся Зевс до Алена,
який і не помітив, що його техніку розвіяли.
- Іноді
корисно своєю головою подумати, – мовив Ален повчально.
- Вірно
підмічено. Раз ти згадав про «подумати», гадаю, нам слід завершувати нашу
маленьку виставу, а то вона затягнулась.
- Невже
здогадався, що ви повернулись? – занепокоївся Ален.
- Ні,
тут щось інше, можливо, він нарешті отримав «той сигнал», – припустив
Серафіель.
- Його
сила з кожною секундою зростає, і справа тут не в джерелі, – занепокоїлась Рін.
- Невже
він хоче використати її… – ледь не вигукнув Серафіель.
- Про
що це ти? – та відповіддю на запитання Алена стали наступні дії Зевса.
- Пробудження!
– спокійно мовив Зевс.
Тіло
Зевса почав огортати покров ангела, та на відміну від звичайного покрову, після
формування цього: енергія з якої він був створений, ввійшла в тіло творця, а за
спиною стали формуватись чималі білі крила. Після декількох хвилин, вони набули
матеріальної форми.
- Я
сплю, чи мої очі мене підводять? Це ще що таке? – враженено мовив Ален.
- Одна
з заборонених технік, – відповів Серафіель.
- А
точніше – повне злиття зі своїм ангелом-хранителем, – доповнила його Рін.
- Тобто,
як злиття, хіба таке можливо? – Ален ледь підбирав слова, щоб висловити емоції.
- Я
думала ти вже звик до подібних речей, – пожартувала Рін.
- Так,
але… злиття. А чому вона заборонена?
- Платою
за неї служить життя того, хто її використав, – пояснив Серафіель.
- Значить…
– припустив Ален.
- Саме
так, – підтвердила його здогадку Рін. – Однак не розумію, що штовхнуло Зевса до
такого кроку, він не прагнув перемоги над тобою, і їхній план, по всій
видимості, просувався так, як треба.
- Мене
більше непокоїть те, що відбудеться після пробудження, – мовив занепокоєний
Серафіель.
- Печать
архангелів? – запитала Рін.
- Вона
сама, – відповів Серафіель. – Тільки питання, яка з них.
Ален
не встиг запитати, про що йшлося, як сильний викид енергії ледь не збив його з
ніг.
- Перша
печать архангелів! – виголосив Зевс. Над Ієрихоном роздався спалах. Він був
настільки яскравим, що на нього неможливо було дивитись, не прикривши очі. – А
зараз, шановний Ален, зіграємо в гру: перемога або смерть. – Світло зникло й
Ален знову міг нормально бачити. Він розгублено став роззиратись навкруги, в
пошуках змін або наслідків техніки, проте нічого незвичайного не помічав. –
Дзеркальний щит, відновлення пам’яті, – Зевс не хотів давати Алену часу
оговтатись, а тому одразу атакував, причому, його ж зброєю – двома мечами.
Алену пощастило, що міраж був активований і зміг вчасно виступити щитом,
перешкодивши Зевсу. – Непогано! – виголосив Зевс.
- Дякую
за похвалу, а тепер – може покажешся? – виголосив Ален.
- Ти
про що? – здивовано поглянув на нього Зевс.
- Скасувати,
– спокійно мовив Ален.
Краєвиди
навкруги стали змінюватись до невпізнанності. Якщо до цього Ієрихон ще хоч
якось нагадував місто, то тепер – це були суцільні руїни з сотнями трупів, що
лежали де попало. Вогняні язики пожирали залишки колись квітучого міста, а
мелодія дзвонів продовжувала ворушити серця живих.
- Прорахувався
я трішки з міражем, але як зворушливо було спостерігати за присягою командирів
власнику Вищої Волі. Я ледь не розплакався. Ти так рішуче роздавав накази
ілюзіям… – після останніх слів голос гучно розсміявся.
- Віддам
належне твоїй майстерності, якби не міраж – я би дотепер думав, що той світ
реальнийю Це було лише віддзеркалення минулих подій.
- І як
це – відчувати таку силу, такий вплив? Всі готові виконувати твої накази.
Знаєш, я починаю заздрити.
- Де
дівчата? – Ален постарався проховати емоції, проте, все ж легке роздратування
почулось в голосі.
- Ти
про Хлою і Майю чи про свою сестру? – після останніх слів Алена пройняла сильна
злість, щоб вгамувати її, він щосили стиснув руки в кулаки. – Та не сердься
так: і тих, і інших – я відправив подалі звідси, не хочу падати так низько,
прикриваючись жінками.
- А
вбити стільки людей – можеш?
- Вбити?
– вдав він здивування. – Я лише проводжу природний відбір.
- Як і
з Голодом?
- Тоді
я трішки не розрахував сили, – і Бакарі лукаво посміхнувся. – Проте зараз… – Бакарі не договорив, його
перебив Ален.
- Зараз
я зупиню тебе!
- Можливо.
А можливо – допоможеш, – грайливо мовив Бакарі.
- Гарний
жарт, – скривився Ален.
- Я би
не був таким впевненим, я бачив, як ти поспішав рятувати усіх. Ален, я розумію
тебе краще за тебе самого.
- Я
вже біжу обіймати тебе й виливати душу, – насмішкувато мовив Ален.
- Ха-ха-ха,
почуття гумору ти ще зберіг, на відміну від сил. Скоро ти відчуєш пекельний
біль від використання міражу.
- Дякую
за цінну інформацію, – відрізав Ален.
- Завжди
будь ласка. Бачив би ти обличчя тих, хто зараз намагається пробити бар’єр. Люди
такі кумедні поруч з тим – чого не розуміють, їх одразу проймає тваринний
страх. Інстинкт самозбереження перемагає здоровий глузд. І одразу відповім на
запитання, що тебе так мучить: Зевс – всього лише маріонетка в моїх руках. Він
став членом Відступників раніше мене, але був надто «недалекоглядним», тому я
злегка допоміг йому розвинути кругозір…
- Перетворити
командира на свою маріонетку – достойно похвали, – мовив Ален презирливо.
- Командира?
Я тебе прошу, він вже давно втратив це звання, якби не Відступники... Хоча,
вибач, не буду забігати наперед і руйнувати весь сюрприз… Пропоную перейти до
кульмінації зустрічі, – тіло Зевса, яке до того нерухомо стояло на місці, тепер
знову ожило.
- Чергова
ілюзія? Ні, я ж розвіяв всі ілюзії поблизу, – подумки мовив Ален.
- Швидше
за все – це сила тих, хто стоїть за Бакарі. Іншого пояснення я не бачу. Крім тебе,
ніхто би не зміг зробити подібного, – мовив Серафіель.
Рін
промовчала, проте Ален відчув легке хвилювання, яке вона одразу поспішила
приховати.
- Прийди
в цей світ! – Бакарі знову говорив голосом Зевса. В Алена виникло відчуття
своєрідного дежавю.
Зевс
злетів високо в небо і завмер. Поступово, його почало оточувати білосніжне
світло, а бар’єр над містом, перетворився в енергію, яку Зевс магнітом
притягував до себе. В небі стали формуватись обриси круга.
- Печать
вершників… – тремтячими устами мовив Ален.
Небо
столиці затягнули чорні хмари й удари блискавок, які вже затихли – зазвучали з
новою інтенсивністю. Доповнювало картину полум’я, що зараз горіло з подвійною
силою і немов проголошувало: ласкаво просимо в пекло. Дивлячись на небо – живі
заздрили мертвим.
Під
пронизливий свист блискавок і удари грому, печать закінчилась формуватись і з
неї з’явилась істота, при одному погляді на яку – кров холону в жилах. Чорні,
як ніч обладунки, на спині накидка, яка горіла яскраво-червоним полум’ям. Права
рука стискала величезний дворучний меч. Та найгіршими були налиті кров’ю очі.
Вони єдині свідчили, що істота хоч побічно, але належить до світу живих.
Вершника оточувала настільки жахлива аура, що знаходячись навіть на відстані
декількох десятків метрів, було важко не те щоб стояти, а дихати.
- Тобі
все ще мало? – пролунав хриплий, але водночас гучний, як грім, голос вершника.
– Потрібно було ще тоді покінчити з тобою.
- Ваші
правила не дозволяють цього, – посміхнувся Бакарі, який нарешті вирішив вийти з
тіні.
- На
кожне правило існує свій виняток, – мовив вершник, після чого написи на його
мечі загорілись червоним світлом.
- Війна,
не поспішай, – на відміну від спогадів Адрі, цього разу Бакарі не проявляв
страху, а поводив себе владно, й навіть трохи зарозуміло. Така його поведінка
жодним чином не відбилась на Війні, що повільно наближався до нього.
- Ален,
не був би ти такий ласкавий, наказати йому зупинитись.
Ален,
блідий як смерть, ледве міг поворухнутись, не те щоб віддавати комусь накази.
Вершник повернув голову в його сторону.
- Це і
є новий власник Вищої Волі? Такого жалюгідного видовища я ще не бачив.
- Ален,
– Бакарі ледве стримувався, щоб не вигукнути.
Силою волі Ален заставив себе прийти до тями.
Та те, що він побачив, не дуже йому сподобалось. Тепер він зрозумів в чому
полягала впевненість Бакарі
- Адрі?
– тремтячим голосом промовив Ален.
- Ален,
не слухай цього психа! Вбий його, й покінчи зі всім!
Ален
перебував немов у трансі.
- Я
говорив, що в мене ще багато сюрпризів, – посміхнувся Бакарі.
- Це
що – ілюзія? – подумки видавив з себе Ален.
- Міраж
діє, значить вона справжня, – голос Рін протверезив його розум.
- Стій!
– в останню секунду вигукнув Ален, звертаючись до вершника.
Меч
застиг в сантиметрі від Бакарі, який тримав зв’язаною Адрі за допомогою
невідомої техніки.
- Я
знав, що ти зробиш правильний вибір, – задоволено мовив Бакарі.
- Опам’ятайся!
На його руках вже стільки крові, що вистачить на ще один Стікс! – вигукнула
Адрі.
- Не
хочу добавляти ще й твою, – заговорив Ален хриплим голосом, йому було важко
стояти на ногах, не те щоб розмовляти.
- А
тепер дисбаланс, – скомандував Бакарі.
- Ален,
не роби цього, – плачучи мовила Адрі.
- Зроби,
що він просить, – звернувся Ален до Війни.
Вершник
лише похитав головою, проте підкорився наказу.
- Прийми
щиру подяку від мене й усіх Відступників, – засміявся Бакарі. – В якості
нагороди я відпущу її, – Бакарі скасував техніку й Адрі кинулась чимдуж бігти
до Алена.
Він
знову відчув пахощі її духмяного волосся, обійняв і пригорнув до себе струнку
талію. В той момент вона була для нього всім світом, а більше йому й непотрібно
було. Та різкий біль перервав радість зустрічі… Червона рідина забарвила білий
плащ в темні тони. Кинджал повільно вийшов з рани.
- Вибач…
але так буде краще для всіх… – на обличчі Адрій не було й тіні сумнівів чи
жалю. Відкинувши сталь, з якої ще продовжувала капати кров, вона повільно
покрокувала повз вершника до Бакарі. Мить, і вони розчинились в повітрі.
Вершник
неквапливо підійшов до Алена і заглянув йому в очі.
- За
все потрібно платити… – в очах Алена на мить сформувався візерунок гексаграми,
й зник, зануривши його очі в цілковиту темряву.
Вершник нагнувся і тихо прошепотів йому на вухо декілька слів, після чого разом з печаттю – безслідно зник.